Хіміко — Вікіпедія

Хіміко
яп. ひみこ
веньянь 卑彌呼
Псевдо Хімеко[1], Біміху[2]
Народилася невідомо
Країна Яматай, Wakokud, Японія
Померла 248 (?)
Японія
Країна Країна Яматай
Місце проживання Яматай (Японія)
Діяльність монарх, Шаман
Титул японський ван дружній Вей[3]
Посада правляча королева
Конфесія kidōd

Хіміко (яп. 卑弥呼, ひみこ ? —248) — правителька і головна жриця давньояпонської країни Яматай періоду Яйой. Згадується в китайському «Переказі про людей ва Записів Вей» 3 століття. Керувала 30 країнами на території Японського архіпелагу. 239 року відправила до китайської династії Вей посольство із даниною, за що отримала титул «японського вана, союзного Вей», золоту печатку та багаті дари. Інші варіанти прочитання її імені — Хімеко або Біміху.

Біографія[ред. | ред. код]

Дата народження Хіміко і деталі її життєпису невідомі. Єдині згадки про неї містяться у «Переказі про людей ва Записів Вей». Вони були написані на базі доповідей китайських послів, що відвідали країни народу ва — тогочасну Японію — в середині 3 століття. «Переказ» описує Хіміко як жрицю-шаманку, що була обрана правителькою країни Яматай за рішенням японської знаті задля припинення міжусобиць:

В цій країні початково ваном був чоловік, який прожив сімдесят-вісімдесят років. За його правління країни ва знаходилися у смуті, нападаючи один на одного роками. Тоді разом вони поставили ваном одну жінку. Її звали Хіміко. Вона служила шляхові демонів і вміло вводила в оману народ. Хіміко було вже багато років, але вона не мала чоловіка. Був у неї молодший брат, який допомагав керувати країною. Відтоді як ця жінка стала ваном, її мало хто бачив. Тисяча служниць прислуговувало їй, і лише один чоловік — брат, який приносив їй напої та їжу, мав доступ до її покоїв, щоб передати її слова. Палац, в якому перебувала Хіміко, мав велично зведені оглядові вежі і стіни з частоколу. В ньому постійно знаходились люди зі зброєю, які стояли на варті.

239 року Хіміко надіслала до імператора китайської династії Вей послів із даниною. За це імператор надав їй титул японського вана, дружнього Вей, а також золоту печатку, одяг і бронзові дзеркала:

У шостому місяці другого року Цзінчу [239] ван-жінка країни ва вислала великого мужа дафу Нансьомая[5] та інших до командирства Дайфан, де вони прохали дозволу прибути до Сина Неба та піднести йому данину. Тайшоу Лю Ся відправив урядовця, який супроводжував їх до столиці.

Дванадцятого місяця того ж року імператорський письмовий наказ повідомляв вану-жінці наступне: «Наказую Хіміко, ванові країни ва, рідному династії Вей! Дайфанський тайшоу Лю Ся відправив посла провести твого великого мужа дафу Нансьомая і другого посла Тосіґюрі[6]. До нас прибули піднесені тобою чотири раби, шестеро рабинь і два різнокольорових сувої полотна довжиною у два чжан. Хоча твоя країна дуже далеко, ти відправила послів і принесла данину. За твою вірність і покірність, ти нам надзвичайно мила. Тепер ми постановляємо тебе ваном ва, дружнім династії Вей, і вручаємо золоту печатку з фіолетовим мотузком, яку запакувавши, тимчасово передамо дайфанському тайшоу. Вмиротворюй свій народ і старайся у покірності нам. Твої прибулі посли Нансьомай та Тосіґюрі йшли здалеку і стомилися в дорозі. Тепер ми призначаємо Нансьомая генералом шуайшань-чжунланом, а Тосіґюрі — офіцером шуайшань-сяовеєм, і вручаємо їм срібні печатки із синіми мотузками. Зустрівшись з ними, ми повертаємо їх з дарами. Цього разу ми відповідаємо на твоє підношення п'ятьма сувоями парчі з перехрещеними драконами на червоному тлі, десятьма рулонами тонконканих вовняних килимів на червоному тлі, п'ятдесятьма сувоями червоногарячого шовку і п'ятдесятьма сувоями яскраво синього полотна. Також, спеціально даруємо тобі три сувої парчі зі звивистим візерунком на синьому тлі, п'ять рулонів тонких, різнокольорових і пишних килимів, п'ятдесят сувоїв білого шовку, вісім лян золота, два меча довжиною у п'ять чі, сто бронзових дзеркал, а ще й перлів і свинцеві рум'яна, кожних по п'ятдесят гінів. Все запакувавши, передаємо Нансьомаю та Тосіґюрі. Коли посли повернуться, опиши і прийми подарунки, та покажи їх усім людям своєї країни, щоб знали, що ти мила нашій державі. Саме тому щиро даруємо тобі наші улюблені речі».

Першого року Чженші [240] тайшоу Гунцзунь відправив послом офіцера цзяньчжун-сяовея на ім'я Ті Цзюн та інших до країни ва з імператорським письмовим наказом і печаткою з мотузками. Він вручив їх вану країни ва, а також подарував жалувані за наказом золото, одяг, парчу, килими, мечі, дзеркала і дорогоцінні камені. Ван країни ва прийняла наказ через посла і подякувала за імператорську милість.

243 року Хіміко вдруге відправила послів із даниною. Це свідчило, що країна Яматай увійшла до східноазійської китаєцентричної системи міжнародних відносин і визнавала себе данником Китаю. У відповідь китайці надали Хіміко жовтий стяг своєї династії, обіцяючи політичну підтримку під час воєн на Японському архіпелазі:

Четвертого року Чженші [243] ван країни ва також відправив послами великих мужів дафу Ісеікі[7], Екіяку[8] та інших вісім чоловік піднести імператору рабів, японську парчу, червоно-зелений тонкотканий шовк, шовковий одяг, кіновар, дерев'яні луки і стріли для короткого лука. Екіяку та іншим були разом пожалувані печатки з мотузками генералів шуайшань-чжунланів.

Шостого року Чженші [245] імператор наказав подарувати послу ва Нансьомая жовтий стяг, який тимчасово передав до командирства Дайфан.

Восьмого року Чженші [247] тайшоу Ванці заступив на посаду голови командирства Дайфан. Ван-жінка країни ва і ван-чоловік країни Куна[9], Хімікюко[10], віддавна не були у мирі, тому жінка відіслала посла ва на ім'я Сайсіуецу[11] та інших до командирства Дайфан, пояснивши, що обидві країни нападають одна на одну. Голова командирства відправив писаря сайцао-юйші Чжан Чжена та інших передати імператорський письмовий наказ та жалувати жовтий стяг Нансьомаю, про що сповіщав вана-жінку заявою.

Після 247 року Хіміко померла. Її поховали у кургані, шириною 120 м, разом із прислугою. Смерть літньої правительки спричинила нові міжусобиці. Вони скінчилися обранням нової володарки — юної жриці Ійо[12], родички покійної Хіміко:

По смерті Хіміко спорудили великий насип, діаметром у сто кроків, в якому разом із нею поховали сто з лишком рабів. Після цього знову поставили ваном чоловіка, але люд в країні не підкорився. Знову почались убивства один одного, в яких у той час загинуло тисяча з лишком чоловік. Тоді вкотре постановили ваном жінку, тринадцятирічну Ійо, родичку Хіміко, і в країні нарешті все упорядкувалося.

Образ[ред. | ред. код]

Хіміко — персонаж відеогри «Непереможні. Повернення демона Ороті»[13]

Відсутність згадок про Хіміко у японських писемних джерелах породили гіпотези, що намагалися ідентифікували її з легендарними діячами японської старовини. Цю правительку ототожнювали із синтоїстською богинею сонця Аматерасу, напівміфічною завойовницею Кореї імператрицею Дзінґу, першою жрицею святилища Ісе і донькою Імператора Суйніна принцесою Яматохіме, а також ворожкою і донькою Імператора Корея принцесою Ямато тотохі момосохіме[14]. Японські науковці 17 — 19 століття намагалися прив'язати її до генеалогічного дерева Імператорського роду Японії. Проте всі інтерпретації базувалися лише на припущеннях і не мали переконливої доказової бази[14]. У зв'язку з цим, починаючи з 20 століття, дослідники Хіміко акцентують увагу на її управлінських якостях, дипломатії та релігійній діяльності, а не пошуках паралелей з правительками минулого.

Постать Хіміко пов'язується із витоками японської державності. Їй встановлено бронзовий пам'ятник на території міста Кандзакі префектури Саґа, неподалік стародавнього історичного поселення Йосіноґарі періоду Яйой. Образ Хіміко як вродливої жінки-чарівниці активно використовується в масовій культурі — літературі, піснях, анімації, іграх, телебаченні. Її іменем названа одне з японських підприємств, що займається виробленням модного жіночого взуття[15] та токійський круїзний корабель у вигляді космічного шатлу[16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ яп. 卑弥呼, ひめこ, хімеко.
  2. ↑ кит.: 俾彌呼; піньїнь: bǐmíhū, біміху.
  3. ↑ кит. трад.: 親魏倭王; піньїнь: qīnwèi wōwáng, ціньвей вован, яп. しんぎわおう, сінґі вао.
  4. ↑ а б в г Переказ про людей ва Записів Вей
  5. ↑ кит. 難升米, яп. なんしょうまい, нансьомай.
  6. ↑ кит. 都市牛利, яп. としぎゅうり, тосіґюрі.
  7. ↑ кит. 伊声耆, яп. いせいき, ісеікі.
  8. ↑ кит. 掖邪狗, яп. えきやく, екіяку.
  9. ↑ кит. 狗奴, яп. くな, куна.
  10. ↑ кит. 卑弥弓呼, яп. ひみきゅうこ, хімікюко.
  11. ↑ кит. 載斯烏越, яп. さいしうえつ, сайсіуецу.
  12. ↑ кит. 壹与, яп. いよ, ійо.
  13. ↑ Офіційна сторінка гри «Непереможні. Повернення демона Ороті». Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 29 червня 2010.
  14. ↑ а б Хіміко // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  15. ↑ Офіційна сторінка акціонерного товариства «Хіміко». Архів оригіналу за 10 лютого 2010. Процитовано 29 червня 2010.
  16. ↑ Корабель «Хіміко» // Токійські круїзні кораблі. Архів оригіналу за 28 червня 2010. Процитовано 29 червня 2010.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Хіміко // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хіміко&oldid=40577068