Фіксація (гістологія) — Вікіпедія

Фіксація в гістології, патології і клітинній біології — хімічний (формальдегід, спирт тощо) або фізичний (заморожування тощо) процес, за допомогою якого біологічні тканини або окремі клітини зберігаються від розпаду в незмінному стані.

Фіксація припиняє всі біохімічні реакції та часто також збільшує механічну міцність і стабільність тканини. У більшості випадків відбувається процес незворотної коагуляції білків.

Спосіб та тривалість фіксації вибирається в залежності від того, які дослідження будуть проводиться на об'єктом. При цьому враховуються особливості самого об'єкта та мета дослідження.

Найпоширенішими фіксувальними речовинами є формалін, етиловий спирт, спирт із формаліном, рідина Карнуа та інші.

Матеріал, що фіксується занурюється у рідину, що перевищує його за розмірами у 20-40 разів. Фіксація відбувається при кімнатній температурі. Для прискорення фіксації температуру піднімають до +37°C — +40°С. При більш вищих температурах у тканинах відбуваються незворотні зміни. Після закінчення процесу матеріал промивають у воді.

Після фіксації шматочків тканини чи органа їх ущільнюють, без чого неможливе подальше вивчення за допомогою мікроскопа.

Джерела[ред. | ред. код]

• Гістологія. Практикум: навчальний посібник / М. Е. Дзержинський, Г. В. Островська, Н. В. Скрипник, С. М. Гарматіна; упорядкування Н. В. Скрипник – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2012.
• Пахомов О. Є. Виготовлення зоологічних наочних посібників та наукових колекцій: Навч. посіб. – Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. – 318 с. ISBN 966-551-186-6

Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.