French
DeutschШкурин Віктор Георгійович — Вікіпедія
| Шкурин Віктор Георгійович | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 5 січня 1932 |
| Місце народження | Маріуполь, Маріупольська округа, Українська СРР, СРСР |
| Дата смерті | 25 жовтня 2020 (88 років) |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |  СРСР Україна |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | кінооператор, кінорежисер, сценарист |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди |     |
| IMDb | ID 0794551 |
Віктор Георгійович Шку́рин (нар. 5 січня 1932, Маріуполь — пом. 25 жовтня 2020, Київ) — радянський, український режисер-документаліст; член Спілки кінематографістів України. Народний артист України (2002).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 5 січня 1932 року у місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в сім'ї робітника. 1957 року закінчив Одеське морехідне училище. Протягом 1957—1964 років працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі. Член КПРС з 1958 року.
Впродовж 1960—1964 років навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. Після здобуття мистецької освіти з 1964 року працював режисером «Укркінохроніки».
Батько актора і режисера Ігоря Шкурина.
Помер на 89-му році життя 25 жовтня 2020 року[1]. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища (50°24′52″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.4146111° пн. ш. 30.5038333° сх. д.).
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Створив стрічки
- «Двоє з мартену» (1965);
- «Запорожець на Олімпі» (1965);
- «Десант у безсмертя» (1965);
- «Дружина Червоного Хреста» (1965);
- «Київ—66» (1966);
- «Соната про художника» (1966);
- «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968);
- «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцигського міжнародного кінофестивалю;
- «Рік народження 1918» (1968);
- «Український квартал» (1969);
- «Завжди бути напоготові» (1970, фільм присвячений Володимиру Леніну);
- «Курган Товста могила» (1970);
- «Естафета мужності» (1971);
- «Про дружбу співа Україна» (1974, співавтор, сценограф);
- «Вогні Придніпров'я» (1976);
- «Арсенальська заства» (1978);
- «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981);
- «Радянський характер» (1982, телефільм);
- «Бути чи не бути» (1985);
- «Поділю твій біль» (1989);
- «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992);
- «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992);
- «Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф);
- «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавторстві з Олександром Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»;
- «Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим).
Знімався у епізодичних ролях у фільмах «Я крокую по Москві» (1965), «Розколоте небо» (1979).
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора;
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1976 року;
- Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1993; разом з Анатолієм Карасем, Віктором Кріпченком за документальну кінодилогію «Липневі грози» Української студії хронікально-документальних фільмів)[2];
- Народний артист України з 2002 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пішов із життя кінорежисер Віктор Шкурін. Детектор медіа. 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Спілка кінематографістів України. Київ, 1985. — сторінки 171—172;
- Кино: Энциклопедический словарь / головний редактор С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. С. 501. (рос.);
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 653. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 655. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Хто є хто в Україні. Київ, 1997. — сторінка 584;
- Шевченківські лауреати: 1962—2001. Київ, 2001. — сторінки 653—654.
Посилання[ред. | ред. код]
- Національна спілка кінематографістів України: Віктор Шкурин [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.kino-teatr.ru/kino/screenwriter/sov/39135/works/ [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
|
