Умарова Ася Рамазанівна — Вікіпедія
Умарова Ася Рамазанівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 3 листопада 1985 (38 років) Городовиковськ, Калмицька Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР | |||
Країна | Росія | |||
Діяльність | журналістка | |||
| ||||
Ася Рамазанівна Умарова (нар.. 3 листопада 1985[1], Городовиковськ, Калмицька Автономна Радянська Соціалістична Республіка, Російська РФСР, СРСР) — чеченська художниця і прозаїк[2]. Основний напрям робіт — графічний імпресіонізм[3]. Персональні виставки Асі Умарової проходили в Санкт-Петербурзі[4], Тбілісі, Грозному, в музейному комплексі Torre dell'Orologio Вітторіо-Венето та інших містах Італії[5].
За національністю чеченка. Народилася 3 листопада 1985 року в Городовиковську в Калмикії. У восьмирічному віці переїхала з батьками до Чеченської республіки, звідки 1944 року в Казахстан депортували її предків.[6]
За освітою журналіст. Закінчила журфак Чеченського державного університету за фахом журналістика. Живе у Грозному.[7]
Після закінчення вишу працювала у сфері журналістики. Проходила навчання у Кавказькому інституті ЗМІ у Єревані.[8]
Більшість свого життя Ася Умарова присвячує живопису. Її виставки мають антивоєнний характер і розповідають про чеченські війни. Графіка Асі Умарової виставлялася в Росії, Польщі, Італії, США, Бельгії, Німеччині, Грузії та інших країнах.[9]
«Малювати вугіллям я вперше спробувала під час війни. Коли закінчилися фарби, гуаш, акварель, олівці, пересохли фломастери. І коли я викидала прострочені пігулки з нашої домашньої аптечки, то виявила багато пігулок активованого вугілля. Ними і було зроблено малюнок». Ася Умарова.[10]
Картинами Асі проілюстровано наступні книги «А в серці щемливий біль…» (Санкт-Петербург), «Сила добра» (Москва), «Чечня. Право на культуру» (Москва), «Вірші про Чечню і не тільки» (Москва), а також журнали «Ламі» та «Райдуга».[11]
З 2002 до 2003 року Ася Умарова гастролювала з молодіжним театром «Жималла» (Юність). Була солісткою хору будинку дитячої творчості, солісткою-вокалісткою державного ансамблю пісні та танцю «НОХЧО» (Чеченець) та ансамблю «Заманхо» (Сучасник).[12]
У 2007 році Умарова виграла міжнародний конкурс ООН, за підсумками якого пройшла тримісячне стажування з прав національних меншин у Швейцарії.
У 2008 році у Страсбурзі посіла друге місце у конкурсі на знання застосування механізмів конвенцій прав людини, оголошеного Радою Європи у Франції.
У 2012, 2014, 2015 роках Ася Умарова брала участь у Форумі молодих письменників у Липках, який проводить Фонд соціально-економічних та інтелектуальних програм Сергія Філатова.
2016 року дебютувала з мультфільмом «Війна. Білизна з минулого» і одразу здобула перемогу на конкурсі «Стисло!»[13]
Збірки:
Повісті та оповідання Асі Умарової публікувалися в журналах «Юність», «Дружба народів», «Нева» та інших. Тема її літературних робіт — осмислення першої російсько-чеченської війни.[14]
- 2020 — Дипломант Премії Бабеля (Україна).[15]
Збірки:
- Ася Умарова Кавказький експрес. Збірка оповідань. Видавництво «Мавраїв», 2016 .
- 2011 — Охолоджені гільзи[16]
- 2012 — На добраніч, Марісабель[17]
- 2012 — Дідусь Хаса[18]
- 2013 — Сезон пам'яті[19]
- 2014 — Серіжа[20]
- 2015 — Тире[21]
- 2016 — Невидимий ПВР[22]
- 2017 — Баянат, або Правда[23]
- 2017 — Приходь вільною.
- 2018 — Епсіней.
- 2019 — Клавіші Падам.
- 2019 — Віднесена вітром.
- 2020 — Бігом з пакетом на голові
- ↑ авторские галереи
- ↑ Стипендиат министерства культуры РФ. Дебютировала как режиссёр короткометражного фильма «Война. Белье из прошлого». Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- ↑ Более 50 картин известной художницы Аси Умаровой представлено на выставке в Грозном
- ↑ Чеченская художница показала свое творчество петербуржцам
- ↑ Глубокий смысл детским почерком
- ↑ проза и графика
- ↑ Биография
- ↑ литературная деятельность
- ↑ Чеченская культура. Преломление Ислама в прозе и графике Аси Умаровой
- ↑ Аниматор из Чечни победила на международном фестивале «Вкратце!».
- ↑ Война и одиночество Аси
- ↑ Краткая автобиография
- ↑ «Война. Белье из прошлого» — мультфильм Аси Умаровой
- ↑ Римские каникулы Аси Умаровой
- ↑ 2020 — Дипломант Премии Бабеля (Украина)
- ↑ Остывшие гильзы
- ↑ Спокойной ночи, Марисабель
- ↑ Дедушка Хаса
- ↑ Сезон Памяти
- ↑ Ася Умарова. Серижа.
- ↑ Тире
- ↑ Невидимый ПВР. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 23 червня 2019.
- ↑ Баянат, или Правда