Хуан Роман Рікельме — Вікіпедія

Хуан Роман Рікельме
Особисті дані
Народження	24 червня 1978(1978-06-24) (45 років)
	Сан-Фернандо, Аргентина
Зріст	182 см
Вага	75 кг
Громадянство	Аргентина
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1992–1995 1995–1996	«Аргентинос Хуніорс» «Бока Хуніорс»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1996–2002 «Бока Хуніорс» 151 (38) 2002–2005 «Барселона» 30 (3) 2003–2005 →  «Вільярреал» 68 (23) 2005–2008 «Вільярреал» 38 (13) 2007 →  «Бока Хуніорс» 15 (2) 2008–2014 «Бока Хуніорс» 126 (24) 2014 «Аргентинос Хуніорс» 15 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1997–1998 Аргентина U-20 21 (7) 2000–2008 Аргентина (ол.) 9 (2) 1997–2008 Аргентина 51 (17)
Звання, нагороди
Нагороди	Футболіст року в Південній Америці (2001) Футболіст року в Аргентині (2000, 2001, 2008, 2011)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Хуан Роман Рікельме у Вікісховищі

Хуан Роман Рікельме (ісп. Juan Román Riquelme, нар. 24 червня 1978, Сан-Фернандо) — колишній аргентинський футболіст, півзахисник.

Він вважається одним з найталановитіших аргентинських гравців свого покоління. Він провів більшу частину своєї кар'єри в «Бока Хуніорс», а залишив і значний вплив у Іспанії, виступаючи за «Вільярреал». Він вважається одним з найкращих плеймейкерів свого часу, і був визнаний одним з «останніх справжніх десяток» через його плеймейкерські здібності і унікальний стиль гри^[1][2][3], який порівнювали з Дієго Марадоною в юності^[4].

Рікельме чотири рази був названий найкращим аргентинським футболістом року і одного разу найкращим футболістом Південної Америки. Протягом одинадцяти років Хуан Роман представляв збірну Аргентини, виступаючи разом з нею на чемпіонаті світу 2006 року і двох кубках Америки, на другому з яких у 2007 році вивів збірну у фінал. Він також брав участь у Кубку конфедерацій 2005 року, де також дійшов з командою до фіналу і привів свою країну як капітан до золотих медалей на Олімпійських іграх 2008 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 24 червня 1978 року в місті Сан-Фернандо. Вихованець школи «Аргентинос Хуніорс», однак за основний склад цього клубу не провів жодного матчу. У 18 років перейшов до «Боки Хуніорс», де миттєво став ключовим гравцем цього клубу. За перший період перебування в «Боці» він тричі вигравав чемпіонат Аргентини, двічі Кубок Лібертадорес і одного разу Міжконтинентальний кубок.

2002 року Рікельме переїхав до іспанської «Барселони», але в ті часи в цій команді була плутанина в керівництві, часті зміни тренерів і президентів, хоча зазвичай Роман потрапляв в основний склад. Але з приходом в клуб Роналдінью ставка тренером Франком Райкардом була зроблена на чемпіона світу. Рікельме відправився на правах оренди в скромний клуб «Вільярреал». Багато в чому завдяки саме Рікельме «жовта субмарина» у середині 2000-х років стала одним з найкращих європейських клубів. У сезоні 2004/05 «Вільярреал» став третім в іспанській Примері і вже на наступний сезон дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів. Лише не реалізований Романом пенальті в кінцівці матчу з лондонським «Арсеналом» не дозволив його команді вийти у фінал.

Своєю грою на правах оренди влітку 2005 року Рікельме змусив представників тренерського штабу «Вільярреала» викупити у «Барси» 75 % прав на футболіста за 8 млн євро. Відіграв за вільярреальський клуб ще наступні два сезони своєї ігрової кар'єри, після чого був відданий на пів року в рідну «Боку Хуніорс» через конфлікт з тренером Мануелем Пеллегріні.

Нова команда Романа впевнено виступила у розіграші Кубка Лібертадорес 2007 року. Апофеозом потужної гри команди стало фінальне протистояння з бразильським «Греміо». В цілому міцна команда з Порту-Алегрі поступилася «Боці» 0:5 за сумою двох зустрічей. Сам Рікельме забив три м'ячі у фінальних матчах (гол на Бомбонері і обидва м'ячі в матчі на Олімпіко Монументал). Також він був визнаний найкращим гравцем турніру і фіналу. Рікельме зайняв друге місце в списку бомбардирів турніру — Роман не тільки віддавав філігранні паси своїм партнерам, але і забив 8 м'ячів у ворота суперників (більше забити зумів лише парагвайський нападник Сальвадор Кабаньяс).

По завершенні сезону Рікельме повернувся в «Вільярреал», однак в іспанському клубі Роману не довіряли, та й сам Рікельме чітко дав зрозуміти, що має намір повернутися в колишній клуб — «Боку», тому до кінця року майже не грав. Тим часом, у грудні 2007 року «Бока» на правах переможця Кубка Лібертадорес взяла участь у Клубному чемпіонаті світу. На цей турнір через проблеми з заявкою ФІФА відмовилася допускати Рікельме. У результаті італійський «Мілан» обіграв «Боку» у фіналі КЧС з рахунком 4:2, ставши першою європейською командою, яка зуміла порушити гегемонію південноамериканців в головному клубному турнірі планети.

З 2008 року Роман став повноцінним гравцем «Боки Хуніорс». У розіграші Кубка Лібертадорес 2008 «Бока» дійшла до півфіналу, де поступилася «Флуміненсе», а влітку того ж року Роман допоміг своїй команді виграти Рекопу Південної Америки, обігравши в двоматчевому протистоянні інший аргентинський клуб «Арсенал» (Саранді). У другій половині року Роман надихнув партнерів на черговий чемпіонський титул в Аргентині. У «золотому» міні-турнірі «Бока» вирвала перемогу в Апертурі та Рікельме в четвертий раз в кар'єрі став чемпіоном Аргентини. За підсумками 2008 року Рікельме був названий другим гравцем Південної Америки після Хуана Себастьяна Верона і найкращим гравцем Аргентини.

Значну частину 2009 року Рікельме був травмований. Цей період припав на серйозний спад у грі команди, яка тривалий час лишалась поза конкуренцією за трофеї. 16 серпня 2010 року Рікельме продовжив контракт з клубом «Бока Хуніорс» на 4 роки. 2011 року Рікельме виграв з «Бокою» п'яте у своїй кар'єрі чемпіонство, а наступного року вперше здобув кубок Аргентини.

17 липня 2014 року Рікельме перейшов у «Аргентинос Хуніорс», якому допоміг в кінці того ж року повернутись в аргентинський елітний дивізіон, після чого 26 січня 2015 року оголосив про завершення ігрової кар'єри у віці 36 років^[5][6][7].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Протягом 1997—1998 років залучався до складу молодіжної збірної Аргентини і ставав 1997 року чемпіоном світу серед молоді (до 20 років), а 1998 року — переможцем турніру в Тулоні у складі команди до 21 року. На молодіжному рівні зіграв у 21 офіційному матчі, забив 7 голів.

1997 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. В поодальшому у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1999 року у Прагваї та розіграшу Кубка Конфедерацій 2005 року у Німеччині, де разом з командою здобув «срібло».

Влітку 2006 року Рікельме був лідером збірної Аргентини на чемпіонаті світу 2006 року у Німеччині. Аргентинська збірна після групового раунду вважалася одним з головних фаворитів турніру. Особливо ефектним вийшов матч проти збірної Сербії і Чорногорії, виграний «Альбіселесте» з рахунком 6:0. Проте в 1/4 фіналу аргентинці у впертій боротьбі поступилися в серії пенальті господарям турніру — збірній Німеччини, яка в підсумку посіла третє місце.

Влітку 2007 року Рікельме в черговий раз підтвердив свій високий клас гри — 5 голів у 5 матчах Романа вивели збірну Аргентини у фінал розіграшу Кубка Америки 2007 року у Венесуелі^[8]. І лише поразка у фінальному матчі проти Бразилії, в якому аргентинці поступилися з рахунком 0:3, не дозволив команді Рікельме святкувати успіх.

Влітку 2008 року Хуан Роман у складі збірної Аргентини став Олімпійським чемпіоном, будучи капітаном команди^[9].

У березні 2009 року, після приходу на тренерський місток збірної Дієго Марадони, Рікельме вирішив піти з національної команди, заявивши, що його не буде в команді до тих пір, поки її тренує Марадона^[10]. Почалася ціла кампанія з повернення Рікельме в збірну з гучними банерами «Зрадник», адресованими Марадоні. Дієго всіляко підкреслював шанобливе ставлення до колись близького товариша і до рідного клубу.

Дієго прокоментував відмову півзахисника «Бока Хуніорс» грати за національну команду під його керівництвом так:

	«Це рішення зачепило мене до глибини душі. Але я не хочу, щоб вболівальники активно обговорювали цю ситуацію. Кожен має право вибору. Якщо вони захочуть щось сказати, то я нічого не зможу вдіяти з банерами. Але я ніколи не буду сваритися з фанатами, тим більше з уболівальниками „Бока Хуніорс“»
— Дієго Марадона[11]

.

Наступний тренер аргентинців Серхіо Батіста заявив, що він хотів би щоб Рікельме повернутися до виступів за збірну, натякаючи на можливість гравця з'явитись в товариському матчі проти Іспанії в серпні 2010 року^[12], чого в кінцевому підсумку не відбулося. У 2011 році Рікельме був викликаний в збірну Аргентини Алехандро Сабельєю для Суперкласіко де лас Амерікас, однак через травму гравець змушений був покинути табір збірної^[13].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 51 матч, забивши 17 голів.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок			Єврокубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1995-96	«Аргентинос Хуніорс»	ПД	0	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	0	0
1996-97	«Бока Хуніорс»	ПД	22	4	-	-	-	-	-	-	-	-	-	22	4
1997-98		ПД	19	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	19	0
1998-99		ПД	37	10	-	-	-	-	-	-	-	-	-	37	10
1999-00		ПД	24	4	-	-	-	-	-	-	-	-	-	24	4
2000-01		ПД	27	10	-	-	-	-	-	-	-	-	-	27	10
2001-02		ПД	22	10	-	-	-	-	-	-	-	-	-	22	10
Усього за «Боку» у 1996-02			151	38		-	-		-	-		-	-	151	38
2002-03	«Барселона»	ПД	30	3	КІ	1	1	ЛЧ	11	2	-	-	-	42	6
2003-04	«Вільярреал»	ПД	33	8	КІ	3	1	КУ	12	4	-	-	-	48	13
2004-05		ПД	35	15	КІ	0	0	КУ	9	2	-	-	-	44	17
2005-06		ПД	25	12	КІ	1	0	ЛЧ	12	2	-	-	-	38	14
2006-07		ПД	13	1	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	13	1
2007-08		ПД	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Усього за «Вільярреал»			106	36		4	1		33	8				143	45
2006-07	«Бока Хуніорс»	ПД	15	2	-	-	-	-	-	-	-	-	-	15	2
2007-08		ПД	10	1	-	-	-	-	-	-	-	-	-	10	1
2008-09		ПД	28	5	-	-	-	-	-	-	-	-	-	28	5
2009-10		ПД	24	3	-	-	-	-	-	-	-	-	-	24	3
2010-11		ПД	13	4	-	-	-	-	-	-	-	-	-	13	4
2011–12		ПД	23	3	-	-	-	КЛ	13	3	-	-	-	36	6
2012–13		ПД	13	3	-	-	-	КЛ	7	2	-	-	-	20	5
Усього за «Боку Хуніорс»			265	56		-	-		77	24		2	0	344	80
Усього за кар'єру			401	95		5	2		121	34		2	0	529	131

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

• Чемпіон Аргентини (5):

«Бока Хуніорс»: Апертура 1998, Клаусура 1999, Апертура 2000, Апертура 2008, Апертура 2011

• Володар Міжконтинентального кубка (1):

«Бока Хуніорс»: 2000

• Володар Кубка Лібертадорес (3):

«Бока Хуніорс»: 2000, 2001, 2007

• Переможець Рекопи Південної Америки (1):

«Бока Хуніорс»: 2008

• Володар Кубка Аргентини (1):

«Бока Хуніорс»: 2011–12

• Володар Кубка Інтертото (1):

«Вільярреал»: 2004

Збірні

• Чемпіон світу (U-20): 1997
• Чемпіон Південної Америки (U-20): 1997
• Олімпійський чемпіон: 2008
• Срібний призер Кубка Америки: 2007

Особисті[ред. | ред. код]

• Футболіст року в Південній Америці: 2001^[14]
• Футболіст року в Аргентині: 2000, 2001, 2008, 2011
• У південноамериканській команді року: 1999, 2000, 2001, 2008, 2011^[15]
• Найкращий гравець Кубка Лібертадорес: 2001, 2007^[16]

Найкращий іноземний гравець Ла Ліги за версією журналу Don Balón: 2004–05

• Найкращий гравець Турніру в Тулоні: 1998

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хуан Роман Рікельме

• Хуан Роман Рікельме на сайті ФІФА (англ.)

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com [Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
• Статистика на сайті www.footballdatabase.eu [Архівовано 14 січня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Хуан Роман Рікельме на сайті transfermarkt.com (англ.)

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · The Trading Card Database Спорт BDFA · BDFutbol · ESPN FC · FBref · Footballdatabase.eu · Kicker.de · Kicker.de · L'Équipe · Munzinger Sport · National-Football-Teams.com · Olympedia · Olympic Channel Services · PlaymakerStats.com · Soccerbase.com · Soccerway · Sports Reference, LLC · Transfermarkt.de · Transfermarkt.de · worldfootball.net · ФІФА Нормативний контроль Freebase: /m/04kfj0 · GTAA: 146410

Склад збірної Аргентини на міжнародних турнірах п о р Склад збірної Аргентини на Кубку Америки 1999 1 Бургос (в) • 2 Аяла • 3 Сорін • 4 Ібарра • 5 Сімеоне (к) • 6 Самуель • 7 Баррос Скелотто • 8 Санетті • 9 Палермо • 10 Ортега • 11 Лопес • 12 Біссаррі (в) • 13 Вівас • 14 Почеттіно • 15 Беріссо • 16 Гульєльмінп'єтро • 17 Усаїн • 18 Канья • 19 Кальдерон • 20 Аймар • 21 Гонсалес • 22 Рікельме • Тренер: Марсело Б'єлса п о р Склад збірної Аргентини на чемпіонаті світу 2006 1 Аббондансьєрі (в) • 2 Аяла • 3 Сорін (к) • 4 Колоччіні • 5 Камб'яссо • 6 Гайнце • 7 Савіола • 8 Маскерано • 9 Креспо • 10 Рікельме • 11 Тевес • 12 Франко (в) • 13 Скалоні • 14 Паласіо • 15 Міліто • 16 Аймар • 17 Куфре • 18 Родрігес • 19 Мессі • 20 Крус • 21 Бурдіссо • 22 Гонсалес • 23 Устарі (в) • Тренер: Хосе Пекерман п о р Склад збірної Аргентини на Кубку Америки 2007 — фіналісти 1 Аббондансьєрі • 2 Аяла (к) • 3 Діас • 4 Ібарра • 5 Гаго • 6 Гайнце • 7 Паласіо • 8 Санетті • 9 Креспо • 10 Рікельме • 11 Тевес • 12 Каррісо • 13 Гонсалес • 14 Маскерано • 15 Г. Міліто • 16 Аймар • 17 Бурдіссо • 18 Мессі • 19 Камб'яссо • 20 Верон • 21 Д. Міліто • 22 Оріон • Тренер: Альфіо Басіле п о р Склад збірної Аргентина на Літніх Олімпійських іграх 2008 — чемпіони 1 Устарі (в) • 2 Гарай • 3 Монсон • 4 Сабалета • 5 Гаго • 6 Фасіо • 7 Соса • 8 Банега • 9 Лавессі • 10 Рікельме (к) • 11 Ді Марія • 12 Пареха • 13 Акоста • 14 Маскерано • 15 Мессі • 16 Агуеро • 17 Буонанотте • 18 Ромеро (в) • 22 Наварро (в) • Тренер: Серхіо Батіста