French
DeutschУгода про відсотки — Вікіпедія
| Угода про відсотки | |
 | |
| Значима особа | Сталін Йосип Віссаріонович і Вінстон Черчилль |
|---|---|
| Країна |  СРСР і .svg){kind=small} Велика Британія |
Угода про відсотки (англ. Percentages agreement) — угода між радянським керівником Сталіним і британським прем'єром Вінстоном Черчиллем під час IV Московської конференції в жовтні 1944 про розподіл деяких європейських країн за сферами впливу. Угоду оприлюднив Черчилль. Посол США, який мав би представляти на цих зустрічах Рузвельта, не був допущеним до цього конкретного обговорення.[2][3]
Подробиці[ред. | ред. код]
Вінстон Черчилль (а не Сталін) запропонував цю угоду, за якою Велика Британія і СРСР домовилися розділити Європу на дві сфери впливу, де одна країна мала би «панівне становище» в одній сфері, а друга б мала таке переважання у другій.[3] Згідно зі звітом Черчилля про цю подію, він запропонував, щоб Радянський Союз мав 90 відсотків впливу на Румунію і 75 відсотків на Болгарію, Велика Британія б мала 90-відсотковий вплив на Грецію і по 50 відсотків кожна мали би вплив на Угорщину і Югославію. Черчилль написав це на аркуші паперу і відсунув його до Сталіна, який назначив його і передав назад.[2][4][5][6][7] Результатом цих обговорень стало те, що відсоткові частки радянського впливу в Болгарії і, що більш важливо, в Угорщині було доведено до 80 відсотків.
Черчилль назвав його «непристойним документом».[5]
Що стосується його суті, то канадський історик Гебріел Колко пише:
Мало значення надається тому пам'ятному і драматичному пасажу в автобіографії Черчилля, де згадується, як він і Сталін поділили Східну Європу ... Сталінська «позначка», переведена в реальні слова, не показувала нічогісінько. Вже наступного дня Черчилль направив Сталіну начерк обговорення, і росіянин ретельно викреслив фрази, що наводили на думку про створення сфер впливу — факт, який Черчилль виключив зі своїх мемуарів. Іден старанно уникав цього терміна і розглядав цю домовленість просто як практичну угоду про те, як у кожній із цих країн будуть розв'язуватися проблеми, і вже наступного дня він і Молотов змінили процентні частки так, що вони, як припускав Іден, стали радше довільними, ніж точними.[8]
Подібно про угоду висловлюється британський історик Джефрі Робертс: «Це хороша історія, але, як і багато казок Черчилля, розповідь про це була дещо прикрашеною».[9]
Однак Генрі Баттерфілд Раян твердить, що «Іден і Молотов виторговували собі ці квоти, як тоді, коли б вони торгувалися за килим на базарі, при цьому Молотов намагався — в кінцевому підсумку успішно — урізати цифри Британії».[2]
Сталін частково дотримав своєї обіцянки щодо Греції, але не дотримав відносно Румунії, Болгарії та Угорщини, які стали однопартійними комуністичними державами без будь-якого британського впливу. Югославія стала неприєднаною комуністичною державою з дуже обмеженим радянським або британським впливом. Велика Британія підтримала грецькі урядові сили у громадянській війні, але згідно з угодою Радянський Союз не допоміг комуністичним повстанцям зброєю та військовою підтримкою[10] однак дипломатично підтримував в Радбезі ООН.
Проект цієї угоди, який належало скласти ще в 1944 році, з'явився за дивних обставин, коли його нібито було перехоплено в 1943 році і він потрапив до рук спецслужб іспанського диктатора Франсиско Франко. Це згадував генерал Франсиско Хордана у знаменитій промові, яку він виголосив у квітні 1943 року у Барселоні.[11]
| Країни | Відсотки СРСР | Відсотки СК |
|---|---|---|
 Болгарія | 75 % | 25 % |
.svg){kind=small} Греція | 10 % | 90 % |
.svg){kind=small} Угорщина | 50 % | 50 % |
 Румунія | 90 % | 10 % |
.svg){kind=small} Югославія | 50 % | 50 % |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Документ міститься у Державному архіві Великої Британії, PREM 3/66/7 (169) [Архівовано 2021-03-23 у Wayback Machine.].
- ↑ а б в (Ryan, 1987, с. 137).
- ↑ а б Holmes, Leslie (2009). Communism: A Very Short Introduction. Oxford University Press Inc. с. 25. ISBN 978-0-19-955154-5. Процитовано 22 березня 2015.
- ↑ (Resis, 1978).
- ↑ а б Rasor, Eugene L. Winston S. Churchill, 1874–1965: A Comprehensive Historiography and Annotated Bibliography. с. 269.
- ↑ Rose, Norman. Churchill: The Unruly Giant. с. 383.
- ↑ Cassimatis, Louis P. American Influence in Greece, 1917–1929. с. 240.
- ↑ (Kolko, 1990, с. 145).
See also (Tsakaloyannis, 1986). - ↑ (Roberts, 2006, с. 218).
- ↑ Bell, P. M. H. (2001). The World Since 1945: An International History. ISBN 0-340-66235-2.
- ↑ Цей лист — який Сталін, безсумнівно, навмисно пустив в обіг, потрапив у руки генерала Франко і був використаний його міністром закордонних справ генералом Хордана у тій знаменитій промові, яку він виголосив у квітні 1943 року у Барселоні. Це був відчайдушний крик проти поступок Рузвельта більшовизмові… Nicolas Baciu: L'Europe de l'Est trahie et vendue: les erreurs tragiques de Churchill et Roosevelt: les documents secrets accusent, Pensée universelle, 1984, p. 49].
Посилання[ред. | ред. код]
- Поділ Європи згідно з Вінстоном Черчиллем і Сталіним (1944) (Скан відповідної серветки) (англ.)
- Джефрі Робертс, Стережіться грецьких дарів: Угода «про проценти» Черчилля-Сталіна від жовтня 1944 (англ.)
- Уривок із книжки STALIN (англ.)
- Непередрішенство // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1124. — 1000 екз.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
