Невадський випробувальний полігон — Вікіпедія


Ядерний вибух Grable, запущений артилерійською установкою: 280-мм атомною гарматою, видимої на кадрі.
Ядерні вибухи в різних частинах ядерного полігону в Неваді[1]
Побудоване містечко на ядерному полігоні в Неваді

Невадський випробувальний полігон (англ. Nevada Test Site) — один з найбільших ядерних полігонів США, що існує з 1951 року. Раніше називався «Nevada Proving Ground». Територія полігону близько 3500 км², на ньому було здійснено 928 ядерних вибухів. Найперший вибух потужністю в 1 кілотонну був проведений 27 січня 1951 року.

Географічні дані[ред. | ред. код]

Полігон розташований у США на півдні штату Невада в окрузі Най, за 105 км на північний захід від Лас-Вегаса.

Полігон займає 3500 км². Його територія розділена на 28 частин, на яких розташовані 1000 будівель, 2 злітно-посадкові смуги, 10 вертолітних майданчиків.

Історія полігону[ред. | ред. код]

Перший ядерний вибух на цьому полігоні було проведено 27 січня 1951 року. Потужність бомби склала 1 кілотонну. Створення полігону було частиною атомного проекту і вибір був зроблений, як виявилося згодом, досить вдало — рельєф місцевості дозволив проводити підземні ядерні вибухи і в штольнях, і в свердловинах.

1951—1992[ред. | ред. код]

З 1951 по 1992 роки на полігоні було випробувано 928 зарядів, 828 з яких підземні[2]. В інших місцях США підірвали всього 126 ядерних зарядів.

25 травня 1953 року на ядерному полігоні в Неваді в рамках операції Upshot-Khothole був проведений перший в історії постріл артилерійським ядерним снарядом Grable. Радіоактивну хмару від пострілу («ядерний гриб») було видно навіть в Лос-Анджелесі.

У 1960-х грибоподібні хмари від вибухів було видно за 160 км у будь-якому напрямку, включаючи Лас-Вегас, куди люди приїжджали як туристи, щоб подивитися на них. Ядерні опади випадали в основному на місто Сент-Джордж у штаті Юта.

17 липня 1962 року, вибух «Little Feller I» операції Sunbeam став останнім вибухом в атмосфері на ядерному полігоні в Неваді.

Підземні випробування тривали аж до 23 вересня 1992 року; вибухи, що не досягають критичної маси, тривають і донині.

1992—2007[ред. | ред. код]

Планувався звичайний неядерний вибух дуже потужної 1100-тонної бомби в 2006 році, проте в 2007 році офіційно скасували цей проект[3].

Сучасний стан[ред. | ред. код]

В даний час ядерні вибухи на полігоні не проводяться. Адміністрація ядерного полігону в Неваді щомісяця влаштовує тури по території, черга на які розписана на місяці вперед. Відвідувачам не дозволяють брати камери, біноклі, мобільні телефони та іншу техніку, а також забороняють брати камені з полігону на пам'ять[4].

Дослідження виживання[ред. | ред. код]

На полігоні відтворені будівлі, типові для європейських і американських міст, розташована різна техніка і транспортні засоби, фортифікаційні споруди як NATO так Варшавського договору. Всі ці об'єкти перебували на різних відстанях і під різними кутами до точки вибуху.

Високошвидкісні камери, що знаходяться в захищених місцях, фіксували всі ефекти від вибухових хвиль, радіації, температури та інших наслідків ядерних вибухів.

Випробувальні серії ядерних вибухів на ядерному полігоні в Неваді[ред. | ред. код]

Випадковий викид радіоактивних матеріалів при підземному вибуху заряду Baneberry в 1970 році.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. United States Geologic Survey. Nevada Test Site. «Geologic Surface Effects of Underground Nuclear Testing» [Архівовано 25 березня 2009 у Wayback Machine.]. Accessed on 18 April 2009.
  2. «United States Nuclear Tests»; July 1945 through September 1992, DOE/NV--209-REV 15 December 2000, p. xv.[1] [Архівовано 12 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
  3. Pentagon to Test a Huge Conventional Bomb. The Washington Post. 31 березня 2006. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 20 травня 2010.
  4. U. S. DOE/NNSA — Nevada Site Office, Nevada Test Site Tours http://www.nv.doe.gov/nts/nts.aspx [Архівовано 27 травня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]