Феба (супутник) — Вікіпедія

**Феба**
Phoebe
Дані про відкриття
Феба, сфотографована КА «Кассіні»
Дата відкриття	16 серпня 1898
Відкривач(і)	Вільям Генрі Пікерінг
Планета	Сатурн
Номер	IX
Орбітальні характеристики^[1]
Велика піввісь	12 955 759 км
Перицентр	10 931 532 км
Апоцентр	14 979 986 км^[2]
Орбітальний період	550,564636 діб^[3]
Ексцентриситет орбіти	0,1562415
Нахил орбіти	173,04° до площини екліптики (151,78° до площини екватора планети)
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина	{{{видима зоряна величина}}}
Діаметр	230×220×210 км
Маса	8,292 ± 0,010× 10¹⁸ кг^[4]
Густина	1,6342 ± 0,0460 г/см³^[4]
Прискорення вільного падіння	~0,049 м/с²
Друга космічна швидкість	~0,10 км/с
Період обертання навколо своєї осі	0,38675 діб (9 год 16 хв 55,2 с)^[5]
Нахил осі обертання	152,14°
Альбедо	0,06
Атмосфера	відсутня
Інші позначення
Сатурн IX
Феба у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Феба.

Феба (лат. Phoebe, грец. Φοίβη) — двадцять сьомий за віддаленістю від планети^[6] і восьмий за розміром природний супутник Сатурна. Відкритий 17 березня 1899 року В. Г. Пікерінгом за фотопластинами, отриманими 16 серпня 1898 року в Арекіпі (Перу). Названий на честь титаниди Феби із грецької міфології.

Розміри супутника 230×220×210 кілометрів (найбільший серед нерегулярних супутників Сатурна). Феба входить до скандинавської групи нерегулярних супутників Сатурна (підгрупа Феби).

Імовірно, Феба утворилася в поясі Койпера і була захоплена тяжінням Сатурна, що дозволяє пояснити зворотний напрямок руху супутника, оскільки кут між площиною орбіти супутника і площиною екватора Сатурна становить 151,78°, що є більшим за 90°.

У червні 2004 року на відстані 2068 кілометрів від супутника пролетів космічний апарат «Кассіні». Як зазначив один із керівників місії «Кассіні» доктор Альфред Макевен, «пейзажі Феби сильно відрізняються від знімків астероїдів. Вони швидше нагадують Тритон та інші об'єкти, які сформувалися понад 4 мільярди років тому в зовнішніх межах Сонячної системи».

У 2005 році МАС затвердив назви для 24 кратерів супутника. Назви були обрані з грецького міфу про аргонавтів: Акаст, Адмет, Амфіон, Бут, Гілас, Евфем, Еврідамас, Евріт, Еврітіон, Ергін, Зет, Ідмон, Іфіт, Калаїд, Канф, Клітій, Мопс, Навплій, Оїлей, Пелей, Талай, Теламон, Фліас і Ясон^[7].

Феба є дуже темним тілом, але внутрішність деяких кратерів складена з світлішого матеріалу, імовірно льоду.

Посилання[ред. | ред. код]

↑ http://cfa-www.harvard.edu/iau/NatSats/NaturalSatellites.html
↑ Перицентр $q$ і апоцентр $Q$ обчислені за формулами $q=a\cdot (1-e)$ , $Q=a\cdot (1+e)$ , де $a$ — довжина великої півосі орбіти, $e$ — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
↑ Супутник рухається по своїй орбіті в напрямку, протилежному до напрямку добового обертання Сатурна.
↑ ^а ^б Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et.al. (December 2006). The gravity field of the saturnian system from satellite observations and spacecraft tracking data. The Astronomical Journal. 132: 2520—2526.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 19 квітня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ За довжиною великої півосі орбіти [1].
↑ Кратери Феби.