Феноменологія елементарних частинок — Вікіпедія

Феноменологія елементарних частинок — розділ фізики елементарних частинок, що займається застосуванням теоретичних концепцій фізики елементарних частинок для аналізу конкретних експериментів.

Типові завдання феноменології елементарних частинок[ред. | ред. код]

Обчислення перерізів або кінематичних розподілів для реакцій взаємодії частинок у прискорювачі. Наприклад, народження бозона Хіггса з двох глюонів має повний переріз при енергії колайдера LHC — 20-40 пікобарн, залежно від маси бозона.
Одержання функцій розподілу партонів у адронах або інших частинках.
Моделювання зіткнення частинок методом Монте-Карло.
Обчислення мас адронів та інших параметрів частинок, що сильно взаємодіють, методами КХД на ґратці.
Побудова феноменологічних моделей для аналізу експериментів.

Інструментарій феноменології елементарних частинок[ред. | ред. код]

Однією з найуспішніших феноменологічних теорій є модель векторної домінантності. Ця модель застосовується для феноменологічного (без опори на строгу послідовну теорію) опису взаємодії фотонів з легкими адронами.

Для обчислень у феноменологічних дослідженнях фізики широко використовують генератори Монте-Карло, спеціальні програми для моделювання реакцій частинок методом Монте-Карло. Приклади генераторів Монте-Карло:

PYTHIA^[ru]
HERWIG
CompHEP^[ru]

Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.