Чоловік — Вікіпедія

Чоловік
Зображення
Попередник хлопець (особа)
Іконка
Колаж
Поданий звук male voiced
Протилежне жінка (особа)
CMNS: Чоловік у Вікісховищі
«Давид» Мікеланджело
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чоловік (значення).

Чолові́к (множина — чоловіки)[1]  — це доросла людина чоловічої статі. Для дітей та підлітків чоловічої статі використовуються слова як «хлопчик», «хлопець», «юнак» та «парубок». Поняття «чоловік» також може означати гендерну ідентичність, а не стать людини.[2][3]

Символ чоловіка — ♂, символ Марса.

Лексика[ред. | ред. код]

Походження слова[ред. | ред. код]

У праслов'янській мові слово *čьlověkъ, *čelověkъ позначало як особу чоловічої статі, так і людину взагалі. Це значення збереглося у багатьох слов'янських мовах (пол. człowiek, чеськ. člověk, рос. человек), відоме воно в цьому значенні і в українській мові[1][4].

Походження праслов. *čьlověkъ, *čelověkъ остаточно не з'ясоване. Наводять до п'яти версій:

  • Від *čьlo (з того ж кореня, що *čel'adь) + *věkъ (пор. лит. vaikas — «дитя»), тобто «дитя роду»
  • Від *čьlo («чоло», «підвищення») + *věkъ («сила»)
  • Як похідне від ранішої форми *slověkъ (< *slovo), тобто «мовець»
  • Від *čelov + *ěkъ, тобто «член племені»
  • Порівнюють з чеськ. kolivěk, пол. kołwiek («який-небудь»)[5]

Різні слова для позначення чоловіків[ред. | ред. код]

До 13-15 років — хлопчик, підліток. Після досягнення зрілості хлопчика називають юнаком, хлопцем, парубком, а в старшому віці — чоловіком. Одружених чоловіків стосовно дружини так само називають «чоловік», що зрозуміло з контексту.Не бажано називати мужем(мужчина)" "розм." и "рідко". Слово "мужчина" розмовне та рідко вживане, а значить небажане. Чоловік є батьком (татом) стосовно своїх дітей і дідом (дідусем) стосовно онуків. Літній чоловік — старий чи дід.

У багатьох мовах одне й те ж слово означає як чоловіка, так і людину взагалі, наприклад: англ. man (відтак, англ. mankind — людство), фр. homme тощо. Почасти, і в українській мові «чоловік» вживається у значенні «людина».

Фізичні особливості[ред. | ред. код]

Чоловік часто більший за розмірами від жінки, ширший в плечах, має менший таз. Маса та зріст чоловіка зазвичай більша від жінки одного з ним віку.

Біологічні особливості[ред. | ред. код]

У західних культурах поняття «чоловік», як і «жінка», традиційно визначається насамперед через біологічні особливості.

Астрологічний знак Марса, який використовують для позначення чоловічої статі

Генетичні особливості[ред. | ред. код]

Чоловіча стать відрізняється від жіночої наявністю 23 Y-хромосоми, тобто статеві хромосоми чоловіка позначають як XY. Саме Y-хромосома має SRY-ген (англ. Sex determining region of Y) — регіон визначення статі, котрий відповідальний за виробництво протеїну TDF (англ. Testis-determining factor) в ембріоні. Цим зумовлюється початкові відмінності чоловічого організму від жіночого — опускання яєчок у мошонку, утворення статевого члену тощо (формування первинних статевих ознак).

Морфологічні та фізіологічні особливості[ред. | ред. код]

Первинні статеві ознаки зумовлюють диференціацію роздільностатевих організмів. У випадку з людиною це пояснюється виробленням специфічних для кожної статі гормонів, що вже зумовлює появу вторинних статевих ознак.

Розвиток[ред. | ред. код]

У процесі розвитку хлопчика під впливом чоловічих статевих гормонів поступово формуються первинні і вторинні статеві ознаки. Первинні статеві ознаки з'являються ще під час внутрішньоутробного розвитку. Статеве дозрівання — формування вторинних статевих ознак і початок функціонування статевої системи — у хлопчиків починається зазвичай близько 14 років (пізніше, ніж у дівчаток). Складні процеси, що протікають в організмі в період статевого дозрівання, не можна пояснити тільки змінами в статевих органах. Посилено розвивається весь організм, з підвищеним навантаженням працюють внутрішні органи, перебудовується діяльність нервової системи, змінюється психіка, характер. До періоду статевої зрілості остаточно формується статева система, з'являється зрілість суджень, прагнення до самостійності. Статеве почуття виявляється влюбливість, прагненням до залицяння і статевої близькості. Наступ статевої зрілості характеризується здатністю до статевого життя і запліднення.

Період статевої зрілості триває в середньому 40 років. У цей час діяльність чоловіки найбільш активна, потім починає поступово слабшати. У природному процесі розвитку та згасання статевої діяльності чоловіка можуть бути певні відхилення. Статевий розвиток і дозрівання може починатися раніше або пізніше, активний період може бути довше або коротше, старість настає раніше чи пізніше. Ці особливості залежать від генетичної схильності, стану здоров'я, характеру, харчування, соціально-побутових умов, клімату та ін.

Стать та гендерна ідентичність[ред. | ред. код]

Як правило, при народженні дитини оглядають її статеві органи для того, щоб приписати їй чоловічу або жіночу стать. Але форма статевих органів не завжди відповідає генетичній статті та майбутньому анатомічному та фізіологічному розвитку людини. У деяких інтерсекс-дітей внутрішня анатомія суперечить висновкам, які робляться на підставі огляду зовнішньої будови тіла. На думку деяких біологів, традиційне виділення лише двох бінарних статей суперечить біологічній реальності.[6]

Приписана при народженні стать також може не відповідати гендерній ідентичності людини — внутрішньому самовідчуттю як представника того чи іншого гендера. Незалежно від того, чи є людина інтерсексуальною, вона може відчувати приналежність до гендера, що не був приписаний їй при народженні. Трансгендерні чоловіки — це чоловіки, яким при народженні була приписана жіноча стать. Деякі — хоча не всі — трансгендерні чоловіки проходять замісну гормональну терапію та різні хірургічні процедури, щоб привести свою зовнішність у відповідність до їхньої гендерної ідентичності.

Суспільна роль[ред. | ред. код]

Мовленнєві особливості[ред. | ред. код]

Серед мовленнєвих особливостей чоловіка дослідники зазначають, що чоловіки, на відміну від жінки, рідко говорять про себе, але намагаються довести, що найкраще орієнтуються в сучасних подіях, новинах спорту, бізнесових та економічних питаннях. При веденні бесіди, чоловіки конкурують за лідерство й через деякий час установлюють стійку ієрархію, у якій домінують деякі члени, а решта говорять дуже мало. У розмові, часто «перескакують» з теми на тему, перебиваючи один одного. Окремі чоловіки часто звертаються до всієї групи, тоді як жінки надають перевагу міжособистісному стилю спілкування, парами[7].

У змішаному спілкуванні, тобто під час розмови чоловіків і жінок, виникають комунікативні непорозуміння, або «комунікативні невдачі»[8], які можна узагальнити:

  1. значення запитань;
  2. зв'язок між співрозмовниками під час бесіди;
  3. зміна теми розмови;
  4. саморозкриття;
  5. вербальна агресія;
  6. перебивання під час розмови;
  7. роль слухача.

Чоловіки в розмові більш стримані, реагують на сказане повільніше, часто вагаються й сумніваються. «Чоловіки смакують кожну фразу, намагаючись знайти відмінності й подібності у звучанні й формі слів, обдумано підбирають потрібні для висловлення іменники та прикметники. Жінки перевершують чоловіків у розмовному стилі. Їхній вокабуляр не такий різноманітний, але точніший і конкретніший»[9].

Дискримінація[ред. | ред. код]

Західні вчені, ґрунтуючись на результатах соціологічних та психологічних досліджень, звернули увагу на таку серйозну соціальну проблему, як агресивна роль жінки у подружньому насильстві, а також на гендерну симетрію у сімейному конфлікті[10]. Масове обстеження «Національного огляду злочинності» (National Crime Survey) свідчить, що у США чоловіки менш схильні заявляти про вчинені проти них факти насильства з боку жінок, ніж дружини, вважаючи це приватною справою: серед усіх дружин, що постраждали протягом 1998—2001 р., повідомили про насильство 53 %, серед чоловіків — лише 46 %. За даними іншого телефонного опитування про випадки зґвалтувань повідомляють 17,2 % жінок, фізичного насильства — 26,7 % жінок та лише 13,5 % чоловіків. Останні рідше звертаються по медичну допомогу[11].

Визначаючи індивідуально-психологічні особливості чоловіків-жертв сімейного насильства, Д. М. Дікова-Фаворська зауважує, що ці риси багато в чому збігаються з рисами, якими характеризуються жертви-жінки, а саме: занижена самооцінка, тривожність, невротизм, залежність, невпевненість у собі, внутрішня агресивність, втрата орієнтирів, а також несформованість моральних цінностей, відсутність ціннісних орієнтацій на духовний розвиток, низька повага до себе та інших. Окремий випадок становить алкоголізм чоловіка, коли жінка, не маючи інших засобів впливу, вдається до психологічного та економічного тиску, а то й фізичної сили[10]. Чоловіки, що зазнають насильства в сім'ї часто мають сексуальні проблеми або відзначаються неадекватною статево-рольовою самоідентифікацією; у таких сім'ях спостерігається домінування жінки, повна підлеглість і безпорадність чоловіка, в якого низький рівень потреб та бажань, несформоване почуття власної гідності[10].

Серед інших проявів дискримінації чоловіків, зокрема в Україні, Уляна Ходорівська називає військову зобов'язаність (військову службу зобов'язані проходити лише чоловіки), пенсійний вік (з 60 років, а не 55 як у жінок), а також сімейний кодекс, згідно з яким аліменти виплачуються тільки жінці[12].

Інші значення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Чоловік // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ McKenna, Wendy (1985). Gender : an ethnomethodological approach. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-43206-8. OCLC 11623744.
  3. ↑ Chrisler, Joan C.; McCreary, Donald R. (2010). Handbook of gender research in psychology. Volume 1, Gender research in general and experimental psychology. New York: Springer. ISBN 978-1-4419-1465-1. OCLC 630057607.
  4. ↑ Чоловік // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 469.
  5. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  6. ↑ Fausto-Sterling, Anne; Trajanoski, Žarko (1 січня 2004). The Five Sexes: Why Male and Female Are Not Enough. Identities: Journal for Politics, Gender and Culture. Т. 3, № 1. с. 191—205. doi:10.51151/identities.v3i1.118. ISSN 1857-8616. Процитовано 18 квітня 2022.
  7. ↑ Клєщова О. Є. Мовлення чоловіків і жінок у соціолінгвістичному аспекті // Лінгвістика № 3 (24), Ч. 2, 2011
  8. ↑ Коатс Дж. Женщины, мужчины и язык / Дж. Коатс // Гендер и язык. — М. : Яз. славян. культуры, 2005. — С. 208
  9. ↑ Петренко О. Д. Мова чоловіків і жінок як одиниця соціолінгвістичного дослідження / О. Д. Петренко, Е. Ш. Ісаєв, Д. О. Петренко // Мовознавство. — 1999. — No 1. — С. 65
  10. ↑ а б в Д. М. Дікова-Фаворська. Чоловік як об'єкт насильства в сучасній сім'ї // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2010. Вип. 4. С. 225—232
  11. ↑ Survey of recent statistics. Архів оригіналу за 5 січень 2011. Процитовано 12 березень 2012.
  12. ↑ BBC Ukrainian: Світлана Дорош. Дискримінація чоловіків в Україні: армія, пенсія, родина

Література[ред. | ред. код]

Чоловік
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
  • Людина : навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль


Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чоловік&oldid=42259590