Уго Локателлі — Вікіпедія

Уго Локателлі
Особисті дані
Народження	5 лютого 1916(1916-02-05)
	Тосколано-Мадерно, Італія
Смерть	28 травня 1993(1993-05-28) (77 років)
	Турин
Зріст	171 см
Вага	68 кг
Громадянство	Італія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1932–1936 «Брешія» 53 (11) 1934–1935 «Аталанта» 12 (6) 1936–1941 «Інтернаціонале» 168 (1) 1941–1949 «Ювентус» 173 (8) 1944 →  «Брешія» 7 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1936–1940 Італія 22 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Уго Локателлі у Вікісховищі

Уго Локателлі (італ. Ugo Locatelli, * 5 лютого 1916, Тосколано-Мадерно — † 28 травня 1993, Турин) — колишній італійський футболіст, півзахисник.

Насамперед відомий виступами за клуби «Інтернаціонале» та «Ювентус», а також національну збірну Італії.

Дворазовий чемпіон Італії. Дворазовий володар Кубка Італії. У складі збірної — олімпійський чемпіон, чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1932 року виступами за команду клубу «Брешія», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 53 матчах чемпіонату.

Протягом 1934—1935 років захищав кольори команди клубу «Аталанта».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1936 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Інтернаціонале», був основним гравцем команди. Двічі ставав чемпіоном Італії, виборював Кубок країни.

1941 року перейшов до клубу «Ювентус», за який відіграв 8 сезонів. Граючи у складі «Ювентуса» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Ювентус» у 1949 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1936 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1936 року у Берліні, здобувши того року титул олімпійського чемпіона, а також чемпіонату світу 1938 року у Франції, здобувши того року титул чемпіона світу.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

• Олімпійський чемпіон: 1936
• Чемпіон світу (1):

1938

• Чемпіон Італії (2):

«Амброзіана-Інтер»: 1937–38, 1939–40

• Володар Кубка Італії (2):

«Амброзіана-Інтер»: 1938–39

«Ювентус»: 1941–42

Джерела[ред. | ред. код]

• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)

п о р Склад збірної Італії з футболу на Літніх Олімпійських іграх 1936 — Чемпіони В Джані • В Вануччі • В Вентуріні • З Фоні • З Габріотті • З Маркіні • З Петрі • З Рава • З Там'єтті • П Бальдо • П Б'яджі • П Джунтолі • П Локателлі • П Піччіні • П Пуппо • П Скарабелло • Н Бертоні • Н Каппеллі • Н Фроссі • Н Джирометта • Н Негро • Н Ніколіні • Тренер: Вітторіо Поццо

п о р Склад збірної Італії з футболу на чемпіонаті світу 1938 — чемпіони В Черезолі • В Мазетті • В Олів'єрі • З Фоні • З Мондзельйо • З Рава • П Андреоло • П Кіццо • П Донаті • П Феррарі • П Джента • П Локателлі • П Меацца • П Ольмі • П Пераццоло • Н Серантоні • Н Бертоні • Н Б'яваті • Н Колауссі • Н Ферраріс • Н Пазінаті • Н Піола • Тренер: Вітторіо Поццо

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.