French
DeutschХарківська агломерація — Вікіпедія
| Харківська агломерація | |
|---|---|
| Міська агломерація | Харківська |
| Розташування | |
| Чинники зростання агломерації | важливий транспортний, науковий центр, близькість центрів гірничої, металургійної промисловості, машинобудівна промисловість |
| Обслуговуючий міжнародний аеропорт | Харківський міжнародний аеропорт |
| Склад | |
| Ключові міста | Харків, Чугуїв, Люботин |
| Райони | Харківський район, Дергачівський район, Вовчанський район, Печенізький район, Чугуївський район, Зміївський район, Нововодолазький район, Валківський район, Богодухівський район, Золочівський район |
| Області | |
| Приблизні статистичні дані | |
| Площа | 11 847 км² |
| Чисельність населення: | 2 157,5 тис. мешканців |
| Густота населення: | 182,1 осіб/км² |
Агломерація з центром у місті Харків. Головні чинники створення і існування агломерації: важливий транспортний, науковий центр, близькість центрів гірничої, металургійної промисловості, машинобудівна промисловість. Харківський міжнародний аеропорт. Сайт citypopulation.de оцінює населення Х.а. у 1660 тис. осіб (315 місце у світі). [1]
Складається
- з міст: Харків, Чугуїв, Люботин.
- з районів: Харківський район, Дергачівський район, Вовчанський район, Печенізький район, Чугуївський район, Зміївський район, Нововодолазький район, Валківський район, Богодухівський район, Золочівський район.
Приблизна статистика:
- Чисельність населення — 2 157,5 тис. осіб.
- Площа — 11 847 км².
- Густота населення — 182,1 осіб/км².
Населені пункти, що увійшли до складу агломерації в основному були історичними містами, більшість з яких отримала статус міста ще XVII ст. й в радянській час були центрами сільських районів, транспортними центрами й відносилися до категорії малих міст.
Харківська агломерація — яскравий приклад моноцентричної міської агломерації.
Джерела[ред. | ред. код]
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
| |||||||||
| ||||||||||||||
