Цифрова карта — Вікіпедія

Цифровá кáрта (план, англ. Digital map) - це цифровий файл, або набір файлів, що містять всю необхідну інформацію для викреслювання чи автоматичного відтворення цифрової карти (плану).

Цифрова карта - модель земної поверхні записана цифрами в кодовій формі і за встановленою структурою на магнітній стрічці, або якомусь іншому носієві інформації з урахуванням прийнятих елементів математичної основи карти і вимог картографічної генералізації щодо її картографічного зображення[1]

Призначення[ред. | ред. код]

Цифрова карта є основою інформаційного забезпечення автоматизованих картографічних систем (АКС) і географічних інформаційних систем (ГІС) і може бути результатом їх роботи.

Цифрові карти можуть безпосередньо сприйматися людиною, при візуалізації електронних карт (на відеоекранах) і комп'ютерних карт (на твердій основі), а можуть використовуватися як джерело інформації в машинних розрахунках без візуалізації у вигляді зображення.

Цифрові карти служать основою для виготовлення звичайних паперових та комп'ютерних карт на твердій підкладці.

Створення[ред. | ред. код]

Цифрові карти створюються такими способами або їх комбінацією (фактично способи збору просторової інформації):

Способи зберігання та передачі[ред. | ред. код]

Оскільки моделі, що описують простір (цифрові карти), вельми нетривіальні (на відміну, наприклад, від растрових зображень), то для їх зберігання часто використовують спеціалізовані бази даних (БД), а не одиночні файли заданого формату.

Для обміну цифровими картами між різними інформаційними системами використовують спеціальні обмінні формати. Це можуть бути або популярні формати будь-яких виробників програмного забезпечення (ПО) (наприклад, DXF, MIF, SHP та ін), що стали стандартом «де-факто», або міжнародні стандарти (наприклад, такий стандарт Open Geospatial Consortium (OGC) , як GML).

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]