Херман Рієско Еррасуріс — Вікіпедія

Херман Рієско Еррасуріс
президент Чилі
18 вересня 1901 — 18 вересня 1906
Народився	28 травня 1854(1854-05-28)[1][2] Ранкагуа, Colchagua Provinced
Помер	8 грудня 1916(1916-12-08)[1][2] (62 роки) Сантьяго, Santiago Provinced
Відомий як	адвокат, політик
Країна	Чилі
Alma mater	Чилійський університет і Національний інститут Хосе Мігеля Каррериd
Політична партія	hola q hace partidod
Батько	Mauricio Riescod[3]
Мати	Carlota Errázuriz Zañartad[3]
У шлюбі з	Марія Ерразуріз
Діти	Germán Ignacio Riescod
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Херман Рієско Еррасуріс (ісп. Germán Riesco Errázuriz; 28 травня 1854 — 8 грудня 1916, Сантьяго) — чилійський юрист і політичний діяч, президент країни в 1901—1906 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в семінарії, потім на юридичному факультеті Чилійського університету, який закінчив в 1875, отримавши спеціальність адвоката. У період з 1870 по 1898 рік працював в судовій системі.

У 1900 році він став сенатором, а рік по тому висунув свою кандидатуру на пост президента. Виграв вибори у Педро Монтта. Був приведений до присяги 18 грудня 1901 року. Президентство Рієско довелося на час політичної кризи в Чилі, уряди мінялися в середньому кожні три з половиною місяці. Досягненням його діяльності був договір з Болівією післяТихоокеанської війни, підписаний 20 жовтня 1904 року. Він також підписав Травневі пакти з Аргентиною щодо мирного врегулювання прикордонних суперечок. Як колишній працівник системи правосуддя надавав великого значення створенню відповідної правової бази для цієї сфери життя — був прийнятий Кримінально-процесуальний кодекс (1902) і Кримінально-процесуальний кодекс (1906). Уряд також активно брав участь в галузі освіти — було відкрито ряд нових шкіл і шкіл-інтернатів.

22 жовтня 1905 року група з найбідніших жителів столиці рушила на Палац Ла Монеда в знак протесту проти підтримки урядом штучно високі ціни на м'ясо. Коли президент не вийшов до протестувальників, натовп почав штурмувати президентську резиденцію — в результаті заворушень за тиждень загинуло від 200 до 250 чоловік і 500 отримали поранення.

Рієско подав у відставку 18 грудня 1906 року, відмовляючись від участі в суспільному житті.

Помер в Сантьяго 8 грудня 1916 року в віці 62 років.

Примітки[ред. | ред. код]

Генеалогія та некрополістика Find a Grave · Genealogics.org · Geni.com · Родовід · Roglo · WikiTree Словники та енциклопедії Prabook Нормативний контроль BNCHL: 000008201 · CCAB: 000035721 · Freebase: /m/060zjg · GND: 1222999579 · VIAF: 358145858288623022678 · WorldCat: viaf-358145858288623022678

п о р Президенти Чилі   Мануель Бланко Енкалада (1826) • Агустін Ейсагірре (в.о., 1826—1827) • Рамон Фрейре (1827) • Франсіско Антоніо Пінто (1827—1829) • Франсіско Рамон Вікунья Ларраін (1829) • Франсіско Руїс-Тагле (в.о., 1830) • Хосе Томас Овальє (1830—1831) • Фернандо Еррасуріс (в.о., 1831) • Хосе Хоакін Прієто (1831—1841) • Мануель Бульнес (1841—1851) • Мануель Монтт (1851—1861) • Хосе Хоакін Перес Маскаяно (1861—1871) • Федеріко Еррасуріс Саньярту (1871—1876) • Анібал Пінту (1876—1881) • Домінго Санта Марія (1881—1886) • Хосе Мануель Бальмаседа (1886—1891) • Хорхе Монтт (1891—1896) • Федеріко Еррасуріс Ечауррен (1896—1901) • Херман Рієско Еррасуріс (1901—1906) • Педро Монтт (1906—1910) • Еліас Фернандес (в.о., 1910) • Еміліано Фігероа Ларраін (в.о., 1910) • Рамон Баррос Луко (1910—1915) • Хуан Луїс Санфуентес (1915—1920) • Артуро Алессандрі (1920—1925) • Луїс Баррос Борґоньйо (в.о., 1925) • Еміліано Фігероа Ларраін (1925—1927) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1927—1931) • Педро Опасо (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (в.о., 1931) • Мануель Трукко (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (1931—1932) • Карлос Давіла Еспіноза (в.о., 1932) • Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо (в.о., 1932) • Авраам Оянендел (1932) • Артуро Алессандрі (1932—1938) • Педро Аґірре Серда (1938—1941) • Херонімо Мендес (в.о., 1941—1942) • Хуан Антоніо Ріос (1942—1946) • Альфредо Дуальде Васкес (в.о., 1946) • Габрієль Гонсалес Відела (1946—1952) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1952—1958) • Хорхе Алессандрі Родрігес (1958—1964) • Едуардо Фрей Монтальва (1964—1970) • Сальвадор Альєнде (1970—1973) • Августо Піночет (1973—1990) • Патрісіо Айлвін (1990—1994) • Едуардо Фрей Руіс-Тагле (1994—2000) • Рікардо Лаґос (2000—2006) • Мішель Бачелет (2006—2010) • Себастьян Піньєра (2010—2014) • Мішель Бачелет (2014—2018) • Себастьян Піньєра (2018-2022) • Габрієль Борич (2022—)