Фернандо Еррасуріс — Вікіпедія

Фернандо Еррасуріс
Ім'я при народженні	ісп. Fernando Errázuriz Aldunate
Народився	1 червня 1777(1777-06-01) Сантьяго, віцекоролівство Перу
Помер	16 серпня 1841(1841-08-16) (64 роки) Сантьяго, Чилі ·інфаркт міокарда
Поховання	Basilica de la Mercedd
Країна	Чилі
Діяльність	політик, міністр
Alma mater	Королівський університет Сан-Феліпе
Знання мов	іспанська
Посада	deputy of Chiled, голова Сенату Чиліd і Supreme Director of Chiled
Батько	Francisco Javier de Errázuriz Madariagad
Мати	Maria Rosa Aldunate y Guerrero Carrerad[1]
Брати, сестри	Francisco Javier Errázuriz Aldunated, Isidoro Errázuriz Aldunated і Ramón Errázuriz Aldunated
У шлюбі з	Марія дель Кармен Сотомайор
Діти	Francisco Javier Errázuriz Sotomayord і Fernando Errázuriz Sotomayord
Медіафайли у Вікісховищі

Фернандо де Еррасуріс-і-Мартінес де Альдунате (ісп. Fernando de Errázuriz y Martínez de Aldunate; 1 червня 1777, Сантьяго-де-Чилі — 16 листопада 1841, Сантьяго-де-Чилі) — чилійський політичний і державний діяч. Тимчасовий президент Чилі (31 березня — 18 вересня 1831 року). Сенатор Чилі, конгресмен, президент Сенату Чилі, член Першої урядової хунти (1810), віцепрезидент.

Біографія[ред. | ред. код]

Син ректора Королівського університету Сан-Феліпе. До 1793 роки вивчав богослов'я в університеті Сан-Феліпе. Пізніше після успішного стажування в Королівській аудіенсіі став юристом.

У 1810 році взяв участь у формуванні Першої урядової хунти. У 1811 році був обраний в перший чилійський національний конгрес від провінції Ранкагуа. Учасник боротьби за незалежність Чилі. Під час чилійської війни за незалежність Еррасуріс був захоплений іспанцями в полон після битви при Ранкагуа. Тільки після перемоги чилійських патріотів в битві при Чакабуко в 1817 році знову отримав свободу. З 1822 по 1823 рік представляв свій округ у Палаті представників.

У 1823 роки після повалення Верховного директора Чилі Бернардо О'Хіггінс Еррасуріс був обраний членом правлячої хунти. Згодом він служив сенатором від Сантьяго, з 1824 року — президентом Сенату Чилі, також був головою парламенту провінції Сантьяго.

Під час громадянської війни між ліберально-федеральними силами і їх консервативно-централістські противниками Еррасуріс в 1830 року був призначений на посаду віце-президента при тимчасовому президенті Хосе Овальє і коли він помер 21 березня 1831 року, став тимчасовим президентом країни.

Еррасуріс займався державними справами ще шість місяців, поки Хосе Хоакін Прієто не набув посаду президента Чилі. Фернандо Еррасуріс залишався активним сенатором. У 1833 році був обраний президентом Конгресу Чилі.

Примітки[ред. | ред. код]

Генеалогія та некрополістика Genealogics.org · Родовід · WikiTree Література та бібліографія Open Library Словники та енциклопедії Велика каталанська енциклопедія · Prabook Нормативний контроль FAST: 1581737 · Freebase: /m/03bq4x · ISNI: 0000000049958261 · LCCN: nr2003021698 · VIAF: 68873679 · WorldCat: lccn-nr2003021698

п о р Президенти Чилі   Мануель Бланко Енкалада (1826) • Агустін Ейсагірре (в.о., 1826—1827) • Рамон Фрейре (1827) • Франсіско Антоніо Пінто (1827—1829) • Франсіско Рамон Вікунья Ларраін (1829) • Франсіско Руїс-Тагле (в.о., 1830) • Хосе Томас Овальє (1830—1831) • Фернандо Еррасуріс (в.о., 1831) • Хосе Хоакін Прієто (1831—1841) • Мануель Бульнес (1841—1851) • Мануель Монтт (1851—1861) • Хосе Хоакін Перес Маскаяно (1861—1871) • Федеріко Еррасуріс Саньярту (1871—1876) • Анібал Пінту (1876—1881) • Домінго Санта Марія (1881—1886) • Хосе Мануель Бальмаседа (1886—1891) • Хорхе Монтт (1891—1896) • Федеріко Еррасуріс Ечауррен (1896—1901) • Херман Рієско Еррасуріс (1901—1906) • Педро Монтт (1906—1910) • Еліас Фернандес (в.о., 1910) • Еміліано Фігероа Ларраін (в.о., 1910) • Рамон Баррос Луко (1910—1915) • Хуан Луїс Санфуентес (1915—1920) • Артуро Алессандрі (1920—1925) • Луїс Баррос Борґоньйо (в.о., 1925) • Еміліано Фігероа Ларраін (1925—1927) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1927—1931) • Педро Опасо (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (в.о., 1931) • Мануель Трукко (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (1931—1932) • Карлос Давіла Еспіноза (в.о., 1932) • Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо (в.о., 1932) • Авраам Оянендел (1932) • Артуро Алессандрі (1932—1938) • Педро Аґірре Серда (1938—1941) • Херонімо Мендес (в.о., 1941—1942) • Хуан Антоніо Ріос (1942—1946) • Альфредо Дуальде Васкес (в.о., 1946) • Габрієль Гонсалес Відела (1946—1952) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1952—1958) • Хорхе Алессандрі Родрігес (1958—1964) • Едуардо Фрей Монтальва (1964—1970) • Сальвадор Альєнде (1970—1973) • Августо Піночет (1973—1990) • Патрісіо Айлвін (1990—1994) • Едуардо Фрей Руіс-Тагле (1994—2000) • Рікардо Лаґос (2000—2006) • Мішель Бачелет (2006—2010) • Себастьян Піньєра (2010—2014) • Мішель Бачелет (2014—2018) • Себастьян Піньєра (2018-2022) • Габрієль Борич (2022—)