Шмальгаузен Іван Іванович — Вікіпедія

Іван Іванович Шмальгаузен
Народився 11 (23) квітня 1884(1884-04-23)
Київ, Російська імперія
Помер 7 жовтня 1963(1963-10-07) (79 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність зоолог
Alma mater Київський університет
Галузь еволюційна біологія, зоологія, морфологія
Заклад Інститут зоології АН УРСР,
Київський університет,
Московський університет,
Інституту еволюційної морфології AH СРСР,
Зоологічний інститут АН СРСР
Вчене звання академік АН УРСР і АН СРСР, професор
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Науковий керівник О. М. Сєверцов
Відомі учні Б. І. Балінський, В. В. Брунст, П. О. Сітько, О. П. Маркевич, М. С. Гіляров
Аспіранти, докторанти Балінський Борис Іванович
Кирпиченко Михайло Якович
Гіляров Меркурій Сергійович
Членство НАН України
Академія наук СРСР
Леопольдина
Відомий завдяки: синтетична теорія еволюції,
теорія стабілізуючого добору
Батько І. Ф. Шмальгаузен
Нагороди

Роботи у Вікіджерелах

Іва́н Іва́нович Шмальга́узен (11 (23) квітня 1884, Київ, Російська імперія — 7 жовтня 1963, Москва, РРФСР, СРСР) — український і російський еволюційний біолог, зоолог, морфолог, академік АН УРСР (з 1922), АН СРСР (з 1935) і Німецької академії наук (з 1960)[1]. Розробив теорію стабілізуючого добору і був однією з центральних фігур у створенні сучасної синтетичної теорії еволюції.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 (23) квітня 1884 в Києві. Син ботаніка І. Ф. Шмальгаузена. 1907 року закінчив Київський університет і працював у ньому до 1912 року під керівництвом О. М. Сєверцова. Протягом 1912—1918 років працював у Московському університеті. З 1918 року професор Воронезького університету.

З 1921 року професор Київського університету. 20 жовтня 1924 року спільне зібрання ВУАН затвердило І. І. Шмальгаузена на посаду директора Мікробіологічного інституту ім. Ф. Омельченка. У 1926—1929 роках був президентом Київського товариства природознавців. У 1930—1941 — директор Інституту зоології АН УРСР, одночасно з цим продовжував працювати на біологічному факультеті Київського університету.

У 1936—1948 — директор Інституту еволюційної морфології AH СРСР. У 1939—1948 роках завідувач кафедри дарвінізму Московського університету. З 1948 року працював у Зоологічному інституті АН СРСР.

Інститут зоології НАН України з 1981 року носить ім'я І. І. Шмальгаузена.

Учнями І. І. Шмальгаузена були відомі вчені-біологи М. С. Гіляров, О. П. Маркевич, Б. І. Балінський і П. О. Сітько.

Нагороди[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

Наукові праці Шмальгаузена присвячені питанню еволюційної морфології, експериментальної морфології, вивченню закономірностей росту, філогенії тварин тощо.

Основні з них:

  • Шмальгаузен И. И. Основы сравнительной анатомии позвоночных. Гос. изд. [1923]. VIII + 425 с (Книга выдержала 4 издания, последнее — в 1947 г.)
  • Шмальгаузен И. И. Организм как целое в индивидуальном и историческом развитии. М.-Л. Изд-во академии наук СССР, 1938. 144 с.
  • Шмальгаузен И. И. Пути и закономерности эволюционного процесса. М.-Л. Из-во АН СССР. Напеч. в Москве 1939. 232 с.
  • Шмальгаузен И. И. Факторы эволюции (теория стабилизирующего отбора). М.-Л., Изд-во АН СССР, 16-я тип. треста Полиграфкнига в Москве, 1946. 396 с.
  • Schmalhausen I. I. Factors of Evolution: The Theory of Stabilizing Selection, Blakiston, Philadelphia (1949)
  • Шмальгаузен И. И. Кибернетические вопросы биологии / Под общ. ред. и с предисл. Р. Л. Берг и А. А. Ляпунова. Новосибирск, Наука, сиб. отделение. 1968. 224 с.
  • Шмальгаузен И. И. Вопросы дарвинизма: Неопубл. работы / ред.-сост. И. М. Медведева; Отв. ред. А. В. Иванов, Э. И. Воробьева; М. Наука, 1990 158 с.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Leopoldina — Ivan Schmalhausen. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 13 червня 2016.

Посилання та джерела[ред. | ред. код]