Христина Лукащук — Вікіпедія

Христина Лукащук
Народилася 8 травня 1972(1972-05-08) (51 рік)
Львів
Громадянство Україна Україна
Діяльність архітекторка, письменниця, візуальна мисткиня, ілюстратор, галеристка, блогерка
Сфера роботи образотворче мистецтво[1] і література[1]
Мова творів українська
Жанр повість, роман

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лукащук.

Христи́на Лукащу́к (нар. 8 травня 1972, Львів) — українська художниця, письменниця, ілюстраторка, архітекторка, блогерка, галеристка, лекторка, співзасновниця «Школи практичного мінімалізму»[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 1972 року у Львові. Разом зі середньою загальноосвітньою школою закінчила дитячу художню школу[3][4].

Навчалась у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша (спеціальність художня кераміка). Закінчила Львівський державний аграрний університет за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд»[5][3][4].

Працювала у сфері архітектури. Була директором ЛКП «Місторемпроект»[5][3][4].

У 2000—2006 рр. брала участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва. 2001 р. — персональна виставка живопису на склі «Великодня»[5] у Львівському музеї етнографії[3][4].

2010[6] — 2014 рр. — заснувала арт-галерею «Коралі».

Авторка та ілюстраторка серії біографічних артбуків «Микола Лемик» та «Михайло Сорока» про однойменних героїв визвольної боротьби, де оповідь рівною мірою творять як текст, так і художнє оформлення. Вийшли 2018 року у видавництві Discursus[7][8][9][10].

Блогерка на Штука на Zbruc.eu[2].

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Лауреатка конкурсу романів, кіносценарію та п'єс «Коронація слова» у 2008[5], 2009, 2010, 2012 роках[3].
  • Спецвідзнака за найкращий еротичний твір 2012 року «Курва» на міжнародному літературному конкурсі романів, кіносценарію та п'єс «Коронація слова»[11].
  • Переможниця традиційного щорічного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» (м. Дніпропетровськ) за 2015 рік — за високохудожні твори, спрямовані на духовне та патріотичне виховання дітей та юнацтва[4].
  • Найкращі дитячі ілюстратори незалежної України[12]
  • «Книжка року'2018». Короткі списки. Номінація «Дитяче свято»: Михайло Сорока та Микола Лемик[13]
  • Запорізька книжкова толока 2018 р.: ІІІ місце у номінації «Мистецька література» Христина Лукащук за книги Михайло Сорока та Микола Лемик.
  • Переможниця в номінації «Ілюстрована книжка року» «Топ БараБуки»: «Сова, яка хотіла стати жайворонком» письменниця Галина Вдовиченко (видавництво «Чорні вівці»)[14].
  • Книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» письменниці Галина Вдовиченко видавництво «Чорні вівці» з ілюстраціями Христини Лукащук ввійшла в довгі списки претендентів на «Книга року ВВС-2018»
  • Книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» письменниці Галина Вдовиченко видавництво «Чорні вівці» з ілюстраціями Христини Лукащук ввійшла до міжнародного каталогу «Білі круки 2019» («White Ravens 2019»).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Друкувалась у часописі «Дзвін» (поезія)[3].

Також друком вийшли такі книжки:

  • «Без назви…» (поезії). — Львів, 1999[3];
  • «Негламур» (образки з життя). — Львів: Піраміда, 2006[3];
  • «Ванільне небо» (образки з життя). — Львів: Коло, 2007[3][4];
  • «Стриптиз» (поезії). — Львів, 2008[3].
  • «Рожевий і ще раз рожевий» (повість). — Львів: Піраміда, 2009[3].
  • «Експортерка» (2010)[3]
  • «Фреска» (2010)[15][3]
  • «Жити сьогодні» (2011)[3]
  • «Лялька-мотанка» (2011)[3]
  • «Олюднені» (2012)[3]
  • «Курва» (роман). — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013[3].
  • «Казка про Майдан».— Львів: Видавництво Старого Лева, 2014[16][3][4]
  • «CONTE SUR MAÏDAN». — Paris: Les Éditions Bleu & Jaune, 2015
  • «Таємничий обід».— Львів: Видавництво Старого Лева, 2015[4]
  • «Любов практична». — Чернівці: Книга ХХІ, 2016
  • «Мозаїка Різдва». — Дрогобич. Львів: Коло, Harbuz, 2017
  • "Микола Лемик ". Брустури: Discursus, 2018
  • "Михайло Сорока ". Брустури: Discursus, 2018

ілюструвала також книжки відомих українських письменниць та письменників:

  • «Таке цікаве життя» Іра Цілик. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015
  • «У царстві Лева» Любов Відута. — Чернівці: Чорні вівці, 2015[3][4]
  • «Зайчикове щастя» Лариса Ніцой. — Чернівці: Чорні вівці, 2015[3][4]
  • «Пливи, рибо, пливи» Сергій Жадан. — Чернівці: Чорні вівці, 2016[17]
  • «Легенди чернівців» Христя Венгринюк. — Чернівці: Чорні вівці, 2017
  • «Сова яка хотіла стати жайворонком» Галина Вдовиченко. — Чернівці: Чорні вівці, 2018
  • «Зелена білка» Галина Ткачук. — Київ: Ранок, 2018[3]
  • «Лісовеня Сова» Лариса Денисенко. — Київ: Ранок, 2018

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Без поспіху, зайвих речей та сміття: як оновити себе в новому році. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Христина Лукащук. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 3 травня 2019.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Христина Лукащук. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  5. ↑ а б в г Лукащук Христина. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  6. ↑ Галерея "Коралі". Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  7. ↑ Зміст та форма: 7 графічно досконалих книжок. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  8. ↑ Михайло Сорока. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  9. ↑ Христина Лукащук. Микола Лемик. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  10. ↑ Микола Лемик. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  11. ↑ Двоякість світу долати любов'ю. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  12. ↑ Найкращі дитячі ілюстратори незалежної України. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 2 квітня 2019.
  13. ↑ «Книжка року’2018». Короткі списки. Номінація «Дитяче свято». Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  14. ↑ «Топ БараБуки»: переможці 2018 року. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 24 грудня 2018.
  15. ↑ Фреска. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  16. ↑ «Казка про Майдан» на сайті видавництва. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 6 квітня 2022.
  17. ↑ 7 запитань ілюстратору: Христина Лукащук. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]


українська література Це незавершена стаття про українську письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Христина_Лукащук&oldid=42367558