Хаджибейський лиман — Вікіпедія

**Хаджибейський лиман**
; названо на честь Коцюбіїв
	Узбережжя Хаджибейського лиману
	46°37′ пн. ш. 30°36′ сх. д. / 46.617° пн. ш. 30.600° сх. д.Координати: 46°37′ пн. ш. 30°36′ сх. д. / 46.617° пн. ш. 30.600° сх. д.
Частина від	Північно-західна частина Чорного моря
складники	Паліївська затокаd
Море	Чорне море
Прибережні країни	Україна; *Одеська область
Регіон	Одеська область
Довжина	33,0 км
Ширина	3,5 км
Площа	112 км²
Максимальна глибина	18,3 м
Середня глибина	5,0 м
Об'єм	560 млн м³
Вливаються	Малий Куяльник, Свина;
Солоність	3-6 ‰
Міста та поселення	Одеса, Нерубайське, Холодна Балка, Алтестове, Протопопівка
ідентифікатори і посилання
GeoNames	706500
У проєкті OpenStreetMap	↑72634 ·R (Одеська область)
	Хаджибейський лиман Хаджибейський лиман (Україна) Хаджибейський лиман Хаджибейський лиман (Одеська область)
	Хаджибейський лиман у Вікісховищі

Хаджибе́йський лима́н (Гаджибе́йський лима́н, Аджибе́йський лима́н, або Хаджибей, Гаджибе́й, Аджибе́й)^[1]^[2] — лиман естуарного типу на північно-західному узбережжі Чорного моря, один з одеських лиманів, на північний захід від м. Одеси, в межах Одеського, Роздільнянського і Березівського районів Одеської області.

Етимологія[ред. | ред. код]

Гідронім Хаджибейський лиман походить від назви укріплення Хаджибей (Коцюбіїв), що існувало з XIV ст. на місці нинішньої Одеси. Укріплення заснував знатний подільський (польський чи український) магнат-шляхтич — Коцюба-Якушинський (Kocub Jakuszynski). Від цього первинна назва Коцюбіїв. За іншими відомостями - татарський воєначальник Бек-Хаджі-бей. Ад'єктивний компонент власної назви хаджибейський утворено за допомогою суфікса -ськ-. Слово ж хаджі в перекладі з арабської означає мусульманина-вірянина, який ходив на прощу до Мекки, священного міста для кожного мусульманина^[3].

Характеристика[ред. | ред. код]

Лиман закритого типу, від моря відокремлений Куяльницько-Хаджибейським пересипом завширшки близько 4,5 км. Дно лиману на глибині від 2 м вкрите шаром чорного мулу. До Хаджибейського лиману впадає річка Малий Куяльник. Гідрологічний режим лиману також залежить від скиду вод із Станції біологічного очищення «Північна», які становлять 150–170 млн м³ на рік (чверть об'єму лиману). Завдяки скиданню прісних вод солоність води лиману за останні десятиліття знизилась з 20-25 ‰ до 5-6 ‰.

Історія[ред. | ред. код]

Хаджибейський лиман починаючи із Середньовіччя слугував місцем промислу солі і часто навідувався чумаками і запорозькими козаками.

Фауна і флора[ред. | ред. код]

Фітопланктон лиману налічує 70 видів і внутрішньовидових таксонів. Морські та солонуватоводні види малочисельні, представлені типовими для прилеглих ділянок Чорного моря видами: Leptocylindrus danicus, Sceletonema costatum, Prorocentrum micanus. До масових видів належать прісноводні види, такі як діатомові Sceletonema subsalsum, Cyclotella meneghiniana, Rhizosolenia logiseta, зелені Oocystis borgei, Monoraphidium acruatum, ціанобактерії Merismopedia tenuissima. Лиман характеризується частими цвітіннями. Так, чисельність Cyclotella meneghiniana сягає 44,7 млн клітин на літр, Merismopedia tenuissima — 13,6 млн клітин на літр, Sceletonema subsalsum — 70 млн клітин на літр, а Prorocentrum micanus — 19,8 млн клітин на літр.

У фауни Хаджибейського лиману поширені краби Rhithropanopeus harrisii, а також креветки Palaemon elegans, яких відловлюють, головним чином, з метою виробництва кормових додатків. Серед риб у лимані велику кількість мають бички кругляк Neogobius melanostomus і бабка Neogobius fluviatilis. Найбільше промислове значення має піленгас Liza chaematocheila, судак Sander lucioperca. У лимані багато прісноводних видів риб.

Тварини, поширені у фауна Хаджибейського лиману

Креветка кам'яна (Palaemon elegans)	Краб голландський (Rhithropanopeus harissi)	Піленгас (Liza haematocheilus)	Судак звичайний (Sander lucioperca)	Бичок-кругляк (Neogobius melanostomus)	Бичок-бабка (Neogobius fluviatilis)

Забруднення лиману[ред. | ред. код]

На березі лиману розташовані ряд поселень — Усатове, Нерубайське, Холодна Балка (у селі існує санаторій «Хаджибей») та інші, дачні масиви, у верхів'ях — тваринницькі фермерські господарства, які спричинюють забруднення лиману. Однак основним джерелом забруднення є скид каналізаційних вод м. Одеси. З 1960-х років під час курортного сезону у пониззя лиману скидають стічні води зі станції біологічного очищення «Північна» м. Одеси, що призвело до зниження солоності лиману з 20-25 до 5-6 ‰. Зимою надлишок води з лиману перекочують до моря.

Бальнеологічний курорт[ред. | ред. код]

Дно лиману вкрите шаром чорного мулу, що має лікувальні властивості. Завдяки цьому на Хаджибейському лимані організовано бальнеологічний курорт, що розташований за 10 км на північний захід від Одеси (з містом пов'язаний трамвайним маршрутом).

Див. також[ред. | ред. код]

Таблиця:Найбільші озера і закриті лимани України

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Архівні зібрання України Спеціальні довідники. Карти і плани у фондах Державного архіву Херсонської області (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 травня 2014. Процитовано 6 вересня 2018.
↑ Іван Ярмошик. «Апологія» Бернарда Претвича як джерело до історії українського козацтва середини XVI ст (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
↑ Янко М. П. Топонімічний словник України: Словник-довідник. [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — К.: Знання, 1998. — 432 с.

Література[ред. | ред. код]

Прянишникова М., Штеренгерц А. Здравницы Хаджибея. — Одесса, 1970.
Старушенко Л. И., Бушуев С. Г. Причерноморские лиманы Одещины и их рыбохозяйственное значение. — Одесса: Астропринт, 2001. — 151 с.
Северо-западная часть Черного моря: биология и экология / Ю. П. Зайцев, Б. Г. Александров, Г. Г. Миничева. — Киев: Наукова думка, 2006. — 701 с.