Шиподзьоб малий — Вікіпедія

Шиподзьоб малий

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Надродина:	Meliphagoidea
Родина:	Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина:	Шиподзьобні (Acanthizinae)
Рід:	Шиподзьоб (Acanthiza)
Вид:	Шиподзьоб малий

Біноміальна назва

Acanthiza nana
Vigors & Horsfield, 1827^[2]

Ареал виду

Підвиди

A. n. flava White, HL, 1922
A. n. modesta De Vis, 1905
A. n. nana Vigors & Horsfield, 1827

Посилання

Вікісховище:	Acanthiza nana
Віківиди:	Acanthiza nana
ITIS:	558380
МСОП:	22704653
NCBI:	117192

Шиподзьоб малий^[3] (Acanthiza nana) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії.^[4]

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 9 см, розмах крил 14 см, вага 6-7 г. Голова оливково-сіра. область навколо очей кремова, біля очей невеликі білі смужки. Спина зеленувата, крила оливково-коричневі, махові пера світліші. Хвіст оливково-коричневий, на хвості темна смуга. Горло блідо-жовте, груди кремово-жовті, живіт жовтий, боки блідо-оливкові. Лапи і дзьоб чорні, очі темно-коричневі. Виду не притаманний статевий диморфізм.^[5]

Поширення[ред. | ред. код]

Малі шиподзьоби є ендеміками Австралії. Вони здебільшого мешкають на східному узбережжі. Живуть в різноманітних середовищах: чагарниках, помірних і евкаліптових лісах.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:^[6]

A. n. flava White, HL, 1922 (схід Австралії);
A. n. modesta De Vis, 1905 (південний захід і південь Австралії);
A. n. nana Vigors & Horsfield, 1827 (південний схід Австралії).

Раціон[ред. | ред. код]

Малі шиподзьоби харчуються комахами, можуть доповнювати раціон насінням. Вони ловлять комах на верхньому і середньому ярусі лісу; комах ловлять в польоті. Зазвичай вони шукають здобич в парах, хоча були помічені в зграях до 35 птахів.

Розмноження[ред. | ред. код]

Гнізда округлої, куполоподібної форми, з невеликим входом зверху. В кладці 2-4 яйця, інкубаційний період триває 16-17 днів.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. Однак популяція малих шиподзьобів змешується. Загрозами є знищення природних серекдовищ, пожежі, загибель комах внаслідок обробки полів інсектицидами.^[7]^[8]^[9]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ BirdLife International (2012). Acanthiza nana. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
↑ Campbell, A. G. (1 січня 1926). Thornbills of the Genus Acanthiza. Emu - Austral Ornithology. 25 (3): 184—198. doi:10.1071/MU925184. ISSN 0158-4197.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Higgens, P. J.; Peter, J. M., ред. (2002). Handbook of Australian, New Zealand, and Arctic Birds. Т. Volume 6: Pardalotes to shrike-thrushes. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0195537629.
↑ Bird, Delys (1 жовтня 1990). Review by Delys Bird. Australian Literary Studies. doi:10.20314/als.26f3bbfef0. ISSN 0004-9697.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 21 January 2019.
↑ Blair, Robert B. (May 1996). Land Use and Avian Species Diversity Along an Urban Gradient. Ecological Applications. 6 (2): 506—519. doi:10.2307/2269387. ISSN 1051-0761. JSTOR 2269387.
↑ Chittka, Lars; Vasas, Vera (2 листопада 2017). F1000Prime Recommendation of [Hallmann CA et al., PLoS ONE 2017 12(10):e0185809]. F1000Prime. doi:10.3410/f.732005636.793538384.
↑ Hallmann CA, Sorg M, Jongejans E, Siepel H, Hofland N, Schwan H, Stenmans W, Müller A, Sumser H, Hörren T, Goulson D, de Kroon H (18 жовтня 2017). More than 75 percent decline over 27 years in total flying insect biomass in protected areas. PLOS ONE. 12 (10). e0185809. doi:10.1371/journal.pone.0185809. PMID 29045418. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=1 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2012). Acanthiza nana. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.

[:3-2] Campbell, A. G. (1 січня 1926). Thornbills of the Genus Acanthiza. Emu - Austral Ornithology. 25 (3): 184—198. doi:10.1071/MU925184. ISSN 0158-4197.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[:1-4] Higgens, P. J.; Peter, J. M., ред. (2002). Handbook of Australian, New Zealand, and Arctic Birds. Т. Volume 6: Pardalotes to shrike-thrushes. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0195537629.

[:2-5] Bird, Delys (1 жовтня 1990). Review by Delys Bird. Australian Literary Studies. doi:10.20314/als.26f3bbfef0. ISSN 0004-9697.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 21 January 2019.

[7] Blair, Robert B. (May 1996). Land Use and Avian Species Diversity Along an Urban Gradient. Ecological Applications. 6 (2): 506—519. doi:10.2307/2269387. ISSN 1051-0761. JSTOR 2269387.

[8] Chittka, Lars; Vasas, Vera (2 листопада 2017). F1000Prime Recommendation of [Hallmann CA et al., PLoS ONE 2017 12(10):e0185809]. F1000Prime. doi:10.3410/f.732005636.793538384.

[9] Hallmann CA, Sorg M, Jongejans E, Siepel H, Hofland N, Schwan H, Stenmans W, Müller A, Sumser H, Hörren T, Goulson D, de Kroon H (18 жовтня 2017). More than 75 percent decline over 27 years in total flying insect biomass in protected areas. PLOS ONE. 12 (10). e0185809. doi:10.1371/journal.pone.0185809. PMID 29045418. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=1 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]