Фабриціус Яніс Фріцович — Вікіпедія

Фабриціус Яніс Фріцович
латис. Jānis Fabriciuss
Народився 26 червня 1877(1877-06-26)
Zlēkasd, Вентспілський край, Латвія
Помер 24 серпня 1929(1929-08-24)[1] (52 роки)
Сочі, Чорноморський округ (РРФСР), Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
·утоплення
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність офіцер, політик
Alma mater Q4061414?
Учасник Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Членство Всеросійський центральний виконавчий комітет
Роки активності з 1916
Партія КПРС
Нагороди

Фабриціус Яніс Фріцович — червоний латвійський командир, комісар Червоної армії часів громадянської війни. Нагороджений 4 орденами Червоного Прапора.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї латиського батрака. У 1894 році закінчив Ризьку Олександрівську гімназію.

Працював на ризькому машинобудівному заводі. Член РСДРП з 1903 року. В лютому 1904 року був заарештований і згодом засуджений до чотирьох років каторги, в 1904—1907 відбував каторгу, потім заслання. В засланні продовжував революційну діяльність, спробував втекти до США, після невдачі у 1915 році подав прохання про добровільний вступ до лав діючої армії і був зарахований в 1-й латиський батальйон. З 1916 року воював у Першій світовій війні. У листопаді 1917 року був головою Комітету Латвійського стрілецького полку, а потім до 23 січня 1918 входив до складу Бюро ВЦВК. В складі 6-го Тукумського полку охороняв Смольний. На початку 1918 полк був направлений під Псков — зупиняти наступ німецької армії, а точніше — відкривати загороджувальний вогонь по відступаючих. З грудня 1918 по лютий 1919 комісар 2-ї Новгородської стрілецької дивізії при звільненні Латвії. З 6 лютого по 12 червня 1919 військовий комісар 10-ї стрілецької дивізії. З серпня 1919 — командир загону по боротьбі з кіннотою генерала К. К. Мамонтова під час її рейду по червоних тилах. З жовтня 1919 командував 48-ю бригадою 16-ї стрілецької дивізії, що воювала проти генерала А. І. Денікіна. Під час війни з Польщею знову, як і під Псковом, розстрілював відступаючих червоноармійців. В березні 1921 року брав участь в ліквідації повстання в Кронштадті. Після громадянської війни — на керівній військовій роботі; командир дивізії, корпусу, який дислокувався на Україні (1925—1927), помічник командувача Кавказькою Червонопрапорною армією (з 1928). На XV з'їзді ВКП(б) обраний членом ЦКК ВКП(б).

Загинув під час авіаційної катастрофи.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]