Шумицький Микола Андрійович — Вікіпедія

Мико́ла Андрійович Шуми́цький (30 квітня 1889, Глухів  за іншими даними — Чернігів — 5 січня 1982, Париж, Франція) — український громадсько-політичний діяч, архітектор та дипломат. Полковник Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Київський політехнічний інститут та Школу мистецтва і архітектури. Член Української Центральної Ради (від залізничників). На Другому Всеукраїнському військовому зʼїзді у червні 1917 р. обраний до Всеукраїнської ради військових депутатів; працював в Українському Генеральному Військовому Комітеті. Очолював Військо-технічне управління Генерального Секретарства у справах військових.^[1]

5 вересня 1919 р. його призначено членом української делегації на Паризьку мирну конференцію, а від вересня 1920 року він увійшов у склад Української Дипломатичної Місії у Франції як радник з економічних питань. З 1921 р. призначений послом в Аргентині і за сумісництвом у Бразилії. Був уповноваженим Українського Червоного Хреста у Франції. В 1924 р. Шумицький відійшов від дипломатичної роботи.

З 1925 р. — голова Союзу українських емігрантських організацій у Франції, займаючи цей пост до 1942 року. Член управи Бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі.

Автор праць[ред. | ред. код]

Статті у галузі архітектури («Український архітектурний стиль»), про дерев'яні українські церкви, спомини про визвольні змагання 1917 — 1919 років.^[2]

• Шумицкий Н. Основные принципы постройки украинских церквей. — Зодчий, 1914 г., № 40, с. 449 – 453.
• Шумицький М. Український архітектурний стиль у минулому і тепер. — Ілюстрована Україна, 1913 р., №№ 3, 4, 6, 8.
• Шумицький М. Український архітектурний стиль. — К.: 1914 р. – 60 с.

Сім'я[ред. | ред. код]

14(1) липня 1912 року одружився з Єлизаветою Василівною Соколовою^[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Стрельський Г. В. Шумицький Микола // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 668. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Чепелик В. П. Київський осередок розвитку народних традицій в архітектурі початку ХХ ст. [в статті йдеться про те, що архітектор М. Шумицький спорудив будинки для кооперативних товариств у с. Косівці (нині Володарського району Київської області) і в м. Радомишлі, молочарню і школу біля Києва (1912—1914). — С. 135, 141] // Етнографія Києва і Київщини: традиції й сучасність / Л. Ф. Артюх, Н. К. Гаврилюк, В. Ф. Горленко; АН УРСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. — Київ: Наук. думка, 1986. — С. 128—158.

Література[ред. | ред. код]

• В. Головченко. Шумицький Микола // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

Посилання[ред. | ред. код]

• Шумицький Микола Андрійович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.338-339
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Помер останній наш посол св. п. Микола Шумицький // Свобода. — 1982. — № 81. — С. 3.

Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.