French
DeutschХаджі Сеїт-Нафе — Вікіпедія
| Хаджі Сеїт-Нафе | |
|---|---|
 | |
| 44°56′17″ пн. ш. 34°06′26″ сх. д. / 44.93805555558333253° пн. ш. 34.1072222222499946° сх. д.Координати: 44°56′17″ пн. ш. 34°06′26″ сх. д. / 44.93805555558333253° пн. ш. 34.1072222222499946° сх. д. | |
| Тип споруди | мечеть |
| Сучасний статус | діюча |
| Розташування |  Україна, Сімферополь |
| Початок будівництва | 1880-і |
| Належність | сунізм |
| Стан | пам'ятка культурної спадщини України і об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd |
| Адреса | пров. Колодязний, 3 |
  Хаджі Сеїт-Нафе (Сімферополь) | |
 | |
Хаджі Сеїт-Нафе (Аджі-Сеіт-Нафе, Сеіт-Нафе) — мечеть у Старому місті Сімферополя, у Центральному районі, що розташована за адресою провулок Колодязний, 3.
Будівля мечеті була побудована в 1880-і роки. Пам'ятка архітектури.
Архітектура[ред. | ред. код]
Двоповерхова будівля мечеті і мінарет (пізніше був знесений) були побудовані з каменю. Будівля прямокутна за формою, витягнута з півночі на південь (у напрямку до кібли). Розміри приміщення — 12,69 x 8,43 метра, товщина стін — 0,8 метра, висота стелі — 4,83 метра. Підлога і стеля виконані з дерева. У будівлі є вісім вікон[1].
Історія[ред. | ред. код]
_49.jpg)
Мечеть побудована в період 1883—1884 років. Будинок побудований на кошти Хаджі Сеїт-Нафе, сина Мехмед Еміна ефенді[1].
Після захоплення владою більшовиками, група парафіян («церковна двадцятка») в 1922 році звернулася до церковного підвідділу при адміністративному відділі НКВС Кримської РСР із проханням передати їм мечеть в оренду. У цей період, згідно з обліковою карткою нерухомого майна, в мечеті було п'ять килимів, дві повсті, шість свічників і кришталева електрична люстра. Муллою мечеті тоді був Німетулла Бекір-ефенді, а головою громади при мечеті — Веліулле Еміре Сале[1].
До 1929 року мечеть рахувалася як «ліквідована», проте вже в 1934 році була «функціонуючою». У 1936 році мечеть була остаточно закрита і використовувалася в подальшому для господарських потреб[1].
У 1990-х роках на тлі повернення з місць депортації кримських татар мечеть була повернута мусульманській громаді. У 1998—1999 року в мечеті був проведений ремонт[1].
Постановою Ради Міністрів Криму № 261 від 14 грудня 1992 року мечеть була визнана пам'яткою архітектури і містобудування[1].
Станом на 2010 рік імамом мечеті був Хаджі Мустафа ефенді[2].
За даними українських ЗМІ, у 2013 році при мечеті Хаджі Сеїт-Нафе існувала однойменна громада, віряни якої були прихильниками Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі і не підпорядковувалися Духовному управлінню мусульман Криму[3].
Згідно з підготовленою у 2016 році окупаційним «Департаментом архітектури і будівництва Республіки Крим» програми «Відтворення столичного вигляду і благоустрою міста Сімферополь», мечеть Хаджі Сеїт-Нафе була включена до переліку об'єктів для ремонту і реставрації[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. Том III. г. Симферополь. — Белгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 80—83. — 392 с.
- ↑ В Симферопольской мечети Сеит Нафе прочли молебен по жертвам Депортации. 19 травня 2010. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
- ↑ Симферопольцы заявили, что "хизбы" им прохода не дают. atr.ua. 15 листопада 2013. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 27 червня 2020.
- ↑ Сухарева Анна (16 жовтня 2016). Симферополь обречён быть красивым. Новый Крым. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 27 червня 2020.