French
DeutschХренін Віктор Геннадійович — Вікіпедія
| Хренін Віктор Геннадійович | |
|---|---|
| біл. Віктар Генадзевіч Хрэнін | |
 | |
| Народження | 1 серпня 1971 (52 роки) Новогрудок, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна |  Білорусь |
| Освіта | Suvorov Military School in Ussuriyskd (1988), Омське вище загальновійськове командне училищеd (1992) і Військова академія Республіки Білорусь (2005) |
| Звання | Генерал-лейтенант |
| Командування | Міністерство оборони Республіки Білорусь |
| Війни / битви | Російське вторгнення в Україну (2022) |
| Нагороди |             |
 Хренін Віктор Геннадійович у Вікісховищі | |
Віктор Геннадійович Хренін (біл. Віктар Генадзевіч Хрэнін; нар. 1 серпня 1971, Новогрудок) — білоруський воєначальник, генерал-лейтенант (2020), Міністр оборони Республіки Білорусь з 20 січня 2020 року[1]. Внесений до санкційного списку Європейського Союзу та інших країн через перехоплення літака рейсу 4978 Ryanair з білоруським опозиціонером Романом Протасевичем[2] та російське вторгнення в Україну.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у сім'ї полковника Радянської армії. Дитинство і юність провів на Далекому Сході, де служив його батько. У 1988 році закінчив Уссурійське суворовське військове училище. У 1992 році закінчив Омське вище загальновійськове командне училище імені Фрунзе[3].
Із 1992 року — в Збройних силах Республіки Білорусь. У 2005 році закінчив Військову академію Республіки Білорусь. У 2008—2010 роках — командир 6-ї окремої гвардійської механізованої бригади, у 2010—2014 роках — командир 11-ї окремої гвардійської механізованої бригади. У 2014—2015 роках — заступник командувача і начальник штабу Західного оперативного командування. У 2015—2020 роках — командувач військами Західного оперативного командування. З 2016 року — генерал-майор, з 2020 року — генерал-лейтенант.
Із 20 січня 2020 року — Міністр оборони Республіки Білорусь. Брав активну участь у придушенні протестів у Білорусі улітку 2020 року[4]. У травні 2021 року організував перехоплення літака рейсу 4978 Ryanair, на борту якого перебував опозиційний журналіст Роман Протасевич. З 21 червня 2021 року перебуває під санкціями ЄС, а також Великої Британії, Канади та Швейцарії.
Як пише Вашингтон пост, 22 лютого 2022 року Хренін у телефонній розмові дав слово офіцера своєму українському колезі Олексію Резнікову, що російські війська не зайдуть з території Білорусі, а за два дні після початку вторгнення знову зателефонував і передав вимогу міністра оборони РФ Сергія Шойгу про капітуляцію України[5]. З 2022 року Віктор Хренін перебуває під санкціями Австралії, Нової Зеландії, США (список спеціально позначених громадян і заблокованих осіб), Японії та України[6].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За службу Батьківщині» III ступеня (Білорусь)
- Медаль «За бездоганну службу» I ступеня (Білорусь)
- Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (Білорусь)
- Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (Білорусь)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Хренин Виктор Геннадиевич - биография. Министр обороны. Генерал. Беларусь. ua-rating.com (ru-RU) . 21 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. ЄС опублікував список нових санкцій щодо Мінська | DW | 21.06.2021. DW.COM (uk-UA) . Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ Кто такой Виктор Хренин: биография министра обороны Беларуси. officelife.media (ru-RU) . Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ Belarus protests: defense minister warns of army use, Lukashenko shows resolve in propaganda video. www.unian.info (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ Як Україні вдалось виграти у Росії битву за Київ - головне зі статті Washington Post. BBC News. 25 серпня 2022.
- ↑ ХРЄНІН Віктор Геннадійович. Національне агентство з питань запобігання корупції.
Джерела[ред. | ред. код]
- Біографія на сайті Міністерства оборони Республіки Білорусь [Архівовано 11 січня 2022 у Wayback Machine.]
- ЄС увів нові санкції проти білоруських чиновників [Архівовано 11 січня 2022 у Wayback Machine.]
|
