French
DeutschЧарльз Ліндберг — Вікіпедія
| Чарльз Огастус Ліндберг англ. Charles Augustus Lindbergh | |
|---|---|
| англ. Charles Augustus Lindbergh | |
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Charles Augustus Lindbergh |
| Псевдо | Careu Kent |
| Народився | 4 лютого 1902 Детройт, Мічиган |
| Помер | 26 серпня 1974 (72 роки) Кіпагулу, Мауї, Гавайські острови ·лімфома |
| Поховання | Palapala Ho'omau Church Cemeteryd[1] |
| Громадянство |  США |
| Національність | американець |
| Діяльність | льотчик, письменник, винахідник, дослідник і суспільний активіст |
| Alma mater | Університет Вісконсин-Медісон, Redondo Union High Schoold і Sidwell Friends Schoold |
| Знання мов | англійська[2][3] |
| Членство | Quiet Birdmend, America First Committeed і Незалежний орден Дивних стипендіатівd |
| Військове звання | бригадний генерал |
| Конфесія | Лютеранство |
| Батько | Charles August Lindberghd |
| Мати | Evangeline Lodge Landd |
| Родичі | Charles Henry Landd |
| У шлюбі з | Енн Морроу Ліндберг |
| Діти (13) | Charles Augustus Lindbergh Jr.d, Jon Lindberghd, Anne Spencer Lindberghd, Reeve Lindberghd, Land Lindberghd[4] і Scott Lindberghd[4] |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0511421 |
Чарльз Огастус Ліндберг (англ. Charles Augustus Lindbergh; 4 лютого 1902, Детройт, Мічиган — 26 серпня 1974, Кіпагулу, Мауї, Гавайські острови; Прізвисько «Слім» («стрункий») (англ. Slim), «лакі-лінді» («щасливий лінді») (англ. Lucky Lindy) і «лоун-іґл» («самітній орел») (англ. The Lone Eagle), — американський пілот, письменник, винахідник, дослідник і суспільний активіст.
Біографія[ред. | ред. код]
Дитинство та юність[ред. | ред. код]
Ліндберг народився 4 лютого 1902 в Детройті, Мічиган. Незабаром, після його народження сім'я переїхала до Літл-Фолс, Міннесота (англ. Little Falls, Minnesota). Батько Ліндберга — Чарльз Огаст Ліндберг (англ. Charles August Lindbergh) — член Палати Представників США, був пацифістом, противником військового втручання США в Першій світовій війні та у 1913 році противник «Закону про Федеральний резерв» (англ. 1913 Federal Reserve Act).
Маленький Чарльз дуже цікавився технікою. Спочатку це обмежувалося автомобілем Saxon Six, що належав сім'ї, пізніше — мотоциклом Excelsior. Через розлучення батьків Ліндберг змінив декілька шкіл, потім вступив до Вісконсинського університету в Медісоні на факультет інженерної механіки, де й захопився льотною справою. За 2 роки Ліндберг залишив факультет механіки і став кадетом льотної школі в Лінкольні, штат Небраска[джерело?].
Польоти[ред. | ред. код]
У віці 25 років Чарльзу Ліндбергу присуджено «Ортіґську премію» (англ. Orteig Prize) як першому пілоту, який сам один перелетів Атлантичний Океан[5] з Нью-Йорка до Парижа без проміжної посадки (англ. non-stop). Літак пробув у повітрі 36 годин з 20 по 21 травня 1927 року. Відстань перельоту становила близько 5 800 км. Ліндберг здійнявся в небо з Поля Рузвельта, Гарден-Сіті, Лонг-Айленд (англ. Roosevelt Field, Garden City, Long Island), приземлився на аеродромі Париж-Ле-Бурже та здобув через це всесвітню славу.
Літак Ліндберга — одномоторний, одномісний моноплан, називався «Спірит оф Сент-Луїс» — «Душа Сент-Луїса» (англ. Spirit of St. Louis). Сьогодні літак надійшов як експонат у Національний музей авіації та космонавтики (англ. National Air and Space Museum) — Смітсонівський інститут в Вашингтоні. Ліндбергу, офіцеру армії-резерву США (англ. U.S. Army Reserve), присуджено Медаль Пошани.
З 1927 по 1935 Ліндберг активно сприяв розвиткові американської комерційної авіації.
Викрадення сина[ред. | ред. код]
1 березня 1932 року було викрадено півторарічного сина Ліндберга. Батьки отримали вимогу передати 50 тисяч доларів викупу, який вони сплатили, однак дитина не повернулася додому. За десять тижнів тіло хлопчика знайшли: насправді, дитину вбили за декілька годин після викрадення.
Викуп було сплачено золотими сертифікатами, термін дії яких закінчувався в 1933, що й допомогло вийти на підозрюваного — Бруно Гауптманна. Почерк Гауптманна збігався з почерком особи, що написала листа про викуп. Були надані й інші докази, однак підозрюваний не визнав себе причетним. Дружина Гауптманна та його працедавець стверджували, що на момент вбивства Бруно був у Нью-Йорку.
Багато аспектів цієї справи мали неоднозначні трактування. Проте присяжні визнали Бруно Гауптманна винним у викраденні та вбивстві. 3 квітня 1936 року Гауптманна стратили на електричному стільці. Наразі багато істориків, криміналістів та незалежних вчених вважають докази недостатніми, а Гауптманна непричетним до викрадення.
Історія з викрадення (у дещо зміненому вигляді) стала основою роману Агати Крісті Убивство у «Східному експресі» (1934).
Трагедія стала сенсацією. Репортери, фотографи та зіваки постійно оточували дім Ліндбергів. Через це у 1935 році Ліндберг з сім'єю переїхав до Європи. Конгрес прийняв «Закон Ліндберга», за яким викрадення стало федеральним злочином. Зловживання фотографуванням у залі суду мало наслідком повну заборону на фотографії в залі суду, що створило традицію репортерського малюнку.
Участь в Другій світовій війні[ред. | ред. код]
У 1930-х роках Ліндберг був головою організації (англ. America First Committee), організації, яка була противником військового втручання США в Другій світовій війні. Першого квітня 1941 року Ліндберг відмовився очолити корпус американської армії.
Після нападу на Перл-Харбор Ліндберг подав заяву про повернення на військову службу, проте йому було відмовлено.
Після завершення війни Ліндберг був консультантом Начальника штабу ВПС США та авіакомпанії Pan American World Airways.
Повоєнні роки[ред. | ред. код]
У 1954 році Ліндбергу присуджено Пулітцерівську премію за свою біографію «Душа Сент-Луїса» (англ. Spirit of St. Louis).
Президент США Дуайт Ейзенхауер у 1954 відновив Ліндберга на військовій службі у званні Бригадного генерала.
Чарльз Ліндберг помер від лімфоми в 1974 році.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Заслуг німецького орла, хрест заслуг із зіркою (19 жовтня 1938)
- Премія імені Едварда Ворнера (1975, посмертно)[6]
У культурі[ред. | ред. код]
У альтернативно-історичній новелі Філіпа Рота «Заколот проти Америки» (англ. The Plot Against America) (2004) та знятим за нею однойменним мінісеріалом (2020), Чарльз Ліндберг веде антивоєнну пропаганду, завдяки чому виграє президентські перегони 1940 року в діючого президента Рузвельта, як президент йде на перемовини з Третім Рейхом, та проводить політику ксенофобії та антисемітизму.
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
-
-
Герман Герінг вручає Ліндбергу орден Заслуг німецького орла (жовтень 1938). -
Орден Заслуг німецького орла, вручений Ліндбергу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б FamilySearch Family Tree — 2009.
- ↑ ЛІНДБЕРҐ (Lindbergh) Чарлз Оґастус.//Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ). Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 8 грудня 2020.
- ↑ Фан Лю. Сорок вторая премия имени Эдварда Уорнера // Міжнародна організація цивільної авіації. — 27 червня 2018. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Lindbergh foundation [Архівовано 28 травня 2020 у Wayback Machine.]
- The Lindbergh Family Papers, including some materials of the famous aviator, are available for research use at the Minnesota Historical Society [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Minnesota Historical Society [Архівовано 4 вересня 2006 у Wayback Machine.]
- Lindbergh Related Items in the Missouri History Museum Collection [Архівовано 13 січня 2013 у Archive.is]
- Listen to the story of Charles Lindbergh online — The American Storyteller Radio Journal
- Lindbergh's first solo flight [Архівовано 18 травня 2013 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||