Франсуа Мансар — Вікіпедія

Франсуа Мансар
Francois Mansard
фр. François Mansart
Мансар на подвійному портреті пензля Ф.де Шампеня
Народження 13 січня 1598(1598-01-13)
Смерть 23 вересня 1666(1666-09-23) (68 років)
Країна Франція Франція
Вчителі Соломон де Бросс
Діяльність архітектор
Праця в містах Париж, Ренн, Тулуза, Блуа
Архітектурний стиль Класицизм XVII століття
Найважливіші споруди фасад церкви фельянів у Парижі, замок Бальруа, (Блуа (замок), добудови), палац Мезон-Лафіт, добудови в монастирі Валь де Грас
Нереалізовані проєкти реконструкція королівського палацу Лувр, нова каплиця абатства Сен-Дені (мавзолею королівських родин Франції)
Учні Жуль Ардуен-Мансар
CMNS: Франсуа Мансар у Вікісховищі

Франсуа́ Манса́р (фр. Francois Mansard або Mansart, 13 січня 1598, Париж — 23 вересня 1666), Париж — французький архітектор 17 ст. Представник французького бароко.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Син простого тесляра, походив з ремісничого стану. Тому доброї освіти просто не міг отримати. Він був шостою дитиною в родині, де було семеро дітей. Рід був відомий через те, що дав декілька будівельників і провінційних скульпторів-декораторів. Батько помер у 1610 році, коли Франсуа Мансару було дванадцять років. Мати вийшла заміж вдруге за аптекаря.

Будівельна практика замість освіти[ред. | ред. код]

У період 1612-1617 рр. працював разом із братом Жерменом Гюльтером (будівельником і скульптором) в місті Ренн. У період 1618-1621 рр. перебрався до свого дядька в місто Тулуза, де працював разом із родичем на будівництві мостів. Отримав навички роботи в скульптурі і практичному будівництві, котрі тоді мало розрізнялись між завданнями світськими чи сакральними за призначенням.

Кар'єру архітектора розпочав як помічник відомого майстра, архітектора Соломона де Броса, що будував Люксембурзький палац у Парижі.

Головні замови архітектора[ред. | ред. код]

План добудов Мансара в замку Блуа сірим кольором (ліворуч)

Першою самостійною роботою Мансара як архітектора був фасад церкви фельянів в Парижі (зруйновано).

Його твори сподобались маркізу Гастону Орлеанському, брату короля Людовика XIII. І деякий час він працював у його замку Бальруа. Потім йому доручили добудову в середньовічному замку Блуа. Завзятий архітектор встиг збудувати лише північне крило палацу, як його відсторонили від робіт. Намагання зробити найкраще спонукало архітектора ламати збудоване, якщо був знайдений ліпший варіант за попередній і вже не відповідав його задуму. Будівельні роботи Мансара занадто багато коштували і від його послуг відмовилися. Це значно зменшило коло його замовників.

Сучасники скаржилися, що замовником архітектора міг бути лише турецький паша, так багато грошей потребували його проекти і будівельні роботи.

Серед замовників архітектора був і могутній кардинал Мазаріні. Ненависть до Мазаріні згодом перенесли і на архітектора, чим сильно підірвали його авторитет.

Особливістю будівництва Франції 17 ст. був абсолютизм, могутній контроль з боку короля і влади. Він та його оточення були також головними замовниками будівельних робіт. Тому набравши моці і влади, король Людовик XIV відмовився від послуг Мансара і наблизив до себе його головного конкурента — Луї Лево, який будував палац в Версалі. Мансар з 1640-х рр. розпочав працювати для жіночого монастиря Валь де Грас. Але і тут йому відмовили, коли витрати на міцний фундамент перетнули попередньо заплановану грошову суму. Монастир і церкву добудовували вже після смерті Мансара, хоча й за його проектами. Будівництво продовжив архітектор Жак Лемерсьє.

Палац Мезон-Лафіт[ред. | ред. код]

Більшість робіт Мансара безжально перебудували і сплюндрували. Зразком зрілої манери архітектора вважають палац Мезон-Лафіт (1642 — 1650 рр). До того ж він не був перебудованим пізніше. Заміський палац збудований для президента парламенту міста Париж Рене де Ланглея. У його плані літера П, але палац відкритий з усіх боків. Особливо виразні парковий і фасад на парадний двір. Службові приміщення розмістили на 1-му поверсі. Мансар зберіг високі дахи різної висоти, що вважалося досить красивим і доречним дощової пори. Палац доповнював стриманий, але елегантний сад бароко.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Гравер Жак Ріго. двір замку Блуа з добудованим палацом архітектора Франсуа Мансара,
План замку Бельруа, спроектованого Мансаром.
  • фасад церкви Фельянів, Париж
  • замок в Бальруа для Гастона Орлеанського з 1626 р.
  • перебудова середньовічного замку Блуа з 1635 р.
  • готель де Тулуз, Париж
  • палац Мазаріні, Париж
  • палац Мезон-Лафіт для Рене де Ланглей
  • церква абатства Валь де Грас, Париж з 1640-х рр.

Галерея[ред. | ред. код]

  • Замок Блуа. Барокове крило Гастона Орлеанского, прибудоване Мансаром
    Замок Блуа. Барокове крило Гастона Орлеанского, прибудоване Мансаром
  • Фасад церкви Валь де Грас, Париж.
    Фасад церкви Валь де Грас, Париж.
  • Палац Мезон - Лафіт.
    Палац Мезон - Лафіт.
  • Фасад готелю де Тулуз у минулому
    Фасад готелю де Тулуз у минулому

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Anthony Blunt: François Mansart and the Origins of French Classical Architecture. Somerset Publications, New York 1941.
  • Allan Braham, Peter Smith: François Mansart. Zwemmer, London 1973, ISBN 0-302-02251-1 (Studies in architecture. Nr. 13).

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франсуа Мансар
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франсуа_Мансар&oldid=35310008