French
DeutschХерардо Мачадо — Вікіпедія
| Херардо Мачадо ісп. Gerardo Machado y Morales | |||
 | |||
.svg) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 20 травня 1925 — 12 серпня 1933 | |||
| Попередник: | Альфредо Саяс-і-Альфонсо | ||
| Наступник: | Альберто Еррера-і-Франкі | ||
| Народження: | 28 вересня 1871[1][2] Санта-Клара, Куба | ||
| Смерть: | 29 березня 1939[3][1] (67 років) Маямі, Флорида, США | ||
| Поховання: | Caballero Rivero Woodlawn Park North Cemetery and Mausoleumd | ||
| Країна: | Republic of Cubad | ||
| Релігія: | католицтво | ||
| Партія: | Liberal Party of Cubad | ||
| Нагороди: |   | ||
Херардо Мачадо-і-Моралес (ісп. Gerardo Machado y Morales; 28 вересня 1869 — 29 березня 1939) — кубинський державний і політичний діяч, п'ятий президент Куби.
Біографія[ред. | ред. код]
Брав участь у війні за незалежність Куби, був засновником однієї з тютюнових компаній.
Свою політичну кар'єру починав з посади мера міста Санта-Ана. 1924 року Мачадо здобув перемогу на президентських виборах, запропонувавши програму ліберальних реформ та пообіцявши демократизацію. Однак невдовзі він проявив диктаторські риси та почав жорстоко переслідувати опозиціонерів, особливо комуністів, зокрема 1926 року було заборонено Комуністичну партію Куби, а 1929 було вбито молодого комуністичного лідера Хуліо Антоніо Мелью.
За його президентства було створено таємні каральні загони «поррос», які знищували політичних противників чинного режиму.
Мачадо провадив проамериканську політику. Однак 1933 року на Кубі відбувся загальний страйк, що розпочався з заворушень студентів і завершився поваленням Мачадо, який утік до США. При цьому від нього відвернулась адміністрація президента США Франкліна Рузвельта. Відчуваючи неминучість падіння режиму Мачадо, вона спочатку організувала «круглий стіл» представників кубинського уряду й опозиції, а потім погрожувала інтервенцією.
Мачадо був визнаним прихильником Беніто Муссоліні, диктатора фашистської Італії[4], його називали «тропічним фашистом» або ж «тропічним Муссоліні»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Dinámicas del Cambio Político en Cuba | OtroLunes 36 (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
- ↑ Renate Marsiske, Lourdes Alvarado. Movimientos estudiantiles en la historia de América Latina. — Plaza y Valdes, 1999. — 328 с. — ISBN 978-970-722-542-8.
Література[ред. | ред. код]
- Jorge, Guillermo J. (1985). Administración del presidente general Gerardo Machado y Morales (ісп.) . Ramón Guiteras Intercultural Center (Ramón Guiteras Memorial Library). Процитовано 14 квітня 2021.
- Очерки истории Кубы (рос.) . Наука. 1978. с. 201—212. Процитовано 14 квітня 2021.
- Мачадо Херардо. bse.sci-lib.com (рос.) . Радянська енциклопедія. Процитовано 14 квітня 2021.
- Ивкина, Л.А. (2019). ДИКТАТУРА Х. МАЧАДО НА КУБЕ (1925-1933) (PDF) (рос.) . ЛАТИНОАМЕРИКАНСКИЙ ИСТОРИЧЕСКИЙ АЛЬМАНАХ. Процитовано 14 квітня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Gerardo Machado y Morales Papers, University of Miami Libraries Digital Collections (англ.) . University of Miami Libraries. Процитовано 14 квітня 2021.
- Machado y Morales, Gerardo (1871–1939) | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com (англ.) . Процитовано 14 квітня 2021.
- Gerardo Machado y Morales. Oxford Reference (англ.) . doi:10.1093/oi/authority.20110803100122697. Процитовано 14 квітня 2021.
|
| |||||||||||||
