Липа Юрій Іванович — Вікіпедія

Юрій Іванович Липа
Народився	5 травня 1900(1900-05-05) Одеса, (за іншою версією Старі Санжари, Полтавська губернія, Російська імперія)
Помер	20 серпня 1944(1944-08-20) (44 роки) Шутова, Яворівського району, Львівська область, СРСР ·вбитий НКВС
Країна	УНР→ Польща Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар
Галузь	література[1], поезія[1] і публіцистика[1]
Alma mater	Новоросійський університет, КПНУ, Університет імені Адама Міцкевича у Познані
Знання мов	українська[1] і польська
Партія	ОУН
Батько	Липа Іван Львович
Родичі	батько: Липа Іван Львович
У шлюбі з	Захарясевич Галина Лук'янівна
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Іва́нович Ли́па (5 травня 1900(19000505), Одеса (або Старі Санжари, Полтавська губернія) — 20 серпня 1944, с. Шутова, Яворівський район, Львівська область) — український громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції. Один з ідеологів українського націоналізму. Вважається одним з провідних українських філософів першої половини ХХ століття.

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.^[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки. Родина[ред. | ред. код]

Батьком Юрія був видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа — комісар Одеси від Центральної Ради, міністр культів і віросповідань Директорії УНР та автор проєкту її першої Конституції, міністр здоров'я уряду УНР в екзилі.

За іншою версією його прізвище й ім'я — Григорій Андрійович Геращенко, а народився на Полтавщині (Старі Санжари) в сім'ї священника Геращенка Андрія Андрійовича та Єлизавети Іванівни. В лютому 1910 року у Старих Санжарах був всиновлений своїми хрещеними батьками, доктором Іваном Львовичем Липою та дружиною священника Григорія Прихожого — Євлампією Іванівною. Після цього йому змінили прізвище, ім'я та по батькові. Існує припущення, що Григорій Геращенко насправді був рідним сином Івана Липи від Єлизавети Геращенко, але народженим в сім'ї Андрія Геращенка^[3].

Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії № 4 м. Одеси. Тут же вступив до Новоросійського університету.

Перші визвольні змагання[ред. | ред. код]

У 1917 р. юнак робить свої перші кроки на літературній ниві — він є редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України», «Королівство Київське за проєктом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг». Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в м. Одесі, вступає до лав організованої полковником І. Луценком та підполковником В. Змієнком Гайдамацької дивізії, у перший курінь. Пізніше вступив до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, бере участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси. Після вступу у місто союзних німецько-австрійських та українських частин Юрій Липа стає заступником командира одеської «Січі» Т. Яніва. В той час він редагує українську щоденну газету, видає останню, написану в Одесі, книжку «Табори полонених українців».

Активна творча діяльність[ред. | ред. код]

Вступивши 1922 року до Познанського університету на медичний факультет, він не полишає громадсько-політичної діяльності. Зі студентів, колишніх вояків армій УНР і ЗУНР, за почином хлопця утворюється таємне товариство, корпорація «Чорноморе», де Юрій Іванович обіймає посаду ідеологічного референта. В умовах бездержав'я українські емігранти, очолені Юрієм Липою, намагалися не лише зберегти своє національне обличчя, але й думали про майбуття України.

Разом з Юрієм Івановичем плідно працює на літературній ниві, здебільшого з суспільно-політичної тематики. В численних виданнях з'являється друком перша поетична збірка Юрія Липи — «Світлість», одразу помічена критиками, які пророкували авторові велике майбутнє.

По закінченні університету у 1929 році разом з Є. Маланюком Юрій стає натхненником і організатором літературної групи «Танк». Друкувався в альманасі «Сонцецвіт».

Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, орієнтація на Європу, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю — ось основні гасла і принципи, за якими творили молоді письменники. Пройнята цими ідеями, переповнена духом боротьби за українську ідею, з'являється 1931 року друга збірка поезій Юрія Івановича з такою характерною назвою — «Суворість».

На шпальтах «Вісника» друкуються його літературознавчі статті: «Розмова з порожнечею», «Розмова з минулим», «Совіцькі фільми», «Розмова з наукою», «Організація почуття», «Боротьба з янголом», «Розмова з Заходом», «Селянський король», «Сатриз Мапіпз», «Провідництво письменства», «Батько дефетистів», «Сіре, жовте і червоне», в яких він дає оцінку українській літературі та визначає головні напрямки її розвитку в майбутньому.

У Варшаві у 1934 році вийшов друком роман письменника: «Козаки в Московії». Наступного року він познайомив читача зі збіркою літературознавчих есе під назвою «Бій за українську літературу». Юрію вдалося досягти дивовижної цілісності у виявленні цінностей української культури та накреслити у глобальному плані проблеми і завдання, які стоять перед нею у майбутньому як перед культурою незалежної України — перлини світової цивілізації.

1936 року Юрій Липа видав три томи новел «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917—1921 років. Героїчний характер інтелігента масштабно й глибоко виписано, зокрема, в новелах «Кам'янець столичний» та «Гринів». Письменнику вдалося створити образ героя нового типу — інтелігента, безмежно відданого ідеї, цілеспрямованого й діяльного. Персонажі письменника — люди витонченої душевної організації, високого інтелекту, природні провідники, герої європейські, а водночас — типові представники свого народу. До того ж, у тому ж році письменник видав дві політичні праці — «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття.

Найповніше ідейно-філософські погляди Липи розкриті в його «всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Юрій Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики.

Друга світова війна і смерть[ред. | ред. код]

У вкрай несприятливий час воєнного лихоліття Юрій Липа разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівим у 1940 році утворюють у Варшаві Український Чорноморський інститут — науково-дослідну установу вивчення політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності. Протягом 1940—1942 років ними було видано 40 актуальних праць. Мрією вчених було після відновлення Української держави перенести Український Чорноморський інститут до Одеси, щоб він став потужним центром наукових досліджень у багатьох галузях. 3 цією метою Юрій Липа 1942 року приїздив до Одеси, навіть зумів організувати видання декількох наукових збірок. Проте війна не дала змоги довершити задумане.

Після переїзду влітку 1943 року до Яворова (тепер Львівська область) став одним з активних учасників українського руху Опору. Працюючи як лікар, Липа організував підпільні курси з підготовки медичних кадрів для Української Повстанської Армії, готував тексти листівок та відозв до населення і німецьких солдатів. Постать Юрія Липи була настільки значущою, що 1943 року його діяльність помітили у вищому державному проводі націонал-соціалістичної Німеччини. За наказом Гітлера Юрія було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Юрій з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І, на диво, залишився живим…

З липня 1944 року — курінний лікар в повстанському шпиталі в селі Іваники на Яворівщині. Помітили його і радянці, з лабетів яких вирватись мислителю не поталанило. 19 серпня 1944 року Юрій Іванович був захоплений підрозділом НКВС в селі Іваники, Яворівського району, а на світанку 20 серпня 1944 року Юрія Липу було по-звірячому замордовано в с. Шутова Яворівського району, що на Львівщині.

Похований в с. Бунів, Яворівського району. Наказом ГВШ УПА ч. 3/45 від 10 жовтня 1945 Юрію Липі присвоєно ступінь полковника УПА з датою старшинства 21.08.1944

Творчість[ред. | ред. код]

Філософсько-ідеологічні праці[ред. | ред. код]

• «Українська доба»
• «Українська раса»
• Геополітичні орієнтири нової України
• «Великі заповіти» ,
• «Призначення України» (1938)
• «Чорноморська доктрина» (1940),

Літературні твори[ред. | ред. код]

У цілому написав бл. 200 різноманітних творів: книг, статей, рецензій, перекладів, зокрема:

• Роман «Козаки в Московії» (1934)
• Три томи новел «Нотатник» (1936):
  • Липа Ю. Нотатник. Т. 1 . Детройт : Україна, 1955. 112 с.
  • Липа Ю. Нотатник. Т. 3 . Детройт : Україна, 1955. 125 с.
• Збірник літературознавчих есеїв «Бій за українську літературу» (1935)
• Лікарська праця «Фітотерапія» (1933)
• Лікарська праця «Ліки під ногами» (1943).
• Липа Ю. Бій за українську літературу. — Варшава, 1935. — 216 с.
• Липа Ю. З Київських легенд //Український студент, Прага, 1930.
• Липа Ю. Вірую. — Львів: Каменяр, 2000. — 102 с.
• Липа Ю. Козаки в Московії. — Львів: Червона калина, 1995. — 454 с.
• Липа Ю. Нотатник. — К.: Укр. світ, 2000. — 296 с.
• Липа Ю. Поезія. — Торонто, 1967. — 292 с.
• Поема [[https://web.archive.org/web/20131219025126/http://ukrbiblioteka.org/uploads/magazines/Visnyk/Visnyk-1922-06.pdf Архівовано 19 грудня 2013 у Wayback Machine.] «Цар-Дівиця»] (ЛНВ. Річник XXI. Т.LXXVII. Кн.VI. За жовтень. Львів, 1922. — с.193—197).

Публіцистика[ред. | ред. код]

• Юрій Липа. «Українська жінка»

Огляд і аналіз праць Ю. Липи[ред. | ред. код]

• Ідея «розподілу Росії» Юрія Липи
• Де вони — кордони української душі?
• Місце України у формуванні Балто-Чорноморського регіону
• Р. Ю. Казанков, Проблема формування чорноморського геополітичного простору в першій половині XX ст.: Український варіант

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Одесі існує вулиця Івана та Юрія Лип.

У Києві, Львові, Кропивницькому, Конотопі, Сумах існують вулиці Юрія Липи.

У Торонто функціонує суботня школа імені Юрія Липи заснована доктором Богданом Стебельським у 1956 році як Курси Українознавства.

9 жовтня 2020 року в селі Мачухи Полтавської області було встановлено меморіальну дошку на честь Івана та Юрія Лип.

19 квітня 2023 року у місті Краматорськ вулицю Майї Булгакової перейменували на вулицю Юрія Липа.

У місті Дніпро вулицю Усенка перейменували на вулицю Юрія Липи.

У місті Новояворівськ вулиця поблизу лікарні також названа на честь Юрія Липи

Див. також[ред. | ред. код]

• Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• ЮРІЙ ЛИПА | Програма «Велич особистості» | 2016 (ВІДЕО)
• Липа Юрій Іванович [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
• Біографія Юрія Липи на сайті РУН
• Призначення України [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Цивілізаційний аспект геополітичної концепції Юрія Липи [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Липа Ю. Призначення України : з 1 мапою і 12 схемами в тексті / Юрій Липа. — Львів : Накладом вид. кооперативи ”Хортиця”, 1938. — 305, 2 с. : мапи, схем. [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Липа, Юрій. Київ – вічне місто / Юрій Липа // Пам’ятки України. — 1997. — № 3. — С. 12–22. [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Липа Ю. Суворість : патріот. поезії / Ю. Липа. — Харків : Фоліо, 2015. — 30, [1 с. — (Патріотична бібліотека).] [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Липа Ю. Кіннотчик та інші оповідання [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]. — Авгсбург : б. в., 1946. — 57, 2 с.
• Мачухи – відкриття меморіальної дошки громадським діячам – Івану та Юрію Липам | 2020 (ВІДЕО)
• Олексій Сергійчук: Юрій Липа. Шляхи творчості
• Олесь Янчук: Пороги вічності Юрія Липи
• «Празька школа»: Хрестоматія прозових творів / Упоряд., передм. і приміт. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 236, 280 с. [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Юрій Липа [Архівовано 23 січня 2010 у Wayback Machine.]
• Ю. І. Липа — великий Українець з Одеси [Архівовано 18 квітня 2012 у Wayback Machine.]
• Екранізація оповідання Ю. І. Липи «Закон», реж. Віталій Потрух. © Державна служба кінематографії України, 2008

Джерела та література[ред. | ред. код]

• В. І. Прилуцький. Липа Юрій Іванович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 146. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• М. М. Комариця. Липа Юрій Іванович [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Біографія Юрія Липи // Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ 2000.- С.151-172.
• Доленга Святослав. Рецензія на працю: Юрій Липа. Українська доба // Ми.- 1936, зима.- С.191-201.
• Доленга С. Рецензія на кн.: Бій за українську літературу // Ми.-1935, весна.- С.172-175.
• Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ 2000, 248с.; Юрій Липа: голос доби і чину.-Львів 2001; Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті XX століття. Матеріали всеукраїнської наукової конференції, Одеса, 27-28 квітня 2000. — Одеса, 2000; Барабаш Юрій. Гоголівський трикутник // Барабаш Юрій. Гоголь у літературній свідомості українського зарубіжжя (Нариси сприйняття та інтерпретацій). Нові гоголезнавчі студії. Випуск 1 (12).- Сімферополь, 2004.- С.17-28.
• В. Мороз. Горіти надзвичайним світлом // Юрій Липа. Збірник статей і матеріалів, приурочених 100-літньому ювілею з дня народження Юрія Липи, Івано-Франківськ, 2000. — С. 56-65.
• Юрій Липа: голос доби і приклад чину: Зб. наук. пр. / ред.: Т. Салига; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 407 c.
• Апостол новітнього українства: Спогади про Юрія Липу / Упоряд. П. і Ю. Кіндратовичі. — Львів: Каменяр, 2000. — 239 с.
• Биковський Лев. Апостол новітнього українства (Юрій Липа). -Женева: Укр. Морський Інститут, 1946. — 8 с.
• Васьків М. Еміграційний історичний роман: загальне й індивідуальне // Український еміграційний роман 1930-50-х років. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 34-111.
• Качкан В. А., Качкан О. В. Із жнивя українського духу: погляд на Юрія Липу // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі — в діаспорі.- К., 2011. — С. 225—243.
• Киричук С. Основні мотиви поетичного доробку Юрія Липи та Леоніда Мосендза // XX століття: від модерності до традицій: зб. наук. праць. — Вип. 1. Естетика і поетика творчості Леоніда Мосендза / Ред.. колегія: І. Руснак та ін. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. — С. 168—173.
• Липа-Гуменецька Марта. Про мого батька й діда // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття. — К.: Аконіт, 2001. — Кн. Друга. — С. 673—675.
• Лівицька-Холодна Н. Юрій Липа, якого я знала // Сучасність. — 1987. — Ч. 1 (309) [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]. — С.45-55.
• Марочкін В. П. Липа Юрій Іванович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 174.
• Марочкін В. Селянський король // Слово і Час. — 1990. — № 5. — С. 49-51.
• Мейзерська Т. «Призначення України» Ю. Липи: проблема державності і міфологізація історії // Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті XX століття. — Одеса: Астропринт, 2000. -С.16-21.
• Миронець Н. Листи Юрія Липи до Марії Донцової // Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті XX століття. — Одеса: Астропринт, 2000. — 152 с.
• Рахманний Р. Поезія міжвоєнного покоління // Україна атомного віку. Есеї і статті. 1945—1986. -Торонто: Гомін України, 1988. -С. 446—464.
• Руснак І. Повість Юрія Липи «Рубан» // Липа Ю. Твори: В 10 т. – Т. 2. Проза: Нотатник: Новели / Худож. оформл. І. Шутурми. – Львів: Каменяр, 2006. – С. 346–355.
• Руснак І. Художній світ новели «Ганнуся» Юрія Липи // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Філологічні науки. – Випуск 21. – Кам’янець-Подільський: ПП Потапов, 2010. – С. 90–94. https://scholar.google.com.ua/scholar?as_q=&as_epq=Художній+світ+новели+Ганнуся+Юрія+Липи&hl=uk
• Руснак І. Художній світ новели «На варті» Юрія Липи // Шості Липівські читання: Пам’яті Івана та Юрія Лип. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – К.: Українська видавнича спілка ім. Ю. Липи, 2012. – С. 59–62.
• Руснак І. Художній світ новели «Закон» Юрія Липи // Сьомі Липівські читання: Пам’яті Івана та Юрія Лип. – К.: Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи, 2015. – С. 128–140.
• Руснак І. Художній світ оповідання «Гаркавий» Юрія Липи // Дев’яті Липівські читання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (11–12 травня 2018 р.) / Упоряд. С. Кучеренко. – Полтава: ПУЕТ, 2018. – С. 182–200. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/24830/1/I_Rusnak_HSOG.pdf [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Слабошпицький М. Яснозбройний. Юрій Липа [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.] // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 168—197.
• Череватенко Л. «…І тим мечем нашим гострим утвердимось» //Липа Ю. Козаки в Московії. — К.: Видавництво імені Олени Теліги; журнал «Дніпро», 2000. — С. 3-10.
• Шишкова А. Релігійність як духовна домінанта українського народу в художній інтерпретації Юрія Липи // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. — Вип. 18. — К.: акцент, 2004. — С. 556—568.
• Юрій Липа: голос доби і приклад чину: Збірник наукових праць. — Львів, 2001. — 408 с.
• Янчук О. Бібліографія Юрія Липи: Бібліогр. покажчик. — Одеса: Астропринт, 2000. — 80 с.
• Янчук О. Юрій Липа в листах і спогадах сучасників. — Одеса, 1998. — 42 с.
• Yurii Lypa // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 / Edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s.n.]. — P. 154.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
• Ф. Медвідь. Липа Юрій Іванович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 399 ISBN 978-966-611-818-2
• Повернуті імена : реком. бібліогр. покажч. Вип. 3 / М-во культури України, Нац. парлам. б-ка України ; авт.-складачі: Булгак О. В. та ін. ; відп. ред. Кононенко В. О. – Київ : Нац. парлам. б-ка України, 1994. -84 с.

п о р Лицарі Хреста Симона Петлюри А  Б  В  Г  Ґ  Д    Є  Ж  З  І    Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х    Ч  Ш  Щ  Ю  Я

Генеалогія та некрополістика Родовід Література та бібліографія Бібліографія історії чеських земель Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України · Енциклопедія України в Інтернеті · Internetowa encyklopedia PWN Нормативний контроль BNE: XX849751 · FAST: 204406 · GND: 123582695 · GKG: /g/121b23ml · ISNI: 0000000083841104 · LCCN: n85297299 · MAK: 9810594607705606 · NKC: js20020812436 · NTA: 304195499 · NUKAT: n98021458 · SUDOC: 098407880 · VIAF: 55058736 · WorldCat: lccn-n85297299