Юліан Мархлевський — Вікіпедія

Юліан Мархлевський
пол. Julian Baltazar Marchlewski
Псевдо Карський, Куявський
Народився 17 травня 1866(1866-05-17)
Влоцлавек, Влоцлавський повіт[d], Варшавська губернія, Королівство Польське, Російська імперія[1][2]
Помер 22 березня 1925(1925-03-22) (58 років)
Больяско, Провінція Генуя, Лігурія, Італія
Поховання Військові Повонзки
Країна  Російська імперія
 РСФРР
 СРСР
 Республіка Польща[2]
Діяльність політик, редактор
Alma mater Цюрихський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов польська[3] і російська
Посада ректор
Партія Комуністична партія Німеччини, Соціал-демократія Королівства Польського і Литви, КПРС і Соціал-демократична партія Німеччини
Родичі Генріх Фоґелер
У шлюбі з Роза Люксембург[2] і B.G. Marhlevskaâd
Діти Zofia Marchlewskad
Автограф

Юліан Мархлевський (пол. Julian Baltazar Marchlewski, псевдоніми: Карський, Куявський; *17 травня 1866, Влоцлавек, РІ — †22 березня 1925, Італія, похований в Німеччині, в 1950х прах перевезено у Варшаву) — громадський діяч польського та міжнародного революційного руху в 80-х рр. XIX ст. Один з організаторів та керівників соціал-демократії Королівства Польського та Литви, брав участь у створенні групи «Спартак» в Німеччині. Учасник революції 1905—1907 рр. у Варшаві. В 1907 кандидат в члени ЦК РСДРП. В 1920 р. голова тимчасового ревкому Польщі. Організатор МОПР, голова його ЦК. з 1922 р. — ректор Комуністичного університету національних меншин Заходу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1866 року у Влоцлавку у родині пруських підданих[4].

Місце поховання, кладовище Військові Повонзки, Варшава

У 1886 або 1887 році закінчив реальне училище у Варшаві. Для підтримки родини, яка жила в надзвичайній бідності, влаштувався робітником на фарбувальну фабрику у Варшаві. Потім переїхав до Германії, де працював фарбувальником на фабриках Саксонії.

Початок революційної діяльності[ред. | ред. код]

У 1889 році після повернення до Польщі взяв участь в організації «Союзу польських робітників».

У 1891 році був перший раз заарештований. У 1892 році, як іноземця, Мархлевського було вислано з Польщі, після чого він поїхав до Цюриху, де вступив до університету.

У 1895 році закінчує університет, захищає кандидатську дисертацію і переїжджає до Дрездена, де разом з Парвусом редагує німецьку соціал-демократичну газету «Sächsische Arbeiter Zeitung».

У 1898 році Мархлевський був висланий з Саксонії, переїхав до Мюнхену.

РСДРП[ред. | ред. код]

У 1903 році написав велику працю про суспільно-економічне положення Пруської Польщі, у 1908 — про стан єврейського населення у Польщі.

В грудні 1905 року переїжджає до Варшави.

В кінці 1906 року був заарештований.

Весною 1907 року після виходу з тюрми їде на з'їзд РСДРП у Лондоні, потім на конгрес у Штутгарті.

З початком І-ї Світової війни займає антивоєнну позицію, бере участь у заснованні «Союза Спартака».

В 1916 році потрапляє в тюрму, потім у табір для військовополонених, де залишається до 1918 року.

У 1918 році за вимогою радянського керівництва був звільнений і висланий в Росію.

Весною 1919 року повертається до Германії, у Рурську область. Однак під загрозою арешту вимушений втікати до РСФСР.

У Радянській Росії Мархлевський стає членом ВЦВК, працює у багатьох державних установах, як дипломатичний представник веде переговори з Польщею, Литвою, Фінляндією, Японією, Китаєм[4].

В 1920 очолив маріонетковий Тимчасовий революційний комітет Польщі в Білостоці.

З 1922 року — ректор Комуністичного університету національних меншин Заходу, голова ЦК Міжнародної організації допомоги борців революції МОДР, створений за його ініціативою.

Помер в 1925 році під час відпочинку в Італії (Bogliasco). В 1950 залишки праху перевезено в Польщу та перепоховано на Повонзківському кладовищі.

Вшанування пам'яті у часи СРСР[ред. | ред. код]

Іменем Мархлевського були названі:

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118730908 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в WeChangEd
  3. CONOR.Sl
  4. а б Під ред.Фігатнера Ю. (1989). Dei︠a︡teli SSSR i revoli︠u︡t︠s︡ionnogo dvizhenii︠a︡ Rossii : ėnt︠s︡iklopedicheskiĭ slovarʹ Granat (рос) (вид. Reprintnoe izd). Moskva: Sov. ėnt︠s︡iklopedii︠a︡. с. 534. ISBN 5-85270-028-2. OCLC 21336788.

Посилання[ред. | ред. код]