Філетизм — Вікіпедія

Філетизм або етнофілетизм (грец. εθνοφυλετισμός, грец. έθνος - «нація», грец. φυλή — «плем'я»; грец. φυλετισμός — «расизм, трайбалізм») — теологічний термін прийнятий у православній церкві на означення явища змішування національного із церковним. Засуджений у 1872 році на Великому Помісному Соборі у Константинополі (Стамбулі) як єресь^[1].

Загальний принцип негативної оцінки філетизму собор сформулював так:

В християнській церкві, спільнота якої є духовною і покликана її Головою і Засновником вмістити всі нації у одне християнське братерство, філетизм є чужим і цілковито немислимим» ^[2]

Походження проблеми[ред. | ред. код]

Явище філетизму зачіпає одну із найскладніших еклезіологічних проблем розмежування національного та універсального у церковній структурі та практиці.^[3] Традиційною основою на яку спирається вчення церкви у цьому питанні є слова апостола Павла про те, що після хрещення християни долають, характерні для цього світу, національні розділення та перетворюються на нову універсальну спільноту поєднану із Христом.^[4] Однак в тій чи іншій формі національні та етнічні чинники впливали на організацію церкви вже від найдавніших часів, що засвідчують інші слова апостола Павла про передачу проповідницької місії язичникам йому, а євреям апостолу Петру^[5]

У своєму сучасному вигляді етнофілетизм сформувався на основі нового розуміння нації після Великої французької революції та у зв'язку із ростом у другій половині XIX століття національної свідомості балканських слов'ян, в першу чергу болгар. Безпосереднім приводом до скликання собору 1872 року, де було засуджено етнофілетизм, став факт самовільного утворення болгарською общиною Константинополя церков призначених тільки для болгар. Ця подія вважається першим в історії православ'я випадком коли окрема парафія утворилась не за територіальною а за національною ознакою.^[6]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На Всеправославному соборі на о. Криті 21 червня 2016 р. РПЦ була звинувачена в єресі етнофілетизму (див. Вселенські собори); звинувачення проголосив кіпрський архієпископ Хризостом II^{[7][8][9][10]}.

Література[ред. | ред. код]

• митр. Пантелеймон (Родопулос). Територіальні юрисдикції відповідно до православного канонічного права. Феномен етнофілетизму у наш час
• священник Андрей Дудченко. Русский мир – манифест филетизма? (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Філетизм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1982-1983. — 1000 екз.

Використані джерела[ред. | ред. код]

1. ↑ Papathomas, Grigorios (1995). Course of Canon Law — Appendix VI — canonical glossary. Paris.
2. ↑ Територіальна юрисдикція відповідно до православного канонічого права
3. ↑ A History of the Orthodox Church The Orthodox Churches In the 19th Century
4. ↑ послання апостола Павла до Колосян 3:11. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2011.
5. ↑ послання апостола Павла до Галатів 2:7. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 20 листопада 2011.
6. ↑ Hildo Bos and Jim Forest, ed (1999). For the Peace from Above: an Orthodox Resource Book on War, Peace and Nationalism. Syndesmos.
7. ↑ «Служать кесарю, не Богу: Всеправославний собор на Криті. Грецький патріарх звинуватив РПЦ в зраді віри». "Патріоти України". Архів оригіналу за 23-06-2016. Процитовано 23-06-2016.
8. ↑ «Служать кесарю, не Богу: Всеправославний собор на Криті. Грецький патріарх звинуватив РПЦ в зраді віри». "Life Invest". Архів оригіналу за 23-06-2016. Процитовано 23-06-2016.
9. ↑ «ΠΡΟΣΦΩΝΗΣΗ ΤΟΥ ΑΡΧΙΕΠΙΣΚΟΠΟΥ ΚΥΠΡΟΥ ΚΥΡΙΟΥ ΚΥΡΙΟΥ ΧΡΥΣΟΣΤΟΜΟΥ ΣΤΗΝ ΑΓΙΑ ΚΑΙ ΜΕΓΑΛΗ ΣΥΝΟΔΟ». "Official Site - The Holy and Great Council of the Orthodox Church". 20.06.2016. Архів оригіналу за 24.06.2016. Процитовано 24 червня 2016. εθνοφυλετισμού (гр.)
10. ↑ «Кипрский архиепископ Хризостом II обвинил руководство РПЦ в ереси этнофилетизма». газета "Вгору" (висока журналістика). 23.06.2016. Архів оригіналу за 24.06.2016. Процитовано 24.06.2016. (рос.)