Урбар — Вікіпедія

Урбар, урбаріум (від лат. Urbarium) — друкований у висліді реформ Марії Терези у 70-х pp. 18 ст. українською (й іншими мовами) формуляр угоди між панами і селянами Угорщини про повинності і права селян, який мав уточнюватись у кожному селі.

Це перша друкована пам'ятка української народної мови Закарпаття (Мараморощини),^[1] на думку О. Петрова, який її відкрив, дослідив з історичного і мовного погляду та перевидав 1908 у «Сборнику Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук», ч. 84. Відповіді селян на 9 запитань У. записувалися дослівно кирилицею або латинською абеткою. Такі записи, що збереглися з 212 сіл і включають багато особових і географічних імен, становлять дуже цінний історико-діалектологічний матеріал. Їх досліджував і частково опублікував Л. Дежи (Dezso) в «Studia Slavica Hungarica» 3, 11, «Die Welt der Slaven» 10 і «Slavica» (Дебрецен) 10, а також І. Чередниченко («Наукові Записки» Чернівецького університету, 31).

Див. також[ред. | ред. код]

• Урбаріум

Джерела[ред. | ред. код]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• С.В. Віднянський, Л.М. Несух. Урбар (Урбаріум) [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 239. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.

Примітки[ред. | ред. код]