Шилов Олексій Олексійович — Вікіпедія

Шилов Олексій Олексійович
Народився 25 серпня (6 вересня) 1881
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 6 січня 1942(1942-01-06) (60 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
Діяльність історик, бібліограф
Alma mater Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1904)
Заклад Бібліотека Російської академії наук

Олексій Олексійович Шилов (25 серпня 1881, Санкт-Петербург, Російська імперія — 6 січня 1942, Ленінград, СРСР) — російський і радянський археограф, бібліограф та історик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 серпня 1881 року в Санкт-Петербурзі. У 1899 році вступив на історико-філологічний факультет Імператорського Санкт-Петербургського університету, який він закінчив у 1904 році. Після закінчення університету був прийнятий на роботу в Бібліотеку Російської академії наук, де працював у рукописному відділі. У 1917 році брав активну участь в організації Російської комуністичної партії, згодом працював помічником секретаря палати. У 1918 році заснував і відкрив Петроградський Історико-революційний архів.

Помер 6 січня 1942 року в Ленінграді.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Основні наукові роботи присвячені бібліотекознавству. Автор понад 130 наукових праць.

Упорядник 3-х томів словника «Деятели революционного движения в России».

Посилання[ред. | ред. код]