Цао Сюецінь — Вікіпедія

Цао Сюецінь (曹雪芹)
Ім'я при народженні Чжань (曹霑)
Псевдо Менжуан (梦阮)
Народився 1715 або 1724
Нанкін
Помер 1763 або 1764
Пекін
Країна Династія Цін[1]
Національність китаєць
Діяльність письменник-романіст
Знання мов китайська[2]
Magnum opus Сон у червоному теремі
Конфесія конфуціанство
Рід Цао
Батько Цао Фу або Цао Ен

Цао Сюецінь (*1715 або 1724 — †1763 або 1764) — визначний китайський письменник-романіст часів династії Цін.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із впливової родини Цао. Його предки надали численні послуги імператорові Кансі, завдяки чому були зарахованні до Суто-білої корогви Восьмипрапорної армії. Народився у м.Нанкін. Про батько відомості різняться. За одними — це Цао Фу, за іншими — Цао Ен, обидва були наближеними до Кансі. Родина стала досить впливовою й заможною. Цього всього її позбавив новий імператор Юнчжен. Зрештою наприкінці 1720-х років Цао Сюецінь разом із родиною переїздить до Пекіна. Тут він почуває себе сутужно, родині не вистачає грошей. Заробляє написанням картин. Водночас займається літературною діяльністю. Помирає Цао Сюецінь у Пекіні у 1763 або 1764 році, переживши дружину й сина.

Творчість[ред. | ред. код]

Усе життя витратив на написання свого визначного роману «Історія каменю», інша назва «Нотатки про камінь». Над ним Цао працював понад 20 років. Ще за життя автора глави з роману були відомі загалу, вразивши глибиною опису життя родини Цзю. Але Цао Сюецінь не встиг завершити свою працю. Цим зайнявся у 1791 році Гао Е. У завершеному вигляді роман отримав назву «Сон у червоному теремі».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wu Enyu, Huit documents relatifs à Cao Xueqin. éd. Gudian wenxue chubanshe, Shanghai, 1958
  • David Hawkes, The story of the stone, Penguin books, New York, 1973–1977

Посилання[ред. | ред. код]

  • Цао Сюе-Цінь // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 726. — ISBN 966-692-744-6.
  1. China Biographical Database
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.