Украдене щастя — Вікіпедія

Украдене щастя
Титульна сторінка другого видання драми І.Франка «Украдене щастя» (1901 р.)
Жанр драма
Форма п'єса
Автор Іван Франко
Мова українська
Написано 1893
Видавництво Журнал «Зоря»
Видання 1894
Q:  Цей твір у Вікіцитатах
S:  Цей твір у  Вікіджерелах
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Украдене щастя (значення).

«Укра́дене ща́стя» — п'єса українського письменника Івана Франка. Вперше надрукована у 1894 році в журналі «Зоря» ( № 9, с. 202 – 207; № 10, с. 225 – 227; № 11, с. 250 – 252; № 12, с. 276 – 280). Окремим виданням п’єса вийшла того ж року у Львові. За життя письменника було здійснено три окремих видання п'єси (друге - Львів, 1901, третє - Київ, 1909). У текст другого видання І. Франко вніс декілька виправлень змістового та стилістичного характеру[1].

Дійові особи[ред. | ред. код]

  • Микола Задорожний — чоловік, літ 45, невеликого росту, похилий, рухи повільні.
  • Анна — його жінка, молодиця, літ 25.
  • Михайло Гурман — жандарм, високий, здоровий мужчина, літ З0.
  • Олекса Бабич — селянин, літ 40, сусід Миколи.
  • Настя — його жінка, літ 35.
  • Війт — селянин, літ 50.
  • Шльома — орендар.
  • Селяни, селянки, парубки і дівчата, музики і т. і.

Історія створення[ред. | ред. код]

І. Франко написав драму на конкурс, що був оголошений 18 березня 1891 р. Письменник подав п'єсу на конкурс наприкінці вересня. В січні 1893 р. драма була відзначена другою премією і рекомендована для постановки. Осип Маковей у статті «Д-р Іван Франко» («Зоря», 1896, 1, с. 19) стверджує, що спочатку драма мала назву «Жандарм», але цензура не дозволила «виставляти на позорище такої важної в суспільності людини, як жандарм». Драму рекомендували до постановки на сцені після того, як автор замінив жандарма поштарем. В зміненій на вимогу цензури редакції драма не публікувалася[1].

Основа п'єси[ред. | ред. код]

За свідченням самого І.Франка, в основі п'єси лежить народна «Пісня про шандаря», яка мала декілька варіантів, один з яких письменник опублікував у праці «Жіноча неволя в руських піснях народних» (Львів, 1883, с. 44 – 50). Ще три варіанти пісні, записані різними особами в селах Галичини, І.Франко надрукував у журналі «Житє і слово» (1895, т. IV, кн. 4, с. 91 – 95) під рубрикою «Із уст народу». Один із них, записаний приятелькою Франка Михайлиною Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту, став сюжетною основою драматичного твору письменника. Цей варіант відрізнявся трагічним розв'язанням конфлікту, виразнішою індивідуалізацією героїв, у ньому було яскраво виражене прагнення селян до справедливої свободи [2].

Перші постановки[ред. | ред. код]

Перша постановка п'єси «Украдене щастя» відбулася у Львові на сцені театру товариства «Руська бесіда» 16 листопада 1893 р. П'єсу поставив Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана, поштаря — Степан Янович (батько Леся Курбаса).

Про величезний успіх драми свідчить той факт, що на другій виставі глядачі влаштували авторові бурхливу овацію, а молодь піднесла йому на сцені лавровий вінок. Виставі були присвячені численні статті. Зокрема, театральний оглядач Теофіл Мерунович писав, що твір Франка має «дійсні мистецькі прикмети» і що для драми характерні «жива і послідовна акція, гарна мова, правда і міра, що характеризують високий талант». Оглядач робить висновок, що поява в Україні «Украденого щастя» — «це політична подія», що така драма для української сцени є «оригінальним твором, де кожна сцена, кожний вислів дихають правдою… Це вірний вираз оригінальних прикмет українського народу».

До кінця 1893 року п'єсу, окрім Львова, було поставлено ще у дванадцяти містах Галичини, де вистави мали сценічний успіх, за висловом Франка, завжди і скрізь там, де її добре грали.

На початку лютого 1904 року за режисурою Івана Карпенка-Карого драму було вперше поставлено у Києві в приміщенні театру «Бергоньє» в першій редакції Франка. Ролі виконували: Микола — Карпенко-Карий, Анна — Любов Ліницька, Михайло — Микола Садовський.

П'єса на оперній сцені[ред. | ред. код]

Екранізації[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Украдене щастя
У Вікіджерелах є
  • То хто ж украв щастя? / Підготувала Людмила Гуренко // Українська газета плюс. — 2008. — № 29(169).
  • Украдене щастя. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
  • «Украдене щастя» в е-бібліотеці «ЛітАрхів»
  1. ↑ а б Украдене щастя . Примітки. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
  2. ↑ Украдене щастя. Примітки. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Украдене_щастя&oldid=41963298