Чернігів (морський тральщик) — Вікіпедія

U310 «Чернігів»
Історія

Радянський СоюзРосія

Назва: «Зенітник» (рос. «Зенитчик»)
Власник: ВМФ СРСРВМФ Росії
Будівник: Середньоневський СБЗ, Ленінград СРСР СРСР
Будівельний номер: 928
Закладений: 1974 рік
Спуск на воду: 1974 рік
Прийнятий: 10 вересня 1974 року
Доля: Переданий ВМС України 25 липня 1997 року
Історія
Україна
Назва:
  • «Жовті Води» (1997—2004)
  • «Чернігів» (з 2004)
Однойменні:
Власник: ВМС України
Отриманий: 25 липня 1997 року
Порт припису: Донузлав (1997 — 2014)
Ідентифікатор: U310 (1997 — 2014)
Захоплений: 20 березня 2014 року
Списаний: Червень 2023 року[1]
Статус: з 20 березня 2014 року перебуває під контролем російських військ
Емблема:
Основні характеристики
Клас і тип: проект 266М, морський тральщик
Водотоннажність: нормальний — 735 т
Повна
водотоннажність:
790 т
Довжина: 61,2 м
Ширина: 10,2 м
Осадка: 3,45 м
Двигуни:
Швидкість:
Дальність
плавання:
1500 миль (12 вузловим ходом)
Автономність: 10 діб по запасах провізії
Екіпаж: 68 осіб, у тому числі 6 офіцерів
Озброєння:
  • Артилерія:
    2х2 30-мм АУ АК-230М
    (2000 пострілів),
    2х2 25-мм 2М-3М
    (2000 пострілів);
  • Торпедно-мінне озброєння:
    2х5 252-мм РБУ-1200
    (30 РГБ-12),
    трали БКТ, ТЭМ-3, АТ-3, Ш-3 або ін.,
    міноскидач на 10 ГБ або морських мін;
  • Зенітне озброєння:
    2х4 ПУ ПЗРК МТУ-4 «Стріла-3»
    (20 ракет 9К32);

«Чернігів» (U310, до 18.06.2004 — «Жовті Води») — морський тральщик проєкту 266М (шифр «Аквамарин», англ. Natya class за класифікацією НАТО) корабель протимінної оборони морської зони Військово-Морських Сил України. У ВМФ СРСР носив назву «Зенітник» (бортові номери 1984, 1990 рр.— 904, 1986 р. — 923).

Особливості проєкту[ред. | ред. код]

Проєкт 266М — модернізація тральщиків проєкту 266 — спеціалізованих кораблів, призначених для виконання завдань протимінної оборони загонів бойових кораблів, конвоїв, окремих кораблів і суден в морській і ближній океанській зонах шляхом пошуку та виявлення морських якірних і донних мін, їх тралення та знищення. Крім того, ці кораблі були пристосовані для постановки активних і оборонних мінних загороджень.

В результаті експлуатації тральщиків 266-го проєкту було виявлено низку недоліків в порівнянні з аналогічними кораблями іноземного виробництва, зокрема, відсутність засобів гідроакустичного пошуку донних мін, недостатні морехідні якості. Разом з тим в 1960-х роках з'явилися нові зразки корабельного озброєння і спеціального обладнання — виникла потреба в модернізації проєкту.

У 1965 році тактико-технічне завдання на розробку проєкту тральщиків 266М отримало Західне проєктно-конструкторське бюро. Новий проєкт відрізнявся від попередника досконалішим протимінним озброєнням: замість електромагнітного трала він був оснащений глибоководним тралом з апаратурою управління, тралом для знищення активних мін, буксируємим телевізійним і комплексним шукачами мін, гідроакустичною станцією «Мєзєнь», яка забезпечує виявлення донних мін. Облаштування в кормовій частині корабля сліпа забезпечило механізацію постановки і вибірки тралів. Використання сучасних маломагнітних матеріалів корпусу, сучасних на той час конструктивних рішень при проєктуванні рушійної установки дозволили знизити до мінімуму власні акустичні поля корабля. Крім того, на нових тральщиках встановлювалися засоби ПЧО — дві РБУ-1200 [2] [3].

Морські тральщики проєкту 266М будувалися Середньоневським і Хабаровським суднобудівними заводами в 19701978 роках. Усього було побудовано 31 корабель даного типу [4].

Історія корабля[ред. | ред. код]

У 2008 році

Морський тральщик з заводським номером C-928 був закладений в елінгу Середньоневського суднобудівного заводу в 1973 році. Спущений на воду через рік. Зарахований в списки кораблів Військово-морського флоту СРСР 10 вересня 1974 року. Наказом головнокомандуючого ВМФ зарахований до складу Чорноморського флоту[4].

В період з 1977 по 1988 рік неодноразово брав участь в бойових траленнях в Перській затоці, Суецькому каналі, Червоному і Середземному морях. Виходив на бойові служби в Атлантичний і Індійський океан [5] [6].

25 липня 1997 року увійшов у склад Військово-Морських Сил України, де отримав назву «Жовті Води». 18 червня 2004 року перейменований на «Чернігів» [7].

У 2004 році корабель брав участь в міжнародних навчаннях «Кооператив партнер—2004», стратегічних командно-штабних навчаннях «Морський рубіж—2004».

З 2004 року над кораблем шефствує Чернігівська міська державна адміністрація [7].

Входить до складу сил постійної готовності. Регулярно бере участь у зборах-походах кораблів ВМС ЗС України, контрольних заходах бойової підготовки, залучається до бойових чергувань з ПЧО, ППО, ПДО.

24 березня 2014 року на кораблі був спущений прапор ВМС України. Корабель перейшов до Росії. Капітан корабля перейшов служити до російського флоту, тому військовий прокурор Одеського гарнізона відкрив провадження за статею «дезертиство».[8]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Росія утилізує захоплені судна ВМС України. Мілітарний. Архів оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 27 червня 2023.
  2. Морские тральщики проектов 266, 266Э (Yurka), 266М, 266МЭ (Natya), 12660 (Gorya). Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 14 лютого 2011.(рос.)
  3. Морской тральщик проекта 266М «Аквамарин». Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 14 лютого 2011.(рос.)
  4. а б Морские тральщики проектов 266М, 266МЭ, 02660, 02668. Russian-Ships.info. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 14 лютого 2011.(рос.)
  5. Морской тральщик «Зенитчик». flot.sevastopol.info. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 14 лютого 2011.(рос.)
  6. В перечне локальных конфликтов не значится (История участия советских моряков в разминировании Красного моря в 1984 году) Сахончик С. М. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 14 лютого 2011.(рос.)
  7. а б Сергій Грабар. Морський тральщик «Чернігів»: нова назва корабля не перекреслить його минулі досягнення. «Флот України». Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 14 лютого 2011.(рос.)
  8. Командир морского тральщика «Чернігів» объявлен предателем Украины. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 19 листопада 2014.