Церква Воздвиження Чесного Хреста (Туропин) — Вікіпедія

Церква Воздвиження Чесного Хреста

50°59′04″ пн. ш. 24°27′10″ сх. д. / 50.98444° пн. ш. 24.45278° сх. д. / 50.98444; 24.45278Координати: 50°59′04″ пн. ш. 24°27′10″ сх. д. / 50.98444° пн. ш. 24.45278° сх. д. / 50.98444; 24.45278
Статус Пам'ятка архітектури України національного значення
Країна  Україна
Розташування Туропин
Ковельський район
Волинська область
Конфесія Православна церква України
Єпархія Володимир-Волинська єпархія
Тип будівлі церква
Архітектурний стиль дерев'яна архітектура
Матеріал дерево, бляха
Побудовано на кошти громади
Перша згадка 1777
Будівництво 1777[1]
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Туропин). Карта розташування: Україна
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Туропин)
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Туропин) (Україна)
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Туропин). Карта розташування: Волинська область
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Туропин)
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Туропин) (Волинська область)

Церква Воздвиження Чесного Хреста — чинна дерев'яна церква у селі Туропин, Ковельського району, Волинської області. Пам'ятка архітектури України національного значення, охоронний номер 97. Парафія належить до Володимир-Волинської єпархії Православної церкви України. Престольне свято — 14 вересня (Воздвиження Хреста Господнього).

Розташування[ред. | ред. код]

Церква знаходиться біля головної дороги, посеред Туропина.

Історія[ред. | ред. код]

Церкву збудували у 1777 році. Була перебудована у другій половині ХІХ ст.

На початку 1950-х років церква була закрита окупаційною комуністичною владою, і поволі руйнувалася.

Наприкінці 1980-х років громада отримала дозвіл на реєстрацію. Відновлено богослужінь у січні 1992 року.

У 2008 році церкву ґрунтовно відремонтували.

Перехід з УПЦ МП до ПЦУ[ред. | ред. код]

21 листопада 2022 року парафія перейшла до Православної Церкви України[2] і була прийнята у клір Володимир-Волинської єпархії[3].

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква тризрубна, одноверха, хрещата у плані, волинського типу з характерними рисами московського культового зодчества того часу. Із заходу церква має дерев'яну двоярусну шатрову дзвіницю, яку було прибудовано під час реконструкції у XIX ст.

У центральній частині церкви світловий восьмерик, на середхресті нави, завершується високою грушоподібною банею, увінчаною масивним ліхтарем з маківкою. До вівтаря, з півночі, прилягає захристія.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – Київ: Держбудвидав, 1956 р., с. 20
  • Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – Київ: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 112 – 113(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]