French
DeutschФранц Враніцкі — Вікіпедія
| Франц Враніцкі | |
|---|---|
| нім. Franz Vranitzky | |
 Franz Vranitzky | |
 8 Федеральний канцлер Австрії | |
| 16 червня 1986 — 28 січня 1997 | |
| Попередник | Фред Зіновац |
| Наступник | Віктор Кліма |
| Народився | 4 жовтня 1937[1][2][…] (86 років) Відень, Федеративна держава Австрія |
| Відомий як | політик, баскетболіст, економіст, банкір |
| Місце роботи | Федеральний уряд Австрії і ОБСЄ |
| Країна | Австрія |
| Alma mater | Віденський економічний університет |
| Політична партія | Соціал-демократична партія Австрії |
| Релігія | католицька церква |
| Нагороди | |
| Підпис |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Франц Враніцкі (нім. Franz Vranitzky; 4 жовтня 1937 року, Відень) — австрійський державний і політичний діяч. Член Соціал-демократичної партії Австрії, восьмий федеральний канцлер Австрії.
Ранні роки та початок кар'єри[ред. | ред. код]
Сином ливарника, Франц Враніцкі зростав та жив у небагатій сім'ї. У гімназії вивчав економіку, закінчив навчання у 1960 році. У молодості Враніцкі грав у баскетбол і був членом збірної Австрії.
У 1962 році він став членом Соціал-демократичної партії Австрії. У тому ж році він одружився з Крістін Крістен і згодом став батьком двох дітей. З 1976 року працював у банківському секторі. Міністр фінансів у кабінеті Фреда Зіноваца у 1984–1986 роках.
Після відставки Зіноваца з постів лідера СПА й Федерального канцлера, очолив соціалістів і уряд країни.
Канцлер Австрії[ред. | ред. код]
Перший кабінет Враніцкі було сформовано, як це вже тривало багато років, із соціалістів та представників Австрійської партії свободи. Однак у вересні 1986 року новим лідером партії свободи був обраний Йорг Гайдер, відомий своїми радикальними націоналістичними поглядами. Через принципову відмову співпрацювати з Гайдером Враніцкі негайно розірвав коаліцію[4].
За результатами виборів Враніцкі сформував кабінет «великої коаліції», що складалась із представників двох найбільших сил в країні — соціалістів та народників[5]. «Велика коаліція» мала правити країною до 2000 року, і знову з 2007 року, вже після того, як Враніцкі полишив політичну арену.
У 1991 році Враніцкі був одним з ініціаторів перейменування Соціалістичної партії на Соціал-демократичну.
Після закінчення холодної війни, Франц Враніцкі був зосереджений на просуванні відносин з країнами Східної Європи й членства в Європейському Союзі. Після референдуму 12 червня 1994 року, на якому 66 % населення проголосували за вступ в ЄС, Австрія приєдналася до Європейського союзу в січні 1995 року. Військовий нейтралітет Австрії, який підтримувався під час холодної війни, було підтверджено в процесі.
В січні 1997 року Враніцкі пішов у відставку поста канцлера і голови партії.[6]
Подальша діяльність[ред. | ред. код]
Після відставки Франц Враніцкі виконував функції глави місії ОБСЄ в Албанії. У червні 2005 року він віддав одну зі своїх нирок дружині Крістін, яка мала хронічну ниркову недостатность.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «Достик» I ступеня (Казахстан, 7 вересня 2004 року)[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Beyrl M., Filzmaier P., Perlot F. Encyclopædia Britannica
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Israel extends olive branch to new Austrian chancellor. Ottawa Citizen. 24 червня 1986. с. 8.
{{cite news}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Austria: The Past's Long Shadow. Time. 29 вересня 1986. Архів оригіналу за 4 вересня 2009. Процитовано 30 січня 2010.
- ↑ After 10 Years, Austria Leader Is Resigning. The New York Times. 19 січня 1997. Процитовано 30 січня 2010.
- ↑ Указ Президента Республіки Казахстан від 7 вересня 2004 року № 1433 «Про нагородження орденом „Достик“ I ступенб Ф. Враніцкі».
Джерела та література[ред. | ред. код]
- I.М. Мельникова. Враницький Франц // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 640. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- С. О. Плахотнюк. Враніцький Франц // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Враніцкі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с.
- ВРАНИЦКИЙ Франц
- Франц Враніцкі на peoples.ru (рос.)
|
| |||||||||||||
