Яніс Петерс — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петерс.

Я́ніс Пе́терс (латис. Jānis Peters; нар. 30 червня 1939(19390630), Прієкуле) — латвійський поет, публіцист, радянський політик і латвійський дипломат та громадський діяч. Перший посол незалежної Латвії в новій Росії. Провідна фігура Латвійського народного фронту. На вірші Петерса, Раймонд Паулс писав музику. Редактор відділу прози «Ļeņina Ceļš» (1963–1964), «Cīņa» (1964–1967) і журналу «Zvaigzne». Перший секретар Спілки письменників Латвійської РСР (1985–1990).

Твори[ред. | ред. код]

«Kaist pīlādzis sniegā» Liepājas laikr. «Komunists» 196l.24.II.
«Dzirnakmens» (1968);
«Asinszāle» (1970);
«Mans bišu koks» (1973);
«Priekšnojautas» (1979);
«Modinātāju remonts»(1980);
«Izlase» (1982);
«Tautas skaitīšana» (1984);
«Trīs dārgas mantas» (1984);
«Kovārnis korī» (1988);
«Es tevi mīlu», izd.Jumava(1998);
«Baltijas toverī sālīti…» (разом з D. Avotiņu, 1973) — apraksti;
«Kalējs kala debesīs» (1981) — esejas;
«Balta ziemeļu sūna» (1977, про К. Валдемара),
«Līdz durvīm septiņi soļi» (1980).

Посилання[ред. | ред. код]

Jānis Peters [Архівовано 30 вересня 2009 у Wayback Machine.], profils Radošo savienību padomes datubāzē
Manai dzimtenei [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.]