Ультрацентрифугування — Вікіпедія

Ультрацентрифугування (рос. ультрацентрифугирование, англ. ultracentrifugation, нім. Ultraschleudern n) — метод розділення та дослідження частинок розміром менше 100 нм (наприклад, макромолекул, ґлобул тощо) у відцентровому полі. Дозволяє розділити суміші частинок на класи або індивідуальні компоненти, визначити молекулярну масу та молекулярно-масовий розподіл полімерів, густину їх сольватів. Дає можливість оцінити форму і розміри макромолекул в розчині. Здійснюється за допомогою ультрацентрифуг з числом Fr = 500 000. Застосовується для аналізу розчинів, дисперсних систем.

Див. також[ред. | ред. код]

• Центрифугування

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Білецький В. С., Олійник Т. А., Смирнов В. О., Скляр Л. В. Техніка та технологія збагачення корисних копалин. Частина ІІІ. Заключні процеси. — Кривий Ріг: Криворізький національний університет, 2019. — 220 с.