Гельмер Гансен — Вікіпедія

Гельмер Гансен
норв. Helmer Hanssen
Народився 24 вересня 1870(1870-09-24)[1][2]
Andøy Municipalityd, Нурланн, Норвегія
Помер 2 серпня 1956(1956-08-02)[1][2] (85 років)
Тромсе, Трумс, Норвегія
Країна  Норвегія
Діяльність мандрівник-дослідник, льотчик
Нагороди
лицар ордену Святого Олафа
IMDb ID 0360493
Південний полюс, 1911 р.

Гельмер Юліус Гансен (норв. Helmer Julius Hanssen; 24 вересня 1870, Бьорнскінн, Норвегія — 2 серпня 1956, Тромсе, Норвегія) — норвезький полярний дослідник, льотчик, учасник двох експедицій Амундсена на Південний полюс та Північно-Західний прохід[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Гельмер Гансен народився у невеликому селі на півночі Норвегії. Певний час полював на тюленів навколо Шпіцбергену. До 1903 року Гельмер познайомився з Амундсеном і вирішив взяти участь у експедиції, метою якої був пошук Північно-Західного проходу. Але один з кредиторів Амундсена погрожував накласти арешт на судно. Тому опівночі 16 червня 1903 року, Амундсен, Гансен, Ліндстрем та ще чотири члени екіпажу під зливою пробралися на судно та відплили у Північне море. Експедиція тривала два роки й була успішною.

Амундсен у своїй книзі «Південний полюс» схвально відізвався про Гансена, високо оцінив стійкість і мужність мандрівника. Зокрема, він зазначав, що Гансен був завжди готовий ризикувати своїм життям заради інших. Гельмер мав гострий зір, і це не раз рятувало експедицію.

Південний полюс[ред. | ред. код]

Хельмер Хансен і Оскар Вістінг

У 1909 році Гансен брав участь в експедиції на Південний полюс. Завданням Гансена було удосконалення саней, будівництво снігової хатини, Фрамгайму. У 1911 році полярний дослідник у невеликій групі, яка включала Руаля Амундсена, Олафа Бьоланда, Оскара Вістінга, та Сверре Гасселя, вирушив у похід до полюса. Гансен був експертом по собаках, адже експедиція вирушила на чотирьох санях, у них було понад сто собак. Учасники були одягнені в тюленячі шкіри та хутро. Під час поїздки він виконував обов'язки навігатора і передового. Долаючи в день по двадцять-тридцять кілометрів, 6 грудня вони піднялися на висоту 3260 метрів над рівнем моря. Там почалися проблеми через кисневе голодання та штормові вітри. Дякуючи відносно теплій погоді на рівні -20°С, Руаль Амундсен, Гельмер Гансен, Сверре Гассель, Оскар Вістінг та Олаф Бьоланд першими у світі досягли Південного полюсу Землі 14 грудня 1911 року. Щоб виключити похибку, Гансен з Бьоландом проїхали ще сім кілометрів уздовж меридіану. Вони провели вимірювання свого місцеположення, щоб уникнути звинувачень у фальсифікації. Встановивши, що похибка вимірювання є близько 20 кілометрів, полярники здійснили перехід до теоретичної точки Південного полюса. Його досягли 17 грудня 1911 року і провели ще одні заміри, які на цей раз показали похибку у 2,5 кілометри.

Гансена відзначили за участь в експедиції медаллю.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

У 1918 році під час експедиції до Північно-Східного проходу Гансен був капітаном корабля «Мод». У 1920 році після конфлікту з Амундсеном був розжалуваний і списаний в Ном (Аляска).

У 1936 році Гельмер Гансен опублікував автобіографію «Подорожі сучасного вікінга» (The Voyages of a Modern Viking).

Гансен помер в 1956 році у місті Тромсе у віці вісімдесяти п'яти років.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • На честь Гансена названа Гора Гельмера Гансена в Антарктиді
  • За участь в експедиції на Південний полюс Гансен був нагороджений Медаллю Південного полюса (Medal of the South Pole / Sydpolsmedaljen).
  • На честь відомого норвезького мандрівника і дослідника Південного полюса названий шістдесятиметровий човен «Гельмер Гансен», який використовували для рибної ловлі.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]