French
DeutschУкраїнці Латвії — Вікіпедія
.svg)
Українці — національна меншина Латвії. На 2011 рік чисельність латвійських українців дорівнювала 67 856 — це друга за чисельністю етнічна громада Латвії. Проживають українці переважно в містах[1]. У Ризі існує українська загальноосвітня школа.
Історія[ред. | ред. код]
До створення незалежної Латвії[ред. | ред. код]
Перші звістки про українців в Латвії датуються XIX століттям. У кінці XIX століття в Латвії проживало більше тисячі українців, з них 270 в Ризі. Першим відомим українцем у Латвії, був Іван Малиновський — викладач Балтійського семінару вчителів.
На початку XX століття почалися перші спроби українців об'єднатися. Спочатку це були зустрічі під час панахид по Тарасу Шевченку і, нарешті, в січні 1911 року в Ризі була створена «Українська Громада» — українське громадське зібрання, яке проіснувало до Першої світової війни. Основною метою «Української Громади» було об'єднання українців на принципах взаємодопомоги і збереження своєї національної ідентичності. Громада зуміла об'єднати навколо себе українські сили Латвії, звернула увагу латиської та російської інтелігенції на українські проблеми. Розвиток «Української Громади» було перервано війною. Що трапилося з «громадянами» у військовому вирі, невідомо. У всякому разі в створені пізніше українські громади вони не входили.
Навесні 1917 року на хвилі націоналізації армії були створені українські організації і в XII армії, чий штаб був розташований в Ризі. Згуртовані українці обрали Виконавчу Раду українців XII армії, створили «Український Клуб». З червня того ж року видавалась газета «Український голос», головним редактором якої був Сергій Пилипенко — у майбутньому відомий український письменник. Делегати українців XII армії були присутні на Всеукраїнському Військовому Генеральному з'їзді в Києві, навіть була створена Ризька організація УПСР. Діяльність українських організацій у XII армії була припинена після приходу до влади більшовиків, у тому числі й через їх антибільшовицьку спрямованість.
Перша Латвійська республіка[ред. | ред. код]
В січні 1933 року в Ризі було створено «латисько-українське товариство». Статут товариства ставив завдання створення якнайближчих зв'язків між латвійським та українським народами. Прямих зв'язків з Радянською Україною не були встановлені, проте проводилася спільна робота з організаціями Львіва (Польща), Литовським українським суспільством і іншими. Товариство провело багато літературно-музичних вечорів, лекцій, концертів, було показано багато вистав й навіть опера «Запорожець за Дунаєм». Товариство існувало до червня 1940 і зробило дуже багато для популяризації української культури в Латвії.
Перебудова і сучасна Латвія[ред. | ред. код]
У 1988 на хвилі національного відродження в Латвії почали створюватися національні культурно-просвітницькі товариства. У вересні 1988 року в Латвії було утворені українські національно-культурні товариства: «Дніпро» та Український молодіжний клуб. У кінці листопада в складі Балто-слов'янського товариства утворилось українське товариство «Славутич», проте незабаром воно припинило своє існування. Надалі також були створені: культурне товариство «Українська родина», Товариство підтримки Руху, Союз українців Латвії (на чолі з колишнім редактором газети «Радянська Латвія» і депутатом ВР ЛР В. Стефановичем) економічні структури. Недільна українська школа і з вересня 1991 загальноосвітня Ризька українська школа (в якій, щоправда, основні предмети з 1 класу освоюються латвійською мовою [2], з ініціативи її директора Л. Кравченко [3]; в 2007 р. — 239 учнів [4]) займається освітою дорослих і дітей. За час свого існування українські громади провели безліч літературних вечорів, зустрічей з людьми мистецтва як Латвії, так і України, літературні свята присвячені Тарасу Шевченку, Лесі Українці та багато іншого. 33,4% українців мають латвійське громадянство [5]. У 2003 році в місті Даугавпілсі, де на той час проживало близько 3 тисяч українців, було засновано Даугавпілське українське культурно-освітнє товариство «Мрія» [6].
Динаміка чисельності[ред. | ред. код]
| N | рік перепису[7] | кількість |
|---|---|---|
| 1 | 1897 | 974 [8] |
| 2 | 1920 | 1040 [8] |
| 3 | 1930 | 1629 |
| 4 | 1935 | 1844 [9] (0,1%) |
| 5 | 1959 | 29 440 (1,4%) [10] |
| 6 | 1970 | 53 641 (2,3%) [10] |
| 7 | 1979 | 66 703 (2,7%) [10] |
| 8 | 1989 | 92 101 (3,5%) [11] |
| 9 | 2000 | 63 558 (2,7%) [11] |
| 10 | 2011 | 45 669 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Численность и удельный вес украинцев в муниципальных образованиях Латвии, 2011 г. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с.
- ↑ html Освітаukrschool.lv[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Puķītis M.? id = 82147 Ivans mācās "pa latviski" [Архівовано 2009-03-03 у Wayback Machine.] — «Nedēļa», 06.09.2005. (латис.)
- ↑ http://dati.e- [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.] skola.lv / Iestades / Parskats.aspx? id = RUVS (латис.)
- ↑ Розподіл жителів Латвії за національністю і громадянством на 01.01.2011 [Архівовано 2018-01-18 у Wayback Machine.] (латис.)
- ↑ Barkovska G., Šteimanis J. Izglītība, kultūra un reliģiskās draudzes // Daugavpils vēstures lappuses. — 278 с.
- ↑ Численность и удельный вес украинцев в Латвии, 1897–2011 гг. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с.
- ↑ а б Skujenieks M.Latvija. Zeme un iedzīvotāji. R.: Valsts statistiskā pārvalde, 1920—168. lpp.
- ↑ Skujenieks M.Latvijas Statistikas atlants. R.: Valsts statistiskā pārvalde, 1938. — 13. lpp.
- ↑ а б в Радянська Латвія — Р.: Головна редакція енциклопедія, 1985 — стор. 113
- ↑ а б Тульський М., Ушацкіс У.Підсумки перепису населення Латвії
Посилання[ред. | ред. код]
- Спілка українців Латвії (укр.)
- Ризька українська середня школа (латис.)(рос.)(укр.)
- Зав'ялов А. В. Соціальна адаптація українських іммігрантів : монографія / А. В. Зав'ялов. — Київ : Саміт-книга, 2020. — 180 с.
- Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с.
Див. також[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
