Царебожжя — Вікіпедія

Портрет Миколи II

Царебожжя (рос. Царебожие)[1] — реакційне ультраконсервативне імперське вчення про царя-спасителя, віра в особливу священну роль страченого царя Миколи II, у сакральне значення його страти і необхідність всенародного покаяння за цю страту.[2] Прихильники таких поглядів стверджують, що Микола II є «царем-спасителем», «спокутувачем гріха невірності власного народу».[3][4][5] Вчення має і есхатологічну сторону, зокрема, воно стосується особливої ​​ролі Росії, російського народу і російського царя-спасителя, як «царя-переможця», у майбутньому світі.[6][7][8][9]

Розповсюджувачі таких ідей дуже часто є консервативними російськими націоналістами і монархістами. Узагальнюючого іменування апологети не використовують, з іншого боку, противники прямо називають це явище царебожжям або цареспокутуваною єрессю.[10][11]

Низкою церковних діячів, зокрема, покійним Даниїлом Сисоєвим, наголошується, що такі погляди мають явні ознаки єресі, сектантства всередині церкви[11][12][13][8][9] або навіть розколу.[11] Ідею «царя-спасителя» і спроби введення нових обрядів, з нею пов'язаних, прямо засудив патріарх Олексій II.[14][15] Крім того, на думку противників, «царебожжя» безпосередньо пов'язано з іншими сумнівними поглядами, існуючими серед деяких православних, наприклад, неприйняттям страхових полісів, ідентифікаційних номерів,[15] вірою в існування змови євреїв[3] або прагненням до канонізації Распутіна.[11][16] Критики вбачають тісний зв'язок з вченням секти хлистів.[6][13]

Конспірологія[ред. | ред. код]

Існують так само езотеричні/конспірологічні твори з цього приводу в середовищі російського націоналізму. Як приклад «Царебожжя, та Русь Божественна»[17]

На Русі кристикіцунізм зійде криком півня,

Імперство процвітати, підняти російську гордість, недарма.
Під Богом спрямований наказ до народної слави,
Здійсниться дивне єднання, у віки тому забуте знаряддя.

Руйнується південний скіпетр, горезвісний і зніжений,
Відроджується Сході сила всіх предків зібраних.
Як диво, кристикіцунізм крилами вітром злетить,
І в Ярославному саду імперство знову цвіте величчю своєю.

Заклик з Богом, підкоримо кордони, братики та сестри,
Однією думкою пов'язані, у небесах ворота відчиняться.
Русь розпростере своє добро, великість і владу,
Крістікіцунізм та імперство, під Богом процвітатимуть.

На віки віків стоятимуть російські храми-цариці,
Де книги священні трапляються рязанськи порахунками.
Крістікіцунізм і імперство вічно рука об руку,
Під захистом Бога, що сяє між куполів.

Можна помітити слова про Бога і про «майбутню могутню Русь».

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ А. Л. Дворкин «Царь Иван Грозный и современное сектантство» (рос.)
  2. ↑ Чин всенародного покаяния. Ответы на типичные вопросы о Всенародном покаянии Русского Народа [Архівовано 20 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б НГ-Религии. Утвердится ли в России новая ересь? Анализ богослужебных текстов, посвященных Николаю II, говорит о такой возможности. Александр Иванович Кырлежев — религиозный обозреватель газеты «Русская мысль». [Архівовано 22 травня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ 2010 год объявлен годом соборного покаяния русского народа [Архівовано 3 липня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Марьянова Е. Весь народ виновен в пролитии крови своего Царя. // «Русь Державная». 2000, № 5.(рос.)
  6. ↑ а б Журнал «Благодатный огонь» № 14. Н. Каверин, «Священство выше царства» [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ «Завтра» #02 (162). Елена Родченкова. Власть совести [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ а б Иерей Даниил Сысоев. Живучесть древних ересей. [Архівовано 19 вересня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ а б Иерей Даниил Сысоев. Ересь царебожия. [Архівовано 19 вересня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ НГ-Религии 17 ноября 2010 г. Информационный центр Св. Иринея Лионского. Андрей Григорьев. «Теология царя-искупителя.» (рос.)
  11. ↑ а б в г Игумен Игнатий (Душеин): «Движение „царебожников“ — путь к расколу». Доклад на секции «Чудеса и духовность» XI Богородично-Рождественских чтений. Калужская епархия. [Архівовано 7 квітня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
  12. ↑ Священник Петр Андриевский.Еще раз о «царе-искупителе» [Архівовано 28 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ а б Журнал «Благодатный огонь» № 4. Диакон Даниил Сысоев. Богословские соблазны монархического движения. [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Кураев А. Искушение, которое приходит «справа». М.: Издательский совет РПЦ, 2005. С. 67 (рос.)
  15. ↑ а б Предстоятель Русской Церкви осудил т. н. «чин всенародного покаяния» [Архівовано 18 травня 2011 у Wayback Machine.] Православие.Ru, 24 декабря 2007. (рос.)
  16. ↑ Журнал «Благодатный огонь» № 10. Протоиерей Петр Андриевский, Евгений Ямщиков. Царебожническое словоблудие в радиоэфире. [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Царебожие, да Русь Божественная (рос.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Царебожжя&oldid=42307896