Франко-провансальська мова — Вікіпедія

Франко-провансальська мова
Поширення мови в Європі
Поширення мови в Європі
Поширена в Італія, Франція, Швейцарія
Регіон П'ємонт, Фоджа, Валле-д'Аоста, Савоя та інші.
Носії 113 400
Писемність латинське письмо
Класифікація Індо-Європейська
-Романська
--Галло-романська
Офіційний статус
Державна -
Офіційна захищений статус у Валле-д'Аоста
Коди мови
ISO 639-3 frp

Франко-провансальська мова (арпіта́нська мова; фр. francoprovençal, самоназва arpitan[1] — романська мова (галло-романська підгрупа), поширена на південному сході Франції, в романській Швейцарії і північно-західній Італії (Валле-д'Аоста). Перебуває на межі зникнення через перехід носіїв на французьку мову у другій половині XX століття. Офіційних функцій не має, напівофіційний статус має в одному регіоні Італії.

У сучасній Франції, з її централізованою мовною політикою[en], часто розглядається як «говір», «місцевий діалект» (патуа), або «включається» в окситанську мову, що також вимирає. У Швейцарії більшість носіїв арпітанської перейшли на французьку мову (з деякими місцевими особливостями), що має більший престиж в економіці і системі освіти. Ця ситуація діаметрально протилежна до німецькомовних жителів країни, які з кінця 1970-х практично перестали[джерело?] активно користуватися стандартною німецькою мовою Німеччини, стандартизувавши свій, особливий швейцарський діалект німецької, для всіх сфер життя.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Arpitan. Ethnologue (англ.). Процитовано 15 листопада 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Arpitan. Ethnologue.com (англ.). Процитовано 15 листопада 2020.
  • Paesaggio Linguistico in Svizzera [Лінгвістичний ландшафт Швейцарії] (італ.). Ufficio Federale di Statistica. 2000. Процитовано 28 лютого 2020.