Центральний район (Санкт-Петербург) — Вікіпедія

Центральний район
Основні дані
Країна:	Росія
Місто:	Санкт-Петербург
Утворений:	11 березня 1994
Населення:	222 149 осіб
Площа:	17,12 км²
Географічні координати:	59°56′12″ пн. ш. 30°21′39″ сх. д. / 59.93666666669477650° пн. ш. 30.36093888891677750° сх. д.Координати: 59°56′12″ пн. ш. 30°21′39″ сх. д. / 59.93666666669477650° пн. ш. 30.36093888891677750° сх. д.
Станції метро:	Чернишевська ; Площа Повстання ; Володимирська ; Невський проспект ; Площа Олександра Невського-1 ; Гостинний двір ; Маяковська ; Достоєвська ; Ліговський проспект ; Площа Олександра Невського-2 ; Адміралтейська
Районна влада
Вебсторінка:	gov.spb.ru/gov/terr/reg_center/
Голова РДА:	Хлутков Андрій Драгомирович
Мапа
	Центральний район у Вікісховищі

Центральний район (рос. Центра́льный райо́н) — адміністративно-територіальна одиниця Санкт-Петербурга. Займає 1 місце за якістю життя серед всіх 18 районів Петербурга^[1]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Район розташований у центральній історичній частині Санкт-Петербурга. З півночі і сходу межею району є річка Нева, південна межа проходить по Обвідному каналу. Західна межа проходить від Двірцевого мосту, включає Двірцеву площу, частину Адміралтейського проспекту, всю Горохову вулицю, ділянку Заміського проспекту, Звенигородську вулицю і по вул. Костянтина Заслонова виходить на Набережну Обвідного каналу.

Основні відомості[ред. | ред. код]

Центральний район є східною частиною історичного центра міста, тут зосереджені основні визначні пам'ятки міста, музеї, галереї, посольства і представництва різних країн і держструктур^[2]. Район є туристичним центром міста, тут розміщено безліч готелів і ресторанів. Більшість будинків тут зараховані до пам'яток регіонального значення, а будівництво промислових об'єктів суворо заборонено^[2].

У районі проживає 215 тисяч осіб, що робить його найбільш густонаселеним районом у місті, 25 % населення складають пенсіонери і 10 % діти і підлітки^[2]. Також у районі постійно проживає «тимчасове населення» — туристи та іммігранти, які становлять 25 % номерного фонду міста.

Центральний район вважається престижним місцем проживання, тут живуть бізнесмени, співробітники правоохоронних органів і служб держбезпеки, викладачі університетів та їхні діти та онуки. У той же час в центральному районі продовжують існувати комуналки^[2].

Район має найбільш розвинену соціальну, торгову і транспортну інфраструктуру, тут діє 11 станцій метро, причому на всіх 5 лініях є хоча б одна станція, що знаходиться в цьому районі. У районі діє безліч магазинів, також працюють 12 ВНЗ і безліч бібліотек. Особливо висока їх концентрація в Смольнінському окрузі^[2].

Район вважається найбільш комфортним для людей з інвалідністю, бо тут побудовано безліч різних пандусів і спеціальних пристосувань. Район широко забезпечений дит. садками і школами, які обладнані сучасною технікою^[2]. У районі розташовується 17 лікарень, 17 поліклінік і 4 центри невідкладної медичної допомоги^[2].

Незважаючи на перераховані вище переваги, у районі є й істотні недоліки. Зокрема район входить у п'ятірку найбільш кримінальних районів міста, а найбільш криміногенна обстановка зберігається у Московського вокзалу^[2]. Також невтішною залишається екологічна ситуація в районі, де через фактичну відсутність зелених насаджень і транспортного перевантаження, абсолютна більшість будинків позбавлені скверів у задній частині двору на відміну від більш нових будівель на околицях міста^[2]. Водні канали також досить забруднені^[2].

Історія[ред. | ред. код]

Центральний район утворений^[3] розпорядженням мера Санкт-Петербурга від 11.03.1994 № 196-р «Об изменениях административно-территориального устройства Санкт-Петербурга» (Про зміни адміністративно-територіального устрою Санкт-Петербурга) шляхом об'єднання територій скасованих Дзержинського, Куйбишевського та Смольнінського районів (при цьому збереглися Дзержинський, Куйбишевський і Смольнінський районні суди).

Населення[ред. | ред. код]

2002 — 236 856 осіб
2009 — 217 436 осіб
2010 — 214 625 осіб
2012 — 215 712 осіб
2013 — 220 029 осіб
2014 — 226 390 осіб
2015 — 226 674 осіб
2016 — 221 441 осіб
2017 — 220 217 осіб
2018 — 222 149 осіб

Склад району[ред. | ред. код]

На території району знаходяться 6 муніципальних округів:

Дворцове
муніципальний округ № 78
Літейне
Смольнінське
Ліговка-Ямська
Владимирський

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Рейтинг районов Санкт-Петерурга по качеству жизни. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Санкт-Петербург. Центральний район. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
↑ Історія Центрального району Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 2 січня 2019.

[1] Рейтинг районов Санкт-Петерурга по качеству жизни. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 2 січня 2019.

[nesiditsa-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Санкт-Петербург. Центральний район. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.

[3] Історія Центрального району Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 2 січня 2019.

[1]

[2]

[3]