Ян Гануш — Вікіпедія

Ян Гануш
Народився 13 липня 1858(1858-07-13)[1] або 1858[2]
Колодіївка, Тисменицький район, Івано-Франківська область
Помер 26 липня 1887(1887-07-26)[1] або 1887[2]
Париж або Плоцьк, Плоцька губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія
Діяльність філолог, індолог, мовознавець, славіст
Галузь мовознавство[3], Індоєвропеїстика[3], Індологія[3], слов'янознавство[3] і Armenian philologyd[3]
Alma mater Віденський університет
Знання мов польська[3]

Гануш Ян (13 липня 1858, село Колодіївка, тепер Тисменицького району Івано-Франківської області — 26 липня 1887, Париж) — польський мовознавець-індоєвропеїст і славіст.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив 1881 Краківський університет, навчання продовжував у Лейпцизькому, Берлінському та Віденському університетах.

З 1885 — доцент Віденського університету. Помер під час епідемії тифу в Парижі. Відповідно до даних паризького реєстру Registres d'inhumations - Archives de Paris похований на кладовищі Cimetière parisien de Bagneux в Парижі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці:

  • з історії та діалектології польської мови:
    • „Матеріали до історії відмінкових форм у старопольській мові (XV—XVI ст.). Порівняльний перелік відмінкових форм у псалтирях: Флоріянському, Пулавському, а також у псалмах, що містяться в «Молитвах Вацлава»“ (1881);
  • з індоєвропеїстики:
    • «Про поступове поширення -п- відміни в давньоіндійській мові» (1884, обидві — нім. мовою).

Досліджував окремі питання української мови:

  • «Про наголос іменників у малоруській мові» (18731874, німецькою мовою),
  • «Про малоруську мову» (1883, чеською мовою),
  • «Щодо кількох найновіших праць про мову русинів» (1884).

Автор статей про українську мову та мовознавство в чеській енциклопедії «Ottúv slovník naucny».

Література[ред. | ред. код]

  1. а б в Jan Hanusz
  2. а б в Catalog of the German National Library
  3. а б в г д е Czech National Authority Database