Шищенко Сергій Юрійович — Вікіпедія

Ф
Сергій Шищенко
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Юрійович Шищенко
Народження 13 січня 1976(1976-01-13) (48 років)
  с. Сіряки, УРСР
Зріст 169 см
Вага 69 кг
Громадянство  Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992—1993 Україна «Олімпік» (Х) 18 (6)
1993—1994 Україна «Металіст» 28 (2)
1994—1997 Україна «Шахтар» 23 (1)
1995—1996 →  Україна «Нива» (Т) 28 (3)
1997—1998 Україна «Кривбас» 21 (2)
1998 →  Росія «Балтика» 8 (0)
1999 Україна «Металург» (З) 10 (1)
1999—2005 Україна «Металург» (Д) 135 (33)
2003—2004 →  Україна «Іллічівець» 25 (5)
2006 Україна «Металург» (З) 8 (1)
2006—2008 Україна «Чорноморець» 54 (4)
2008—2009 Україна «Металург» (Д) 31 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996 Україна Україна (U-21) 4 (1)
2001—2005 Україна Україна 14 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2010—2015 Україна «Металург» (Д) U-21
2015—2016 Україна «Сталь» (К) U-21
2016 Україна «Буковина»
2017—2018 Україна «Шахтар» U-19
2018—2019 Україна «Миколаїв»
2020—2021 Україна «Полісся»
2021—2023 Україна «Полісся» U-19
2023—2024 Україна «Звягель»
2024— Україна «Полісся» в.о.
Звання, нагороди
Нагороди
Медаль Медаль «За працю і звитягу»
Медаль Медаль «За працю і звитягу»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шищенко.

Сергій Юрійович Шищенко (нар. 13 січня 1976 року, с.Сіряки Дергачівського району Харківської області) — український футболіст та футбольний тренер. У минулому — нападник низки українських футбольних клубів та національної збірної України, найкращий бомбардир чемпіонату України 2001/02. Завершив кар'єру гравця наприкінці 2009 року. Після завершення активної кар'єри гравця став футбольним тренером.

Життєпис[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Більшу частину своєї кар'єри провів у донецькому «Металурзі». А також у різних клубах українського футболу, зокрема в таких як: «Металіст» (Харків), «Шахтар» (Донецьк), «Чорноморець» (Одеса), «Металург» (Запоріжжя) та «Кривбас» (Кривий Ріг). Був в оренді в «Ниві» (Тернопіль) та «Іллічівці» (Маріуполь).

На клубному рівні виступав під керівництвом таких відомих тренерів як: Мирон Маркевич, В'ячеслав Грозний, Микола Павлов, Валерій Яремченко, Семен Альтман, Ніколай Костов і Олександр Севідов.

«Металіст»[ред. | ред. код]

Пройшовши школу харківського «Олімпіка», на 17 річного Сергія звернув увагу тренерський штаб харківського «Металіста», із яким у 1993 році він підписав свій перший професіональний контракт, що дозволив йому 20 червня того ж року дебютувати у Вищій лізі України.

Провівши один сезон у складі «жовто-синіх» (28 матчів і 2 забитих голи), Сергій Шищенко за своє вміння гостро і холоднокровно створювати гольові моменти привернув до себе увагу багатьох селекціонерів країни, незважаючи на зовсім молодий вік.

«Шахтар»[ред. | ред. код]

Цими селекціонерами стали представники донецького «Шахтаря», із яким Сергій у сезоні 1994/1995 підписав контракт, і під керівництвом Валерія Яремченка дебютував у його команді. Провівши 9 матчів (1 гол) у чемпіонаті і 3 матчі в Кубку України, Шищенко поїхав в оренду в тернопільську «Ниву», причиною цього рішення була відставка головного тренера.

І тільки з поверненням Валерія Яремченка, Сергій провів повноцінний сезон у складі «гірників» (14 матчів у чемпіонаті, 3 матчі в кубку і 3 в єврокубку). За роки, які Шищенко провів у Донецьку, він став володарем двох кубків України та срібним призером чемпіонату країни.

Сергій у складі «Металурга»

«Металург» (Донецьк)[ред. | ред. код]

У 1999 році Семен Йосипович Альтман запросив 23-річного Сергія до складу донецького «Металурга», де в першому дебютному сезонні у складі «металургів» Шищенко забив 8 голів у 25 матчах чемпіонату України, що дозволило йому надовго закріпитися в основному складі.

Співпраця і повне розуміння з головним тренером плюс уміння і наполегливість Сергія дозволили йому отримати звання найкращого бомбардира чемпіонату України сезону 2001/02, а його команда двічі поспіль ставала бронзовим призером чемпіонату країни. Після оренди в маріупольський «Іллічівець», де Сергій провів непоганий рік у складі «приазовців», відігравши 25 матчів (5 голів) у чемпіонаті, 2 матчі в кубку і 4 матчі в кубку УЄФА, повернувся до складу «металургів», де отримав місце в основному складі й разом з командою у третій раз став бронзовим призером чемпіонату України.

Наступного сезону Сергій, уже під керівництвом Олександра Севідова, провів 25 матчів (19 матчів (8 голів) у чемпіонаті, 2 матчі в кубку України і 4 матчі (3 голи) в кубку УЄФА), після чого залишив склад донецької команди, перейшовши в «Металург» (Запоріжжя).

«Чорноморець»[ред. | ред. код]

У 2006 році добре знайомий тренер для Сергія Шищенко Семен Альтман запросив його до складу одеського «Чорноморця». І хоча Семен Йосипович незабаром і пішов у відставку, але Сергій провів два повноцінних сезони у складі «моряків». Вийшовши загалом 67 разів на футбольне поле (4 матчі (1 гол) в кубку УЄФА, 4 матчі в кубку Інтертото, 5 матчів у кубку України та інші в чемпіонаті країни, відзначившись при цьому 4 рази у ворота суперника).

У 32-річному віці Сергій Юрійович вирішив повернутися до складу вже рідного «Металурга», де після двох сезонів завершив кар'єру футболіста.

Сергій у складі збірної

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

За збірну України зіграв 14 матчів і відзначився одним голом.

Дебют відбувся 15 серпня 2001 року в товариському матчі зі збірною Латвії, а незабаром і у відбірковому матчі до чемпіонату світу 2002 проти збірної Вірменії. У тому відбірковому циклі Сергій разом зі збірною під керівництвом Валерія Лобановського посіли друге місце в турнірній таблиці й вийшли у плей-оф, де за сумою двох матчів поступилися збірній Німеччини. Після цього викликався на товариські матчі перед відбором на чемпіонат Європи 2004, але вже під керівництвом Леоніда Буряка, а після відставки Леоніда Йосиповича, Сергія ще декілька разів викликав Олег Блохін.

Також 1996 року провів 4 матчі за молодіжну збірну України, де також відзначився одним голом, а до того грав за юнацьку збірну України U-18[1].

2018 році виступав в складі ветеранської національної збірної України.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

У січні 2010 року став головним тренером дубля донецького «Металурга» (у грудні 2012 року отримав тренерську ліцензію PRO)[2], де пропрацював до 2015 року, після чого перейшов на аналогічну посаду у «Сталь» (Кам'янське). Під його керівництвом дублери «металургів» протягом п'яти років у різний час займали із 6 по 11 місце в турнірній таблиці. А з приходом Шищенка у склад «сталеварів», молодіжний склад після завершення сезону посів 4 сходинку в молодіжному чемпіонаті України.

Після року керування дублерами «Сталі», на початку літа Олександр Севідов запросив Сергія Юрійовича у свій тренерський штаб маріупольського «Іллічівця». Але співпраця тривала недовго, оскільки Сергію телефонував спортивний директор «Буковини» й запросив його на посаду головного тренера. Після розмови з президентом клубу Сергієм Гринюком, 30 червня 2016 року Шищенко став головним тренером чернівецької «Буковини». Наприкінці грудня того ж року подав у відставку. Команда під його керівництвом зіграла 20 офіційних матчів (5 перемог, 4 нічиї та 11 поразок).

У січні 2017 року став головним тренером юнацької команди донецького «Шахтаря»[3]. У травні 2018 року був звільнений від займаної посади, за цей період юнацька команда під його керівництвом здобула бронзові нагороди в юнацькому U-19 чемпіонаті України 2016/17 та посіла 3-е місце на груповому етапі юнацької Ліги Чемпіонів в сезоні 2017/18.

У грудні 2018 року очолив МФК «Миколаїв», який виступав у першій українській лізі[4]. У цьому клубі він пропрацював до середини жовтня 2019 року, а команда в підсумку під його орудою провела 27 офіційних матчів (10 перемог, 7 нічиїх та 10 поразок).

У сезоні 2020/21 тренував житомирський клуб «Полісся»[5], який під його керівництвом зіграв 33 офіційних матчів (11 перемог, 8 нічиїх і 14 поразок).

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Факти[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Олімпік (Харків) 1992
(перех.ліга) 		18 6 - - - -
Металіст (Харків) 1992/93 1 0 - - - -
1993/94 27 2 - - - -
Загалом 28 2 - - - -
Шахтар (Донецьк) 1994/95 9 1 3 0 - -
Нива (Тернопіль) 1995/96 28 3 3 1 - -
Шахтар (Донецьк) 1996/97 14 0 3 1 3 0
Кривбас (Кривий Ріг) 1997/98 21 2 8 2 - -
Росія Балтика (Калінінград) 1998 8 0 - - - -
Металург (Запоріжжя) 1998/99 10 1 - - - -
Металург (Донецьк) 1999/00 25 8 - - - -
2000/01 26 0 3 0 - -
2001/02 24 12 6 2 - -
2002/03 13 0 - - - -
2003/04 14 4 3 1 2 1
Загалом 102 24 12 3 2 1
Іллічівець (Маріуполь) 2003/04 11 4 - - - -
2004/05 14 1 2 1 4 0
Загалом 25 5 2 1 4 0
Металург (Донецьк) 2004/05 14 1 - - - -
2005/06 19 8 2 0 4 3
Загалом 33 9 2 0 4 3
Металург (Запоріжжя) 2005/06 8 1 2 0 - -
Чорноморець (Одеса) 2006/07 27 3 - - 4 1
2007/08 27 1 5 0 4 0
Загалом 54 4 5 0 8 1
Металург (Донецьк) 2008/09 21 1 2 0 - -
2009/10 10 1 2 0 - -
Загалом 31 2 4 0 - -
Загалом Україна (Вища ліга) 363 54 42 8 21 5
Загалом Росія (Вища ліга) 8 0 - - - -
Загалом Україна (Друга ліга) 9 2 - - - -
Загалом Україна (Перехідна ліга) 18 6 - - - -
Загалом за кар'єру 398 62 44 8 21 5

Національна збірна[ред. | ред. код]

Збірна Рік
Матчі Голи
Україна 2001 5 -
2002 5 1
2004 1 -
2005 3 -
Всього 14 1

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Голи Шевченка і Зеєдорфа, загублений багаж, епопея із гімном: Україна — Нідерланди у Львові, як це було у 1994-му. Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
  2. ↑ Шищенко отримав тренерську ліцензію PRO [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Сергій Шищенко очолив «Шахтар» U19. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 13 січня 2017.
  4. ↑ Сергій Шищенко — новий головний тренер МФК Миколаїв. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  5. ↑ Сергій Шищенко очолив Полісся. www.ua-football.com (укр.). 7 липня 2020. Процитовано 27 серпня 2021.
  6. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 697/2006 [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.] — Офіційне представництво Президента України

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
«Полісся» — поточний склад
Головні тренери команд Прем'єр-ліги України 2023/24
Юрій Вернидуб («Кривбас») • Роман Григорчук («Чорноморець») • Сергій Долганський (в. о.) («Ворскла») • Олег Дулуб (ЛНЗ) • Валерій Іващенко («Оболонь») • Юрій Коваль (в. о.) («Зоря») • Желько Любенович (ФК «Минай») • Юрій Максимов («Дніпро-1») • Олександр Поздєєв (в. о.) («Колос»)  • Віталій Пономарьов («Рух») • Маріно Пушич («Шахтар») • Руслан Ротань (ФК «Олександрія») • Віктор Скрипник («Металіст 1925») • Олег Шандрук («Верес») • Олександр Шовковський («Динамо») • Сергій Шищенко (в. о.) («Полісся»)
ФК «Буковина» – Тренери

Ліфшиць (1960) · Савицький (1961–1962) · Дашков (1962) · Соболєв (1963–1964) · Корсунський (1964–1966) · Васильєв (1966) · Кузнецов (1967) · Лебедєв (1967–1968) · Михалина (1969–1970) · Сучков (1971) · Каневський (1972) · Павленко (1972–1973) · Медвідь (1973–1974) · Молотай (1974–1976) · Лерман (1976–1979) · Рассихін (1979–1981) · Павленко (1981–1985) · Рассихін (1986–1987) · Школьников (1987–1992) · Павленко (1992–1994) · Матвієнко (1994) · Школьников (1995–1996) · Богуславський (1996–1998) · Лахнюк (1998–1999) · Гій (2000–2003) · Шелепницький (2003–2007) · Мглинець (2007–2009) · Трубачов (2009) · Єжаков (2009–2010) · Заяць (2010–2013) · Гій (2013–2015) · Гуменюк (в.о.) (2015) · Мглинець (2015–2016) · Шпірнов (в.о.) (2016) · Шищенко (2016) · Ратій (2017) · Крафт (в.о.) (2017) · Мглинець (2017–2018) · Куниця (в.о.) (2018–2019) · Нестеренко (в.о.) (2019) · Мельничук (2019) · Маковійчук (в.о.) (2019–2021) · Коваленко (2021) · Кисилиця (в.о.) (2021–2022) · Мельничук (2022–)

МФК «Миколаїв» – Тренери

Войтенко (1936) · Рябіков (1937) · Кондратенко (1938) · Войтенко (1939–1940) · Рульов (в.о) (1940) · Сінзімір (1946) · Курбатовський (1947) · Сердюк (1948) · Кондратенко (1948) · Орєхов та Гичкін (1949) · інформація відсутня (1950–1953) · Колбанов (1954–1956) · Карічев (1957–1959) · Ошенков (1960) · Щегоцький (1960) · Горянський (1961) · Чуркін (1961) · Іванов (1962) · Водягін (1962–1963) · В. Іщенко (1964–1965) · Лерман (1965–1967) · Войнов (1967–1969) · Ошенков (1969–1970) · Лемешко (1971–1974) · Войнов (1975–1976) · Фомін (1977) · Заболотний (1977) · Войнов (1978–1979) · Г. Іщенко (1979–1982) · Пестов (1982–1983) · Кучеревський (1984–1985) · Балан (1986) · Зубков (1987) · Лисенчук (1988–1989) · Балан (1989–1991) · Малий (в.о) (1992) · Балан (1992) · Науменко (1992) · Колтун (1993–1994) · Журавко (1994) · Кучеревський (1994–1997) · Пучков (1997) · Заяєв (1997–1998) · Ніколаєнко (1998) · Коньков (1998) · Краснецький (1998–1999) · Калита (1999–2003) · Мазур (2003) · Покора (2003–2004) · Г. Іщенко (2004–2005) · Гайдаржи (2005–2007) · Мазараті (2007–2009) · Калита (2009–2010) · Мазараті (в.о) (2010) · Забранський (2010–2013) · Федорчук (2013) · Пономаренко (в.о) (2013–2014) · Мазараті (2014) · Федорчук (2014–2015) · Смагін (в.о) (2015) · Ставка (в.о) (2015) · Забранський (2015–2018) · Шищенко (2018–2019) · Чаус (в.о.) (2019) · Близнюк (2020–2021) · Шевченко (2021) · Павлов (2021–2022)

Богданович (1959) · Гребер (1960–61) · Фомін (1962) · Тучков (1964–65) · Саакян (1966) · Жилін (1967–70) · Сюсюра (1971–72) · Ліфшиць (1972) · Стародубов (1973–74) · Жилін (1974–76) · Банніков (1977–78) · Пестриков (1978–79) · Біба (1980) · Крощенко (1981) · Стародубов (1982–84) · О. Іщенко (1985) · Гулевський (1986–87) · О. Іщенко (1987–89) · Авдиш (1989) · Стародубов (1990) · Авдиш (1991–92) · О. Іщенко (1992–93) · Саркісов (1994) · Колтун (1994) · Шангін (1994) · Черемісін (1995) · Нечаєв (1995) · Біба (1996) · Вебер (1996) · Г. Іщенко (1996–97) · Якубовський (1997–98) · Авдиш (1998) · Якубовський (1998) · Покора (1998) · Авдиш (1998–99) · Дунець (1999) · Авдиш (1999) · Варжеленко (2000) · Авдиш (2000) · Заяєв (2000) · Школьников (2001) · Шевченко (2001) · Авдиш (2001–02) · Осиновський (2002) · Авдиш (2002–03) · Томах (2004) · Школьников (2004) · Хоменко (2004) · Авдиш (2004) · Левицький (2016–17) · Хавров (2017) · Мазяр (2017) · Призетко (2017–18) · Безсмертний (2018–20) · Шищенко (2020–21) · Калитвинцев (2021–24) · Шищенко в. о. (2024–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шищенко_Сергій_Юрійович&oldid=41999762