French
DeutschЧезаре Пранделлі — Вікіпедія
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Клаудіо Чезаре Пранделлі | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 19 серпня 1957 (66 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Орцинуові, Провінція Брешія, Ломбардія, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 176 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| «Кремонезе» | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Чезаре Пранделлі (італ. Cesare Prandelli; нар. 19 серпня 1957, Орцинуові) — італійський футбольний тренер, колишній футболіст, півзахисник.
Як гравець насамперед відомий виступами за клуби «Ювентус», з яким став триразовим чемпіоном Італії та володарем Кубка Італії, а також переможцем Кубка європейських чемпіонів, Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, хоча і не був основним гравцем. Крім того, грав за «Аталанту» та «Кремонезе».
Як тренер найбільших результатів досяг зі збірною Італії, з якою став фіналістом чемпіонату Європи 2012 року та бронзовим призером Кубка конфедерацій 2013 року.
Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]
Вихованець футбольної школи клубу «Кремонезе». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1974 року в основній команді того ж клубу, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 88 матчах чемпіонату.
Протягом 1978—1979 років захищав кольори команди клубу «Аталанта».
Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ювентус», до складу якого приєднався 1979 року. Відіграв за «стару синьйору» наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. За цей час тричі виборював титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Італії, володарем Кубка Кубків УЄФА, володарем Суперкубка УЄФА, переможцем Ліги чемпіонів УЄФА.
1985 року повернувся до клубу «Аталанта», за який відіграв 5 сезонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Аталанта» у 1990 році.
Кар'єра тренера[ред. | ред. код]
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1993 року, очоливши тренерський штаб клубу «Аталанта».
В подальшому очолював команди клубів «Лечче», «Верона», «Венеція», «Парма», «Рома» та «Фіорентина».
Після провалу національної збірної Італії на чемпіонаті світу 2010 року, де команда посіла останню сходинку у своїй групі, завершився контракт головного тренера команди Марчелло Ліппі. Готувати національну команду до чемпіонату Європи 2012 року Італійська федерація футболу запропонувала Чезаре Пранделлі. 10 серпня 2010 року програним товариським матчем проти збірної Кот-д'Івуару фахівець дебютував на посаді головного тренера «скуадри адзурри».
Збірна Італії[ред. | ред. код]
Збірна Італії кваліфікувалася на Євро-2012 з першого місця у своїй групі, жодного разу не програвши та лише два матчі зігравши внічию. На турнірі команда вийшла з групи з другого місця (зігравши 1–1 з Іспанією та Хорватією та 2-0 з Ірландією). У чвертьфіналі проти збірної Англії, італійці зіграли 0-0 в основний та додатковий час, здобувши перемогу в серії пенальті. Після вольової перемоги 1-2 над німцями, збірна Італії вийшла у фінал, де програла чинним чемпіонам світу та Європи іспанцям. Попри поразку 4–0 у фіналі, команда Пранделлі була дуже тепло прийнята на батьківщині. Тренер був запрошений на офіційний прийом до президента Джорджо Наполітано у Квірінальському палаці.
Пранделлі керував збірною і на чемпіонаті світу у Бразилії. У першому матчі групового етапу італійці здолали збірну Англії (2:1), проте потім однаковим рахунком 0:1 програли костариканцая і уругвайцям, в результаті чого зайняли лише 3-тє місце в групі і не зуміли пробитися в плей-оф. Після цього Пранделлі покинув пост головного тренера національної команди.
Подальша кар'єра[ред. | ред. код]
8 липня 2014 року Пранделлі очолив турецький «Галатасарай», підписавши контракт на два роки[1]. 28 листопада 2014 року Пранделлі був звільнений з поста головного тренера «Галатасарая»[2]. Замість нього стамбульський клуб очолив Хамза Хамзаоглу[3][4]. Після цього Пранделлі майже два роки залишався без роботи, незважаючи на те, що його ім'я постійно пов'язували з різними клубами.
1 жовтня 2016 року Чезаре повернувся до тренерської діяльності, очоливши іспанську «Валенсію», що невдало розпочала сезон. Контракт розрахований до 30 червня 2018 року[5][6]. Однак покращити результати «кажанів» Пранделлі не вдалося, і, пропрацювавши в клубі всього три місяці, італієць залишив свій пост.
Протягом 2017—2018 років працював в ОАЕ, де тренував дубайський «Ан-Наср».
Повернувшись на батьківщину, у грудні 2018 року прийняв керівництво командою «Дженоа». Під його керівництвом генуезці завершили сезон на 17-му місці чемпіонату, ледь врятувавшись від пониження у класі. По завершенні сезону Пранделлі команду залишив.
Більше року перебував поза тренерською роботою, доки у листопаді 2020 року не погодився повернутися після десятирічної перерви на тренерський місток «Фіорентіни». Змінив на посаді Джузеппе Якіні, під керівництвом якого «фіалки» у стартових семи турах сезону 2020/21 здобули лише дві перемоги та дві нічиї. 23 травня 2021 року після домашньої поразки 2:3 від «Мілана» оголосив про відставку з позиції головного тренера «фіалок», натякнувши, що планує загалом завершити з тренерською діяльністю.
Матчі на чолі збірної Італії[ред. | ред. код]
Італія 
Титули і досягнення[ред. | ред. код]
Як гравця[ред. | ред. код]
Чемпіон Італії (3):
Володар Кубка Італії (1):
Володар Кубка Кубків УЄФА (1):
- Володар Суперкубка Європи (1):
Володар Кубка європейських чемпіонів (1):
.png){kind=small}
Як тренера[ред. | ред. код]
- Володар премії «Золота лава»: 2006, 2007
- Футбольний тренер року в Італії: 2009
- Віце-чемпіон Європи: 2012
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cesare Prandelli Sözleşme Imzaladı (тур.). Galatasaray Spor Kulübü Resmi Internet Sitesi. 8.07.2014. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Cesare Prandelli'nin Sözleşmesi Feshedildi (тур.). Galatasaray Spor Kulübü Resmi Internet Sitesi. 28.11.2014. Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Galatasaray'ın Yeni Teknik Direktörü Hamza Hamzaoğlu (тур.). Galatasaray Spor Kulübü Resmi Internet Sitesi. 1.12.2014. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Bilgi: Hamza Hamzaoğlu (тур.). Galatasaray Spor Kulübü Resmi Internet Sitesi. 1.12.2014. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
- ↑ Офіційно: Пранделлі — головний тренер «Валенсії». «campeones.ua». Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 1 жовтня 2016.
- ↑ Comunicado Oficial: Cesare Prandelli (ісп.). Sitio oficial del Valencia CF. 1.10.2016. Архів оригіналу за 4 жовтня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чезаре Пранделлі |
- Статистика гравця і тренера на footballdatabase.eu [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||
| |||||||
| |||||||
| |||||
|
