Якутська мова — Вікіпедія

Якутська мова
саха тыла
Якутська мова (поширення її основних говорів)    Долганська мова (окремий говір)
Поширена в	Росія
Регіон	Саха Магаданська область, Іркутська область, Красноярський край, Хабаровський край
Носії	понад 450 тис. осіб
Писемність	кирилиця і Sakha scriptsd
Класифікація	Алтайська сім'я тюркські мови якутська підгрупа
Офіційний статус
Офіційна	Республіка Саха (Якутія)
Регулює	Академія наук Республіки Саха
Коди мови
ISO 639-1	немає
ISO 639-2	sah
ISO 639-3	sah

Вікіпедія має розділ
якутською мовою
Сүрүн сирэй

Яку́тська мо́ва (сах. саха тыла, долг. һака тыла) — мова якутів, основного населення Республіки Саха (суб'єкт РФ), тюркського народу північно-східного Сибіру і деяких прилеглих територій (Східна Азія).

Якутська мова досить відрізняється від інших тюркських мов, особливо в лексиці. Вона має багато слів, яких походження неясне (можливо, з палеоазійських мов). У якутській мові також є немало запозичених слів з монгольських мов. Через часткову русифікацію, іноді є запозичення та кальки з російської мови, усі новітні запозичення міжнародної лексики (напр., радіо).

Розповсюдження і кількість мовців[ред. | ред. код]

Якутською (саха) мовою розмовляють якути і деякі нацменшини Республіки Саха-Якутія (Росія), а також у прилеглих адміністративних одиницях країни — у Магаданській, Іркутській областях, у Красноярському і Хабаровському краях.

Історично так склалося, що якутська мова виконувала роль лінгва франка в Східному Сибіру, тому нею розмовляли (і розмовляють) інші народи регіону — долгани, евени, евенки, юкагіри тощо; крім того поширеними явищами є білінгвізм і багатомовність — російсько-якутсько-юкагірська, російсько-якутсько-евенкійська тощо.

Чисельність носіїв якутської мови за даними препису населення РФ 2002 року — 456 288 осіб.^[1]

Класифікація і діалекти якутської мови[ред. | ред. код]

Якутська мова класифікується лінгвістами як північно-східна тюркська мова алтайської мовної сім'ї. У якутській мові виділяють три групи говорів:

• західна група — поширені на лівому березі Лени, вирізняють вілюйські і північно-західні говори;
• східна шрупа — поширені на правому березі Лени, розподіляються на центральні і північно-східні говори)
• долганська група — поширені серед долганів Таймира і Анабарського улусу Сахи.

Долганські говори найчастіше розглядаються як окрема долганська мова (долг. дулҕан тыла), що разом з якутською мовою творить якутську мовну підгрупу.^[2]

Характерні риси якутської мови[ред. | ред. код]

Якутська мова є однією з периферійних тюркських мов, що тривалий час перебувала в тісному контакті з монгольськими, тунгусо-маньчжурськими і частково палеоазійськими мовами, що загалом у порівнянні з рештою тюркських мов визначає її значні (крім синтаксису) відмінності від них. Разом з тим якутська мова є однією з найбільш вивчених на сьогодні тюркських мов.

Прикметними особливостями якутської мови є:

У фонетиці:

• наявність первинних довгих голосних і дифтонгів.
• сингармонізм.

У морфології^[3]:

• граматична будова в цілому аглютинативна (з елементами аналітизму).
• іменникові властиві категорії числа, відмінків: виділяються два типи відмінювання (безособове і особово-присвійне), система відмінків велика і складна, водночас відсутні спільні для решти тюркських мов родовий і місцевий відмінки.
• прикметник у якутській мові, на відміну від решти тюркських мов, як семантично, так і морфологічно чітко відмежований від іменників і прислівників. Від іменників прикметник відрізняється наявністю форми інтенсива, а від прислівників тим, що ніколи не вживається як обставина образу дії.
• якутському дієслову^[4] притаманні категорії способу, часу, особи і числа. У якутській мові розвинута система дієслівних способів (12) — дійсний, стверджувальний, наказовий, спосіб звичної дії, 2 спонукальних, умовний, умовно-бажальний, умовно-побоювальний, умовно-часовий, 2 способи припущення.
• розвинута система числівників і прислівників.
• якутські займенники поділяютья на: особові, присвійні, особово-зворотні, вказівні і питальні.
• до службових слів належать післясклади, сполучники, вигуки і звертання (в якутській мові ціла група слів, які вживаються виключно як звертання).

У лексиці:

• значна кількість мовних запозичень з монгольської (2,5 тис. слів), евенкійської та російської: долганськй діалект (мова) зазнав особливо значного впливу з боку евенкійської мови.
• дуже спеціфічний вплив російської мови — характеризується як відносно давніми запозиченнями, в т.ч. слів, які втратили/змінили своє первинне значення або втратили/змініли його в самій російський, напр. слово прізвище якутською буде араспааннья від рос. прозвание або карбованець (рубль) — солкуобай від застарілого целковий; в той же час усі новітні запозичення міжнародної лексики здійснюються також за посередництва російської, через що мова преси і телебачення пістрявіє русизмами, які нерідко не є інкорпорованими в мовну практику.

Іменники[ред. | ред. код]

Іменники мають форми множини й однини. Множина утворюється за допомогою суфікса -лар, який може виникати як -лар, -лэр, -лөр, -лор, -тар, -тэр, -төр, -тор, -дар, -дэр, -дөр, -дор, -нар, -нэр, -нөр, або -нор, залежно від попередніх приголосних і голосних. Множина використовується лише тоді, коли йдеться про декілька речей разом, а не під час визначення суми. Іменники не мають роду.

Також існують деякі неправильні форми множини іменників, напр. уол (хлопець; син) > уолаттар, кыыс (дівчина; дочка) > кыыргыттар.

Якутська мова має вісім відмінків: Називний, знахідний, давальний, розділовий, відкладний, орудний, спільний та порівняльний.

Приклад:

Займенники[ред. | ред. код]

Особові займенники в якутській мові розрізняють першу, другу і третю особи, а також однину і множину.

Числівники[ред. | ред. код]

Писемність і абетка[ред. | ред. код]

В історії якутської писемності виділяється 4 етапи:

• До початку 1920-х років - писемність на основі кирилиці;
• 1917-1929 роки - писемність Новгородова, що має в основі латинський алфавіт;
• 1929-1939 роки - уніфікований алфавіт на латинській основі;
• З 1939 року - писемність на основі кирилиці.

Сучасна абетка якутської мови — на основі кирилиці з використанням 5 додаткових літер: Ҕҕ, Ҥҥ, Өө, Һһ, Үү і 2 комбінацій: Дь дь, Нь нь. Використовується також 4 дифтонги: уо, ыа, иэ, үө.

Якутська абетка

Звуки, які означають літери якутської абетки

Історія і застосування якутської мови[ред. | ред. код]

Якутська мова тривалий час лишалася безписьменною, розвиваючись виключно як мова розмовна, притому будучи мовою міжнаціонального спілкування у Східному Сибіру, як значно впливала на мови сусідніх народів, так і зазнала зворотніх впливів від них. З приходом російських козаків-першопрохідців з сер. XVII — до сер. XVIII ст.ст. починається тривалий процес впливу російської на якутську. Однак, ані про вивчення (тим більше системного) якутської мови, ані створення писемності для неї в цей період не ідеться.

Цікаво, що як і в більшості випадків, один з перших описів якутів і однозначно перше документальне засвідчення і спробу передати відомості про якутську мову, ми знаходимо у праці західноєвропейця. Отже, таким першим виданням якутською мовою прийнято вважати частину книги нідерландського мандрівника Ніколаса Вітзена (Nicolaas Witsen, *1641-†1717). Цей амстердамський бургомістр якимось дивом відвідав наприкінці XVII ст. Сибір і свої враження від цієї мандрівки переповів у книзі рідною нідерландською мовою «Північна і Східна Тартарія» (нід. Noord en Oost Tartarye), яка вийшла друком у 1692 році. У ній, зокрема, автор помістив 35 якутських слів, 29 числівників і навіть молитву «Отче наш» якутською. Перевидана у 1705 і 1785 рр. ця праця Вітзена довго лишалась фактично єдиним джерелом не лише для Західної Європи з якутської тематики та їхньої мови.

У XIX ст. задля запису якутських текстів. а також перекладної місіонерської літератури використовувались декілька різних абеток на основі кирилиці. Саме в період кін. XIX ст. — поч. ХХ ст. сформувалась літнорма якутської мови на основі центральних говорів (не в останню чергу під впливом мови фольклору).

В 1917 році нову якутську абетку на основі МФА створив Семен Новгородов. Спочатку він містив лише великі літери, а також знак : для відображення довгих звуків (Як головних, так і приголосних).

В 1924 році цю абетку було реформовано. Пізніше по декількох змінах урешті-решт у 1929 році цю абетку було замінено на уніфіковану тюркську абетку.

Однак у 1939 році латинську абетку якутської мови в терміновому порядку було переведено на сучасну кириличну основу з додатковими літерами.

Якутська мова є однією з найбільш досліджених серед решти тюркських. Перше її ґрунтовне дослідження («Про мову якутів») було здійснено санскритологом О. Н. Бетлінгком (опубліковано німецькою в Петербурзі в 1851 році; в 1990 видано російською). У подальшому для вивчення якутської мови мали значення праці Е.К.Пекарського (Словник якутської мови, 1907–1930), В.В.Радлова (Якутська мова у її співвідношенні з ін. тюркськими мовами, 1908), Г. У. Ергіса, Д. Хітрова, С.В.Ястремського, пізніше Л.Н.Харитонова, Є.І.Убрятової, Н.Є.Петрова, П.А.Слєпцова тощо. Сучасними науковими осередками вивчення якутської мови є Інститут гуманітарних досліджень АН Республіки Саха (Якутія), Факультет якутської філології і культури Якутського державного університету.

Якутська мова з-поміж мов народів російської Півночі належить до найрозвинутіших. Нею створено багату літературу, її сучасний стан як державної у Республіці Саха закріплено на законодавчому рівні^[5].

Якутською видаються преса, наукова та навчальна, публіцистична і популярна, художня і дитяча література; ведеться радіо- і телемовлення, викладаються предмети не лише в початковій і середній школі, а і у вишах (якутська і тюркська філологія і культура) республіки. Якутська мова присутня в Інтернеті, в т.ч. фунціонує розділ Вікіпедії^[6].

У 2005 році Маріанна Беерле-Моор (Marianne Beerle-Moor), директор Інституту з перекладу Біблії (Institute for Bible Translation) була відзначена орденом за переклад якутською Нового Заповіту^[7].

Приклад[ред. | ред. код]

«Заповіт» Тараса Шевченка якутською мовою переклав якутський радянський поет Георгій Васильєв.

Джерело: Українська бібліотека

Див. також[ред. | ред. код]

• Якутські імена

Виноски[ред. | ред. код]

1. ↑ [Розповсюдженість володіння мовою (крім російської) // Перепис населення Росії 2002 (рос.). Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 29 червня 2008. Розповсюдженість володіння мовою (крім російської) // Перепис населення Росії 2002 (рос.)]
2. ↑ [Якутська мова на krugosvet.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 травня 2007. Процитовано 29 червня 2008. Якутська мова на krugosvet.ru (рос.)]
3. ↑ Граматика якутської мови/Морфологія (рос.). Архів оригіналу за 15 травня 2009. Процитовано 29 червня 2008.
4. ↑ Якутська мова/Морфологія/Дієслово (рос.). Архів оригіналу за 17 травня 2009. Процитовано 29 червня 2008.
5. ↑ Закон Республики Саха (Якутия) «О языках в Республике Саха (Якутия)», 1992 рік
6. ↑ Якутська Вікіпедія
7. ↑ [Вебсторінка Інституту Переклада Біблії (англ.) (рос.) (нім.). Архів оригіналу за 17 лютого 2014. Процитовано 14 вересня 2008. Вебсторінка Інституту Переклада Біблії (англ.) (рос.) (нім.)]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

• Коркіна Є.І Якутська мова, ст. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 12, К., 1985, стор. 503
• Якутська мова на krugosvet.ru [Архівовано 20 травня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Граматика якутської мови [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Орто Дойду — якутська мова якутською [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] (якут.)
• Перелік вебресурсів з якутської мови на ресурсі «Мови народів Росії в Інтернеті» [Архівовано 21 серпня 2010 у Wayback Machine.]
• Обсерваторія культурної різноманітності [Архівовано 28 червня 2008 у Wayback Machine.] (якут.), (рос.), (англ.), евенська
• Підбірка якутських художніх творів в оригіналі і російському перекладі на Сахалыы-нууччалыы онлайн-бібліотеці (якут.), (рос.)
• Сахалыы — шрифти і якутськомовний форум [Архівовано 27 березня 2008 у Wayback Machine.] (якут.)
• SakhaTyla.Ru on-line якутсько-російський і російсько-якутський словник [Архівовано 28 березня 2010 у Wayback Machine.]
• Каталог інтернет-ресурсів Якутії [Архівовано 22 січня 2005 у Wayback Machine.] (рос.)
• Слово о полку Ігоревім у перекладі Г.М.Васильєва на якутську
• Якутська мова на сайті Ethnologue: Yakut. A language of Russian Federation (англ.)
• Якутська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Yakut [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Якутська мова на сайті WALS Online: Language Yakut [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

• Аргунова Т.В. Якутско-русское двуязычие (социолингвистический аспект)., Якутск, 1992 (рос.)
• Брагина Д.Г. Современные этноязыковые процессы в Центральной Якутии., Якутск, 1985 (рос.)
• Грамматика современного якутского литературного языка. Фонетика и морфология. Под ред. Е. И. Коркиной и др., М., 1982 (рос.)
• Грамматика современного якутского литературного языка. Т. 2. Синтаксис., Новосибирск, 1996 (рос.)
• Дьячковский Н.Д. Звуковой строй якутского языка. Ч. 1., Якутск, 1971; Ч. 2. Якутск, 1977 (рос.)
• Иванов С.А. Центральная группа говоров якутского языка., Новосибирск, 1993 (рос.)
• Коркина Е.И. Наклонение глагола в якутском языке., М., 1970 (рос.)
• Петров Н.Е. Модальные слова в якутском языке., Новосибирск, 1984 (рос.)
• Петров Н.Е. Якутский язык. Указатель литературы., Якутск, 1958 (рос.)
• Русско-якутский словарь., М., 1968
• Убрятова Е.И. Исследования по синтаксису якутского языка. I. Простое предложение., М.-Л., 1950 (рос.)
• Убрятова Е.И. Исследования по синтаксису якутского языка. II. Сложное предложение. Новосибирск, 1976 (рос.)
• Харитонов Л.Н. Современный якутский язык. Фонетика и морфология., Якутск, 1947 (рос.)
• Якутский литературный язык. Истоки, становление норм., Новосибирск, 1986 (рос.)
• Якутский язык. История и актуальные проблемы., Якутск, 1986 (рос.)
• Якутско-русский словарь. Под ред. П. А. Слепцова., М., 1972