Уве Реслер — Вікіпедія

Уве Реслер
Особисті дані
Народження	15 листопада 1968(1968-11-15) (55 років)
	Альтенбург, НДР
Зріст	185 см
Громадянство	Німеччина
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1987–1988 «Локомотив» (Лейпциг) 3 (0) 1988–1989 «Хемі» (Лейпциг) 27 (6) 1989–1990 «Магдебург» 46 (19) 1991–1992 «Динамо» (Дрезден) 46 (7) 1992–1994 «Нюрнберг» 28 (0) 1993–1994 →  «Динамо» (Дрезден) 7 (0) 1994–1998 «Манчестер Сіті» 152 (50) 1998–1999 «Кайзерслаутерн» 28 (8) 1999–2000 «Теніс Боруссія» 28 (6) 2000–2001 «Саутгемптон» 24 (0) 2001 →  «Вест-Бромвіч Альбіон» 5 (1) 2002 «Унтергахінг» 14 (5) 2002–2003 «Ліллестрем» 11 (10)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1988–1990 НДР 5 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2005–2006 «Ліллестрем» 2006–2009 «Вікінг» 2010 «Молде» 2011–2013 «Брентфорд» 2013–2014 «Віган Атлетік» 2015 «Лідс Юнайтед» 2016–2018 «Флітвуд Таун» 2018–2019 «Мальме» 2020–2021 «Фортуна» (Дюссельдорф) 2022– «Орхус»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Уве Реслер у Вікісховищі

Уве Реслер (нім. Uwe Rösler, нар. 15 листопада 1968, Альтенбург) — німецький футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2022 року очолює тренерський штаб данського клубу «Орхус».

Виступав, зокрема, за клуб «Манчестер Сіті», а також національну збірну НДР.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Виступи у Німеччині[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1987 року виступами за команду клубу «Локомотив» (Лейпциг), в якій провів один сезон, взявши участь у 3 матчах чемпіонату НДР. Не закріпившись у головній команді міста Реслер 1988 року став гравцем більш скромного «Хемі» (Лейпциг) з другого дивізіону, а в березні 1989 року повернувся у вищий дивізіон, де став виступати за «Магдебург».

На початку 1991 року Реслер став гравцем «Динамо» (Дрезден), з яким у сезоні 1990/91 став віце-чемпіонам останнього розіграшу чемпіонату НДР. Цей результат дозволив клубу наступний сезон розпочати у Бундеслізі об'єднаної Німеччини. Зайнявши з клубом 14 місце і врятувавши його від вильоту, влітку 1992 року нападник перейшов у «Нюрнберг». У складі нового клубу провів 28 ігор у Бундеслізі, не зумівши забити жодного м'яча, після чого був відданий в оренду назад в «Динамо» (Дрезден). Реслер, який виріс в НДР, де футболісти офіційно вважалися аматорами, важко адаптовувався після переїзду на захід Німеччини після об'єднання, про що він розповідав в інтерв'ю.^[1]

Манчестер Сіті[ред. | ред. код]

У березні 1994 року Реслер приїхав на перегляд в англійський «Манчестер Сіті». Можливість проявити себе він отримав в матчі резервного складу проти «Бернлі» і використовував її, забивши два м'ячі. Результатом стала тримісячна оренда. Через тиждень він дебютував і за основний склад у грі проти «Квінз Парк Рейнджерс». В 12 матчах Реслер забив п'ять м'ячів і підписав повноцінний контракт з «городянами». Сума трансферу оцінювалася в 375—500 тисяч фунтів.

Сезон 1994/95 почався для «Сіті» з невдачі у стартовому турі команда поступилася «Арсеналу» з рахунком 0:3. Згодом Реслер налагодив взаємодію з напарником по атаці Полом Волшем і за сезон забив 22 м'ячі в чемпіонаті і Кубку. У кубковій грі проти «Ноттс Каунті» Реслер відзначився чотири рази, повторивши досягнення Джонні Гарта 1953 року. За підсумками сезону він став найкращим бомбардиром команди і отримав приз гравцеві року в «Манчестер Сіті».

На початку сезону 1995/96 «Сіті» очолив Алан Болл. Схема команди змінилася і, незважаючи на сильних флангових гравців, упор робився на атаки через центр. Крім того, був проданий напарник Реслера по атаці — Пол Волш. Ситуація, що склалася, призвела до конфлікту гравця з тренером, переможцем з якого вийшов Реслер. У дербі проти «Манчестер Юнайтед» він вийшов на заміну і забив красивий гол. За підсумками сезону «Манчестер Сіті» покинув Прем'єр-лігу, проте Реслер залишився вірним команді.

Провівши ще один важкий сезон, затьмарений травмами, Реслер покинув «Манчестер Сіті» після закінчення сезону 1997/98, в якому «городяни» покинули перший дивізіон, в статусі вільного агента. За чотири роки у складі «Сіті» він провів 176 ігор, в яких відзначився 64 рази. У грудні 2009 року він був включений до Зали слави клубу^[2].

Повернення в Німеччину[ред. | ред. код]

Влітку 1998 року Реслер уклав однорічний контракт з «Кайзерслаутерном», який тільки що виграв чемпіонат Німеччини. Кращою грою в складі команди для Реслера став матч Ліги чемпіонів проти ГІКа, в якому він оформив хет-трик. У чвертьфіналі Ліги «Кайзерслаутерн» поступився мюнхенській «Баварії».

Після закінчення сезону він перейшов в Берлін ську «Теніс Боруссію», за яку провів 28 ігор, забивши 6 м'ячів у Другій Бундеслізі. У команді зібрався хороший склад з великою кількістю досвідчених збірників, зокрема віце-чемпіон Європи чех Ян Сухопарек, чемпіон Європи серед юнацьких (до 19) та молодіжних команд (до 21) росіянин Сергій Кир'яков, а також гравці своїх збірних македонець Саша Чирич, марокканець Абдеррахім Уакілі та інші, які грали під керівництвом титулованого Вінфріда Шефера. Команда була одним з головних претендентів на підвищення у класі, втім після банкрутства головного спонсора команди — «Геттінген-груп», 2000 року фіолетові були відправлені в Регіоналлігу, а гравці отримали статус вільного агента.

Повернення в Англію[ред. | ред. код]

Влітку 2000 року Реслер в статусі вільного агента був запрошений Гленном Годдлом в «Саутгемптон». Стати основним форвардом «святих» Реслеру не дозволила блискуча форма Джеймса Бітті, який забив у листопаді-грудні 10 м'ячів у 10 іграх. Крім того, він отримав травму паху, через яку змушений був піти на операцію, і пропустив кілька тижнів. За «Саутгемптон» Реслер забив лише одного разу — в кубковій грі проти «Менсфілд Тауна».

26 травня 2001 року Реслер в товариській грі проти «Брайтон енд Гоув Альбіон» забив останній м'яч в історії стадіону «Делл». Вибір суперника на прощальний матч на арені був символічний — саме «Брайтон енд Гоув» став першим гостем стадіону в 1898 році.^[3]

У наступному сезоні Реслер був відданий в оренду «Вест Бромвіч Альбіон», який шукав заміну для травмованого Скотта Добі.^[4] У складі «Вест Брому» він дебютував 31 жовтня 2001 року в грі проти «Крістал Пелеса». Всього за клуб він провів п'ять матчів. Єдиний гол забив у ворота «Ноттінгем Форест» в листопаді 2001 року.

Завершення кар'єри[ред. | ред. код]

У січні 2002 року Реслер покинув Англію і перейшов в «Унтергахінг», разом з яким за підсумками сезону завоював путівку в Бундеслігу, втім там так і не зіграв.

У липні 2002 року Реслер перейшов в норвезький «Ліллестрем», за який забив 10 м'ячів в 11 іграх другої половини сезону. На початку 2003 року Реслер завершив кар'єру гравця після того, як у нього був діагностований рак^[5][6]. Пройшовши курс хіміотерапії він переміг хворобу і повернувся у футбол, перейшовши до тренерської діяльності.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

26 січня 1988 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної НДР в товариському матчі з Кувейтом, що завершився перемогою з рахунком 2:1. Брав участь в останньому матчі в історії збірної НДР — 12 вересня 1990 року, за 21 день до возз'єднання Німеччини, проти Бельгії.^[7]. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 5 матчів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Робота в Норвегії[ред. | ред. код]

«Ліллестрем»[ред. | ред. код]

Відновившись після лікування раку, в 2005 році, Реслер зайняв пост головного тренера норвезького «Ліллестрема». Під його керівництвом команда двічі поспіль займала 4-е місце в чемпіонаті Норвегії, а також вийшла у фінали національного кубка і Королівської ліги, в яких поступилася. Результати не задовольнили керівництво клубу і 13 листопада 2006 року Реслер був звільнений.^[8]

«Вікінг»[ред. | ред. код]

22 листопада 2006 року Реслер очолив «Вікінг».^[9] У 2007 році він привів команду до третього місця в чемпіонаті. Покинув команду 18 листопада 2009 року.^[10]

«Молде»[ред. | ред. код]

31 серпня 2010 року підписав короткостроковий контракт з «Молде», виступивши в ролі «пожежного» наприкінці сезону. Під його керівництвом в останніх восьми іграх сезону команда подвоїла кількість набраних очок і зберегла місце у вищому дивізіоні. По закінченні сезону на посаді головного тренера команди Реслера змінив Уле Гуннар Сульшер.^[11]

Робота в Англії[ред. | ред. код]

«Брентфорд»[ред. | ред. код]

У червні 2011 року Реслер повернувся до Англії, уклавши дворічний контракт з «Брентфордом».^[12] Перший офіційний матч під керівництвом Реслера команда виграла в «Йовіл Тауна» з рахунком 2:0. Перший сезон склався вдало — за підсумками чемпіонату «Брентфорд» набрав 67 очок і фінішував на 9 місці в Першій футбольній лізі, що стало найкращим результатом для команди за останні шість років.

В наступному сезоні 2012/13 «Брентфорд» зупинився за крок від підвищення в класі. Спочатку, в драматичному матчі, команда поступилася «Донкастер Роверз», перемога над яким дозволяла безпосередньо вийти в дивізіон вище. «Брентфорд» потрапив у плей-оф, у фінальному матчі якого поступився на «Вемблі» «Йовілу» з рахунком 1:2.

Після невдалої кінцівки сезону 2012/13 Реслер почав перебудову команди. Перед стартом чергового сезону команду поповнило 13 новачків, як куплених, так і взятих в оренду. У листопаді-грудні 2013 року «Брентфорд» здобув сім перемог у восьми іграх. 7 грудня 2013 року Реслер залишив свій пост. Під керівництвом його наступника, Марка Ворбертона, клуб завершив сезон на 2 місці і заробив підвищення в класі. Ветеран команди Кевін О'Коннор в інтерв'ю віддав належне Реслеру, заявивши, що німецький фахівець працював на рівні Прем'єр-ліги і зумів змінити менталітет гравців, давши їм впевненість у своїх силах.^[13]

«Віган»[ред. | ред. код]

7 грудня 2013 року Реслер був призначений на пост головного тренера клубу «Віган Атлетік».^[14] Дебют німця на чолі клубу припав на матч Ліги Європи проти словенського «Марибора», що завершився поразкою 1:2.

У березні 2014 року «Віган» здобув сенсаційну перемогу над не чужим для Уве «Манчестер Сіті» на стадіоні «[[Етіхад (стадіон)|Етіхад]» з рахунком 2 1, вибивши фаворита в 1/4 Кубка Англії. На наступній стадії «Віган» вибув, поступившись в серії пенальті лондонському «Арсеналу». Сезон 2013/14 команда завершила на п'ятому місці у Чемпіоншипі і потрапила в плей-оф, де поступилася «Квінз Парк Рейнджерс» з рахунком 1:2 в додатковий час.

У сезоні 2014/15 «Віган» вважався одним з фаворитів турніру. Гра ж команди не виправдала прогнозів і «Віган» до листопада 2014 року опинився в зоні вильоту. 13 листопада Реслер був звільнений з посади головного тренера.^[15] Виправити ситуацію це не допомогло і за підсумками чемпіонату команда опустилася в дивізіон нижче.

«Лідс Юнайтед»[ред. | ред. код]

В лютому 2015 року Реслер відхилив пропозицію очолити «Мюнхен 1860», сподіваючись отримати нову роботу в Англії.^[16] 20 травня 2015 року він був призначений головним тренером «Лідс Юнайтед», уклавши контракт на два роки.^[17] Першу гру під керівництвом Реслера «Лідс» зіграв проти «Бернлі» 8 серпня 2015 року, матч завершився нічиєю 1:1. 19 жовтня він був відправлений у відставку після того, як команда здобула лише дві перемоги в 12 іграх і опустилася на 18-е місце в таблиці.^[18]

«Флітвуд Таун»[ред. | ред. код]

30 липня 2016 року Реслер очолив клуб «Флітвуд Таун», який виступав у третьому дивізіоні англійського футболу^[19]. У першому сезоні під його керівництвом команда посіла четверте місце у чемпіонаті, а в півфіналі плей-оф за вихід у дивізіон вище за сумою двох матчів поступилася «Бредфорд Сіті» (0:1, 0:0). У наступному році ситуація була не кращою і німецький спеціаліст був звільнений 17 лютого 2018 року після семи поспіль поразок у всіх змаганнях^[20].

«Мальме»[ред. | ред. код]

12 червня 2018 року Реслер був оголошений новим головним тренером шведського чемпіона клубу «Мальме», підписавши з ним угоду на 2,5 роки^[21]. Перший сезон 2018 року закінчив з клубом на третьому місці, яка дало право на наступний рік зіграти у Лізі Європи.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1987–88	«Локомотив» (Лейпциг)	OЛ	3	0	КНДР	0	0	КВК	2	0	-	-	-	5	0
1988–89	«Хемі» (Лейпциг)	ДЛ (ІІ)	27	6	КНДР	0	0	КВК	0	0	-	-	-	27	6
1988–89	«Магдебург»	OЛ	9	3	КНДР	0	0	КУЄФА	0	0	-	-	-	9	3
1989–90		OЛ	24	11	КНДР	0	0	-	-	-	-	-	-	24	11
1990–91		OЛ	13	5	КНДР	0	0	КУЄФА	4	0	-	-	-	17	5
Усього за «Магдебург»			37	16		0	0		4	0		-	-	41	16
1990–91	«Динамо» (Дрезден)	OЛ	13	3	КНДР	0	0	КЧ	2	0	-	-	-	15	3
1991–92		БЛ	33	4	КН	3	2	-	-	-	-	-	-	36	6
1992–93	«Нюрнберг»	БЛ	28	0	КН	3	3	КУЄФА	0	0	-	-	-	31	3
1993–94	«Динамо» (Дрезден)	БЛ	7	0	КН	1	0	CPKR	1	0	-	-	-	9	0
Усього за «Динамо» (Дрезден)			53	7		4	2		3	0		-	-	60	9
1993–94	«Манчестер Сіті»	ПЛ	12	5	КА+КЛ	0+0	0+0	-	-	-	-	-	-	9	0
1994–95		ПЛ	31	15	КА+КЛ	4+3	5+2	-	-	-	-	-	-	38	22
1995–96		ПЛ	36	9	КА+КЛ	5+3	2+2	-	-	-	-	-	-	44	13
1996–97		1Д (ІІ)	44	15	КА+КЛ	3+2	1+1	-	-	-	-	-	-	49	17
1997–98		1Д (ІІ)	29	6	КА+КЛ	2+2	1+0	-	-	-	-	-	-	33	7
Усього за «Манчестер Сіті»			152	50		24	14		-	-		-	-	176	64
1998–99	«Кайзерслаутерн»	БЛ	28	8	КН+КЛ	2+1	2+0	ЛЧ	6	3	-	-	-	37	13
1999–00	«Теніс Боруссія»	2БЛ (ІІ)	28	6	КН	2	3	-	-	-	-	-	-	30	9
2000–01	«Саутгемптон»	ПЛ	19	0	КА+КЛ	2+2	0+1	-	-	-	-	-	-	23	1
2001–02		ПЛ	4	0	КА+КЛ	0+1	0+0	-	-	-	-	-	-	23	1
Усього за «Саутгемптон»			23	0		5	1		-	-		-	-	28	1
2001–02	«Вест-Бромвіч Альбіон»	1Д (ІІ)	5	1	КА+КЛ	0+0	0+0	-	-	-	-	-	-	5	1
2001–02	«Унтергахінг»	2БЛ (ІІ)	14	5	КН	0	0	-	-	-	-	-	-	14	5
2002	«Ліллестрем»	E	10	9	КН	-	-	ЛЧ	2	0	-	-	-	12	9
2003		E	1	1	КН	0	0	-	-	-	-	-	-	10	9
Усього за «Ліллестрем»			11	10		0	0		2	0		-	-	13	10
Усього за кар'єру			391	106		41	25		17	3		-	-	449	134

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну —  НДР

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
26-1-1990	Ель-Кувейт	Кувейт	1 – 2	НДР	товариський матч	-	65'
28-3-1990	Берлін	НДР	3 – 2	США	товариський матч	-	80'
11-4-1990	Хемніц	НДР	2 – 1	Єгипет	товариський матч	-
13-5-1990	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	3 – 3	НДР	товариський матч	-	77'
12-9-1990	Андерлехт	Бельгія	0 – 2	НДР	товариський матч	-
Усього		Матчів	5		Голів	0

Тренерський стиль[ред. | ред. код]

Команди Реслера відрізняються активним високим пресингом, частою ротацією складу. Найуживаніші тактичні схеми гри — 4-3-3 або 3-5-2.^[22] Свій стиль Реслер порівнює з командами, якими керує його співвітчизник Юрген Клопп^[23] і описує його як «футбольний хеві-метал», швидка атакуюча гра зі стрімким переходом від оборони до атаки.^[24]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений на норвежці, має двох синів, названих за іменами колишніх гравців «Манчестер Сіті» — Коліна (в честь Коліна Белла) і Тоні (в честь Тоні Бука).^[25]

У 2013 році видав автобіографію, названу «Knocking Down Walls».^[26]

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Backs to the Wall. "The Times".
2. ↑ Clayton, David (2 грудня 2009). Uwe Rosler exclusive interview. Manchester City F.C. Архів оригіналу за 5 січня 2010. Процитовано 24 грудня 2009.
3. ↑ Rosler stakes his claim. "southampton-mad.co.uk". Архів оригіналу за 21 березня 2012.
4. ↑ Rosler comes to Albion's aid. "BBC Sport".
5. ↑ Where they are now? Uwe Rosler. "BBC Sport". Архів оригіналу за 4 січня 2006.
6. ↑ Уве Реслер бореться за життя. "Радянський спорт".^{[недоступне посилання з Жовтень 2019]}
7. ↑ The East German team that refused to die. "BBC". Архів оригіналу за 28 грудня 2015.
8. ↑ Lillestrøm end Rösler reign. "UEFA". Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 16 березня 2017.
9. ↑ Rosler back in work at helm of Norway's Viking. "ESPN". Архів оригіналу за 15 жовтня 2012.
10. ↑ Rösler ferdig i Viking. "Aftenposten". Архів оригіналу за 23 лютого 2012.
11. ↑ Man Utd legend Ole Gunnar Solskjaer takes over at Molde. "BBC Sport".
12. ↑ Uwe Rösler named as Brentford manager. "BBC Sport".
13. ↑ O'Connor pays tribute to former Bees boss Rosler. "getwestlondon". Архів оригіналу за 24 вересня 2015.
14. ↑ Uwe Rosler: Wigan Athletic appoint Brentford manager as boss. "BBC Sport". Архів оригіналу за 8 грудня 2013.
15. ↑ Uwe Rosler sacked by Wigan Athletic. "The Telegraph". Архів оригіналу за 13 листопада 2014.
16. ↑ Uwe Rosler turns down head coach role at 1860 Munich as former Wigan boss holds out for another job in England. "Daily Mail". Архів оригіналу за 30 травня 2015.
17. ↑ Uwe Rosler Named Head Coach. "Leeds United". Архів оригіналу за 3 березня 2016.
18. ↑ Uwe Rosler: Leeds United sack head coach after 12 games. "BBC Sport". Архів оригіналу за 19 жовтня 2015.
19. ↑ Uwe Rosler: Fleetwood Town appoint ex-Leeds, Wigan and Brentford boss. "BBC Sport". Архів оригіналу за 2 серпня 2016.
20. ↑ Uwe Rosler: German sacked as Fleetwood Town head coach. BBC Sport. 18 лютого 2018. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 17 лютого 2018.
21. ↑ Välkommen till Malmö FF, Uwe Rösler (швед.). Malmö FF. 12 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018.
22. ↑ Wigan 0 Burnley 0: Rosler hoping to keep hold of loan star Powell. "Daily Mail". Архів оригіналу за 30 грудня 2013.
23. ↑ Uwe Rosler named head coach. "Yorkshire Evening Post". Архів оригіналу за 22 травня 2015.
24. ↑ Rosler to bring 'heavy metal' football. "Leeds United". Архів оригіналу за 24 травня 2015.
25. ↑ FA Cup: Manchester City cult hero Uwe Rosler returns, 20 years on. "BBC Sport". Архів оригіналу за 2 листопада 2014.
26. ↑ How Rosler secured his greatest win. "Manchester Evening News". Архів оригіналу за 12 жовтня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

• Уве Реслер на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Уве Реслер на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Уве Реслер на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Уве Реслер на сайті Soccerbase (англ.)
• Уве Реслер на сайті fussballdaten.de (нім.)
• Уве Реслер на сайті National-Football-Teams.com (англ.)

п о р «Вікінг» – Тренери Р. Андерсен (1946) · С. Єнсен (1947–1949) · Гуткас (1950) · Стенсланд (1951–1952) · Монсен (1953–1954) · Даніельсен (1955) · Монсен (1956–1957) · Даніельсен і Опсаль (1958–1959) · С. Андерсен і Опсаль (1960) · Єсперсен (1961) · Монсен (1962–1963) · Кваммен (1964) · Монсен (1965) · С. Андерсен і Еллінгсен (1966) · С. Андерсен (1967–1970) · Шоу-Андреассен (1971–1972) · С. Андерсен (1973) · Вільямс (1974) · Нільсен (1975) · Кнутсен (1976) · Квія і Йоганнесен (1977) · Кнепп (1978–1981) · Шоу-Андреассен (1982) · Морісбак (1983) · Блант (1984) · Квія (1984) · Фоулкс (1985) · С. Андерсен (1985) · Квія (1986–1987) · Шоу-Андреассен (1987) · Леннартссон (1988–1991) · Окланд (1992) · Бернтсен (1992–1995) · Андреасен (1996–1999) · Леннартссон (2000–2002) · Ольсен (2003–2004) · Бернтсен (2004) · Годжсон (2004–2005) · Праль (2006) · Нордлі (2006) · Реслер (2007–2009) · Гарейде (2010–2012) · Йоневрет (2012–2016) · Берчелл (2017) · Лунде Орсгейм (2017) · Бернтсен (2018–2020) · Лунде Орсгейм і М. Єнсен (2021–)

п о р «Лідс Юнайтед» – Тренери Рей (1919–20) · Фейрклаф (1920–27) · Рей (1927–35) · Гемпсон (1935–47) · Едвардс (1947–48) · Баклі (1948–53) · Картер (1953–58) · Едвардсв.о. (1958) · Лембтон (1958–59) · Тейлор (1959–61) · Реві (1961–74) · Клаф (1974) · Ліндлів.о. (1974) · Армфілд (1974–78) · Ліндлів.о. (1978) · Стін (1978) · Ліндлів.о. (1978) · Адамсон (1978–80) · Ліндлів.о. (1980) · Меррінгтонв.о. (1980) · Кларк (1980–82) · Грей (1982–85) · Ганбів.о. (1985) · Бремнер (1985–88) · Гантерв.о. (1988) · Вілкінсон (1988–96) · Грем (1996–98) · О'Лірі (1998–2002) · Венейблз (2002–03) · Рід (2003) · Грейв.о. (2003–04) · Блеквелл (2004–06) · Карверв.о. (2006) · Геддісв.о. (2006) · Вайз (2006–08) · Вільямсв.о. (2008) · Макаллістер (2008) · Грейсон (2008–12) · Редфернв.о. (2012) · Ворнок (2012–13) · Редфернв.о. (2013) · Макдермотт (2013–14) · Гокедей (2014) · Редфернв.о. (2014) · Миланич (2014) · Редферн (2014–15) · Реслер (2015) · Еванс (2015–16) · Монк (2016–17) · Крістіансен (2017–18) · Гекінгботтом (2018) · Б'єлса (2018–2022) · Марш (2022–2023) · Скубалав.о. (2023) · Грасія (2023) · Еллардайс (2023) · Фарке (2023–) в.о. — виконувач обов'язків

п о р «Ліллестрем» – Тренери Расмуссен і Райт (1945) · Райт (1946) · Мартінсен (1947–1950) · Єсперсен (1951) · Мартінсен (1952–1953) · Л. Лунд (1954–1955) · Соренсен (1956–1957) · Гудмундсон (1958) · Брабак (1959) · Сундінг і Гудмундсон (1960) · Л. Лунд (1961) · Ларсен (1962) · Свендсен (1963) · Г. Матісен (1964–1965) · Валь (1966) · Крістіансен (1967) · Валь (1968) · Йоганнессен (1969–1970) · Бергерсен і Валь (1971) · Рікардсен (1972) · Й. Гофф (1973) · Р. Матісен (1974) · Й. Гофф (1975–1976) · Гулі (1977–1979) · Шоу-Андреассен (1980–1981) · Й. Гофф (1982) · Фоулкс (1983–1984) · Т. Лунд (1985–1987) · Рудберг (1988) · Хей (1989) · Т. Лунд (1990–1991) · І. Гофф (1992–1993) · Тордарсон (1994–1995) · Брогеланд (1996) · Пеллеруд (1997) · Ерландсен (1998–2004) · Реслер (2005–2006) · Нордлі (2007–2008) · Йонсен (2008) · Берг (2008–2011) · Бельсвік (2011) · Гаґлунд (2012–2014) · Крістінссон (2015–2016) · Ерландсен (2016–2018) · Леннартссон (2018–2019) · Нордлі (2019) · Г. Бакке (2019–2023) · Е. Бакке (2023–)

п о р «Мальме» – Тренери Єртберг (1917) · Руфф (1922) · Війк (1932–1934) · Сімон (1936–1937) · Лундаль (1937–1941) · Альберг (1942–1944) · С. Нільссон (1944) · Вампетітс (1945) · С. Нільссон (1945–1946) · Конрад (1947–1949) · С. Нільссон (1950) · Тернер (1951–1954) · Штро (1955–1958) · Санделл (1959–1963) · Дуран (1964–1971) · Гульт (1972–1973) · Гафтон (1974–1980) · Блант (1980–1982) · Гріп (1983–1984) · Годжсон (1985–1989) · Гафтон (1990–1992) · Єнсен (1992–1993) · Зеттерлунд (1994–1996) · Тейссен (1997–1998) · Р. Андерссон (1998–1999) · М. Андерссон (2000–2001) · Праль (2002–2005) · Окебю (2006–2007) · Грен (2007) · Р. Нільссон (2008–2011) · Норлінг (2011–2013) · Гарейде (2014–2015) · Кун (2016) · Перссон (2016–2018) · Д. Андерссонв. о. (2018) · Реслер (2018–2019) · Томассон (2020–2021) · Милоєвич (2022) · Георгсон (2022) · Гарейде (2022) · Рюдстрем (2023–)

п о р «Молде» – Тренери Глеруп (1914) · Плеєл (1919) · Сіменсен (1929) · Гоберг (1930) · Фоссейде (1937) · Сміт (1938) · Міхельсен (1944–1945) · Томмербакк (1948–1949) · Сілсет (1950–1952) · Кваммен (1953) · Сілсет (1954) · Карлсберг (1955) · Лагернесс (1956–1957) · Поль (1958) · Талсетаген (1959–1961) · Мьоллер (1962) · Талсетаген (1963–1968) · Гестад і Т. Бракстад (1969) · Т. Бракстад (1970–1972) · Гестад і Т. Бракстад (1972) · Фуглсет (1973) · Гулі (1974) · Т. Бракстад, Фуглсет, Гестад (1974) · Йонсен (1975) · Т. Бракстад (1976) · Роалд (1977) · Ройгрок (1977) · Роалд (1978) · Ройгрок (1978) · Фуглсет (1979) · Ройгрок (1979) · Т. Бракстад (1980–1981) · Фуглсет (1982–1984) · Гулі (1984) · Бакке (1985) · Гестад і Гарейде (1987–1989) · Гарейде (1990–1991) · Мьоллер (1991) · Фуглсет і Мьоллер (1992–1993) · Гарейде (1994–1997) · Е. Бракстад (1998–2000) · Бенгтссон (2001–2002) · Берг (2003) · Вогнес (2004–2005) · Юганссон (2005) · Ставрум (2006) · Йоневрет (2007–2010) · Реслер (2010) · Сульшер (2011–2014) · Скуллеруд (2014–2015) · Мое (2015) · Сульшер (2015–2018) · Мое (2019–)

п о р «Орхус» – Тренери А. Г. Петерссон (1919–1922) · Браун (1922–1924) · Г. Гансен (1925–1927) · А. Расмуссен (1927–1931) · Мольнар (1932–1935) · фон Вюрден (1936–1937) · С. Єнсен (1938–1939) · Андерсен (1939–1940) · Мюллер (1941–1951) · Вестербак (1952–1954) · Тольді (1954–1956) · Вестербак (1957–1958) · Пфайффер (1959–1960) · Тольді (1960–1964) · Фром (1965–1966) · Е. Єнсен (1967–1968) · К. Крістенсен (1969–1973) · Страйн (1974) · Фром (1975) · Б'єрегард (1976) · Е. Крістенсен (1977–1979) · Бех (1980–1983) · Велінг (1984–1986) · Гармсен (1986) · Гебо Ларсен (1987–1988) · Гармсен (1989) · Бранденборг (1990) · Лундквіст (1990–1993) · Рудбек (1993–2000) · Лунквіст і К. Нільсен (2000) · О. Крістенсен (2000–2001) · Стампе (2001–2002) · Петерсен (2002) · П.Гансен (2002–2003) · Окебю (2003–2005) · Б. Нільсен і Толлефсен (2005) · Педерсен (2006–2008) · Е. Расмуссен (2009–2010) · П. Соренсен (2010–2014) · Фредберг (2014) · Віггорст (2014–2015) · Ріддерсгольм (2015–2017) · Д. Нільсен (2017–2022) · Реслер (2022–)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»