Хімічна кастрація — Вікіпедія

Хімічна кастра́ція (лат. castratio «оскоплення») — це кастрація, яка проводиться шляхом введення в організм спеціальних препаратів, які пригнічують вироблення статевих гормонів, сприяють зниженню статевого потягу і статевої активності, та виключають можливість здійснення статевого акту.[1][2] Хімічна кастрація може застосовуватися як покарання за статеві злочини, найчастіше за педофілію[3][4], але може також застосовуватися для ґвалтівників-рецидивістів.[5] Хімічна кастрація може відбуватись також як наслідок лікування антиандрогенними препаратами, зокрема при раку простати[1][4], а також при деяких гормональних розладах.[5] Хімічна кастрація є своєрідною альтернативою хірургічній кастрації, оскільки при її застосуванні в даної особи не видаляються статеві органи[6][7][8], а також при її застосуванні за деякий час у даної особи може відновитися статева функція.[4][7][9] Проте при застосуванні хімічної кастрації, на період дії препарату, у даної особи спостерігаються аналогічні побічні ефекти, як і при хірургічній кастрації осіб, а також характерні побічні ефекти цих препаратів, які застосовуються для хімічної кастрації, зокрема остеопороз, гіперглікемія, депресія з наступним розвитком агресивності, ожиріння, підвищений ризик тромбозів, схильність до розвитку ішемічної хвороби серця.[1][4]

Застосування[ред. | ред. код]

Хімічна кастрація проводиться за рішенням суду або шляхом перорального прийому антиандрогенного препарату ципротерон[1][4], або підшкірною чи внутрішньом'язовою ін'єкцією лейпрореліну, триптореліну або медроксипрогестерону.[7][10] Перед застосуванням вказаних препаратів засудженим особам проводиться медичний огляд для точнішого вибору препарату та підбору дози для введення.[1][4] Даним особам також може проводитись психологічна реабілітація.[4][6] Після закінчення дії препарату він може вводитись даній особі повторно, якщо за рішенням суду термін покарання ще не закінчився.[1][4][9]

Історія[ред. | ред. код]

Експериментально хімічну кастрацію розпочали проводити щодо осіб, засуджених за сексуальні злочини, в 50—60-х роках ХХ століття у Великій Британії, ФРН і США. Офіційно хімічна кастрація розпочала застосовуватися у 1973 році у ФРН.[1] У США уперше хімічна кастрація за сексуальні злочини введена у штаті Каліфорнія у 1996 році[5], пізніше вона розпочала застосовуватися ще в кількох штатах[1], на початку ХХІ століття ця процедура введена в Ізраїлі.[5][7] У 2007 році хімічна кастрація офіційно введена в дію у Великій Британії.[5] У 2009 році хімічна кастрація узаконена в Польщі.[11] У 2012 році в Росії введено в дію закон, який передбачає добровільну хімічну кастрацію для педофілів як заміну ув'язнення, проте на практиці він майже не працює через брак бажаючих пройти цю процедуру.[12] Також у 2012 році Молдова[13] та Естонія[14] легалізували хімічну кастрацію за педофілію. У 2016 році хімічну кастрацію узаконив Киргизстан[12], у 2017 році ця процедура введена як офіційне покарання за педофілію в Казахстані, розпочала офіційно застосовуватись у країні з початку 2018 року.[1][4][15] Хімічна кастрація, за свідченнями правоохоронців європейських країн, США та Ізраїлю, дозволила значно зменшити рецидиви педофілії.[2][6][7]

Хімічна кастрація в Україні[ред. | ред. код]

Існувало два законопроекти щодо введеня хімічної кастрації для людей, хворих на педофілію. 11 липня 2019 року в Україні постановою Верховної Ради прийнятий проєкт (6449), зініційований Олегом Ляшком[16], який, за словами нардепа Мустафи Найєма, має декілька недоліків. Зокрема до кінця не зрозуміло, яким саме чином будуть вводитися відкриті списки педофілів і для кого вони будуть призначені. Ці всі моменти були враховані в проєкті (6607), який був більш толерантним і не настільки радикальним (хімічна кастрація, для прикладу, могла проводитися тільки у випадку існування відповідного психіатричного заключення і тільки тоді, коли засуджений відбув пів строку свого заключення).[17] Також за новим законопроєктом збільшується строк покарання за зґвалтування неповнолітнього — від 7 до 15 років (зараз максимально — 12 років).[18] Проте 4 вересня 2019 року президент України Володимир Зеленський ветував цей закон.[19] 3 жовтня 2019 року Верховна Рада України відхилила цей закон[20], та має намір розробити та прийняти новий законопроект згідно президентських рекомендацій.[21]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні хімічної кастрації частими побічними ефектами є остеопороз, гіперглікемія, депресія з наступним розвитком агресивності, ожиріння, підвищений ризик тромбозів, схильність до розвитку ішемічної хвороби серця, гінекомастія, підвищена пітливість та атрофія яєчок.[1][4][10]

Відомі випадки хімічної кастрації[ред. | ред. код]

У 1953 році відомий британський учений-математик Алан Тюрінг згідно тодішнього британського закону про непристойну поведінку, був звинувачений у гомосексуальності. Як альтернатива тюремному ув'язненню, йому запропоновано проводити ін'єкції естрогену. Унаслідок цього в Тюрінга різко погіршився стан здоров'я, у нього з'явилися гінекомастія та ожиріння, він майже не міг рухатися та впав у депресію. У результаті цього він помер у 1954 році, за офіційною версією — від самогубства.[1][22]

Країни, в яких застосовується хімічна кастрація[ред. | ред. код]

Хімічна кастрація набуває поширення як спосіб лікування осіб, хворих на педофілію та статевих злочинців. До списку таких країн належать: США, Велика Британія, Чехія, Польща, Франція, Данія, Молдова, Росія, Казахстан, Киргизстан, Швеція, Ізраїль, Південна Корея та Аргентина. В Естонії з 2012 року, діє програма добровільної хімічної кастрації осіб, які скоїли злочин на сексуальній основі. Голова правової комісії парламенту Естонії Яанус Карілайд зазначив: «Тюремне ув'язнення не є достатнім по відношенню до педофілів, так як це важкий злочин. Недостатньо також і хімічної кастрації, так як проблема в голові злочинця».[23] В Китаї, Іраку, Ірані, Індонезії по відношенню до педофілів застосовують смертну кару.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Химическая кастрация педофилов. Как это работает? [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б Запровадження хімічної кастрації для педофілів та гвалтівників: за і проти. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  3. ↑ ХІМІЧНА КАСТРАЦІЯ ЧИ В'ЯЗНИЦЯ: ЯК В УКРАЇНІ КАРАТИМУТЬ ЗА ПЕДОФІЛІЮ (ІНФОГРАФІКА). Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Химическая кастрация педофилов может не сработать. С какими проблемами столкнётся государство? [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б в г д В Великобритании вводится химическая кастрация для педофилов и насильников [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ а б в Педофилы проходят кастрацию добровольно [Архівовано 21 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ а б в г д Хімічна кастрація: як це робиться. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  8. ↑ ЯК І НАВІЩО ПРОВОДИТЬСЯ ХІМІЧНА КАСТРАЦІЯ?. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  9. ↑ а б Хімічна кастрація або в'язниця: в Україні запропонували покарання для педофілів. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  10. ↑ а б ЧЕМ БУДУТ КОЛОТЬ КАЗАХСТАНСКИХ ПЕДОФИЛОВ [Архівовано 21 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ У Польщі набув чинності закон про «хімічну кастрацію» педофілів. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  12. ↑ а б Химическая кастрация педофилов. Россия не пошла по пути Киргизии [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Moldova will punish pedophiles with chemical castration. Noi.md. Архів оригіналу за 15 березня 2012. (англ.)
  14. ↑ The Estonian Parliament adopted the law on chemical castration of sex offenders. medicineinfo.net. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018. (англ.)
  15. ↑ Приказ Министра здравоохранения Республики Казахстан от 15 июня 2017 года № 423 Об утверждении Правил применения химической кастрации [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ У Раді проголосували за примусову хімічну кастрацію (укр.), архів оригіналу за 11 липня 2019, процитовано 12 липня 2019
  17. ↑ Чому Зеленському не варто підписувати законопроект про хімічну кастрацію. nv.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 липня 2019.
  18. ↑ Рада ввела химическую кастрацию педофилов. nv.ua. Процитовано 12 липня 2019.
  19. ↑ Зеленський ветував закон про хімічну кастрацію. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019.
  20. ↑ Рада відхилила закон про примусову хімічну кастрацію педофілів. Архів оригіналу за 4 жовтня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019.
  21. ↑ Рада створить новий закон про хімічну кастрацію педофілів. Архів оригіналу за 4 жовтня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019.
  22. ↑ Алан Тьюринг [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  23. ↑ Минюст Эстонии подвел первые итоги программы химической кастрации педофилов. Sputnik Эстония. Процитовано 30 серпня 2020.[недоступне посилання] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хімічна_кастрація&oldid=38222384