Ту-95 — Вікіпедія

Ту-95
Ту-95МС
Призначення: Стратегічний бомбардувальник-ракетоносець
Перший політ: 12 листопада 1952 року
Прийнятий на озброєння: 1956 р. (МС - 1981 р.)
Знятий з озброєння:
Період використання: 1955 - донині
На озброєнні у: Росія
Розробник: КБ Туполєва, Aviakord і Taganrog aviationd
Виробник: КБ Туполєв, СРСР
Модифікації: Ту-95К, Ту-95У, Ту-95КУ, Ту-95МС та ін.
Конструктор: Туполєв Андрій Миколайович
Екіпаж: 7 осіб
Максимальна швидкість (МШ): 920 км/год
Бойовий радіус: 6500 км
Дальність польоту: 13 000 км
Дальність польоту з ППБ: (Підвісний паливний бак — ППБ) км
Практична стеля: 12 000 м
Довжина: 47,09 м
Висота: 13,2 м
Розмах крила: 50,05 м
Площа крила: 295 м²
Порожній: 94 400 кг
Споряджений: 171 000 кг
Максимальна злітна: 187 700 кг
Двигуни: ТВД НК-12МП
Тяга (потужність): 4 x 15 000 к.с.

Ту-95 у Вікісховищі

Ту-95 (за кодифікацією НАТО: Bear) — стратегічний бомбардувальник-ракетоносець, розроблений та прийнятий на озброєння в СРСР у 1950-х роках. Ту-95 створювали як аналог американського стратегічного бомбардувальника Convair B-36 «Peacemaker». Цей літак, що став одним із символів Холодної війни, призначався для знищення стратегічних об'єктів у тилу ворога, за будь-яких погодних умов та в будь-який час доби.

Історія створення[ред. | ред. код]

На початку 1950-х СРСР опинився в досить хиткому політичному становищі: США вже мали стратегічний міжконтинентальний бомбардувальник Convair B-36, який міг досягнути кордонів СРСР, що ставило під загрозу саме існування СРСР та комуністичної ідеології. Враховуючи таку ситуацію, 11 липня 1951 вийшла постанова Ради Міністрів СРСР № 2396—1137 і наказ Міністерства авіаційної промисловості № 654, що вимагали якнайшвидше розробити радянський стратегічний бомбардувальник, який міг би досягнути території США та атакувати супротивника ядерною зброєю. Розробити новий літак доручено КБ А. Н. Туполєва.[1]

3 серпня 1951 почалося підготовка робочих креслень майбутнього бомбардувальника і будівництво його дерев'яного макету.

31 жовтня 1951 комісія ВПС затвердила розроблений проект, у грудні того ж року був схвалений і затверджений макет літака. На авіаційному заводі № 156 (Москва) розпочато будівництво двох прототипів літака «95».

До 20 вересня 1952 один з цих літаків у розібраному вигляді перевезли на аеродром міста Жуковський, де його зібрали та розпочали заводські випробування.

12 листопада 1952 екіпаж льотчика-випробувача О. Д. Перельота здійснив перший політ на дослідному зразку «95-1».

До 1953 випробування літака завершено.

Перші серійні Ту-95 почали надходити на озброєння в 1956 до 409-ого ВБАП, аеродром Узин, Україна.

Конструкція літака[ред. | ред. код]

Літак Ту-95 є суцільнометалевим монопланом з чотирма турбогвинтовими двигунами НК-12, розташованими в стрілоподібних крилах. На кожному двигуні встановлено по два співвісні металеві чотирилопатеві гвинти. Літак має електричну систему обігріву кінцівок крила, стабілізатора, кіля і повітряних гвинтів. У середній частині фюзеляжу розташований вантажний відсік. Шасі літака має три стійки. Передня стійка має два негальмівні колеса, а основні стійки оснащені чотирма гальмівними колесами. Основні стійки вбираються в крилові гондоли, носова — у нішу фюзеляжу.

Екіпаж розташовується у двох гермокабінах. Катапульт крісел для членів екіпажу в Ту-95МС не передбачено. У разі потреби екстрена евакуація передньої гермокабіни здійснюється через вхідний люк, розташований у ніші носової стійки шасі. При цьому носова стійка випускається, а частина підлоги кабіни, що схожа на транспортерну стрічку, приводиться в рух від гідроакумуляторів, даючи змогу прискорити евакуацію членів екіпажу. Екстрений вихід із задньої гермокабіни забезпечується через вхідний люк задньої гермокабіни. На випадок вимушеної посадки на воду літак обладнаний рятувальними плотами.

Ту-95 обладнаний найпотужнішими у світі турбогвинтовими двигунами НК-12. Турбіна та редуктор цього двигуна мають рекордно високий коефіцієнт корисної дії. На двигуні НК-12 вперше застосовано єдину систему регульованої подачі палива, сконструйованої в єдиному блоці. Чотири високопотужні двигуни НК-12 роблять Ту-95 одним з найгучніших літаків у світі, що негативно впливає на його непомітність. Цей літак можуть помітити навіть гідроакустичні системи підводних човнів, що перебувають на бойовій глибині занурення.

Історія експлуатації[ред. | ред. код]

Радянський бомбардувальник Ту-95 у супроводі Vought F-8 Crusader пролітає над авіаносцем USS Oriskany, 25 травня 1974.
Ту-95МС імітує дозаправлення в повітрі від повітряного танкера Іл-78 в супроводі двох винищувачів МіГ-29 на параді з нагоди Дня Перемоги. Москва, 2008.

Стратегічні бомбардувальники Ту-95/Ту-95МС експлуатувались у частинах стратегічної авіації СРСР з 1956 року. Основними авіабазами дислокації для Ту-95 в СРСР були :

Після розпаду СРСР в 1991 році Ту-95, окрім Росії, дісталися Казахстану та Україні. Ту-95 з Казахстану вдалося перегнати до Росії, а Україна експлуатувала свої Ту-95 до 2001 року.

Росія після розпаду СРСР переживала тяжкі фінансові часи, тому польоти стратегічної авіації в цій країні було призупинено. Лише в 2007 році російське керівництво після 15-тирічної перерви відновило польоти стратегічної авіації[2].

Озброєння[ред. | ред. код]

В модернізованій версії ракетоносця Ту-95 у модифікації МСМ було здійснено підвищення його бойових можливостей. Актуальна версія ракетоносця може нести на борту 6 ракет Х-55, Х-555, що знаходяться в барабані. Ще 8 ракет Х-101 бомбардувальник несе на пілонах під крилами, але після модернізації їхня кількість збільшилася до 12. Таким чином, всього, модернізований ракетоносець Ту-95МСМ зможе нести 18 ракет[3].

Гарматне: 3х2хАМ-23/2хГШ-23.

Інше: вільнопадаючі (в т.ч. ядерні) авіаційні бомби до 9 тонн.

Єдиний екземпляр модифікації Ту-95В застосовувався для доставлення найпотужнішої термоядерної бомби.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

11 березня 2022 року під час російського вторгнення в Україну не менше шести літаків Ту-95МС здійснили пуск близько десяти крилатих ракет по Дніпру, Івано-Франківську та Луцьку[4].

Вдень 23 квітня 2022 року з другої до третьої години літаками стратегічної авіації ТУ-95 Росії з акваторії Каспійського моря було запущено декілька крилатих ракет (попередньо, Х-555 або Х-101). Дві з них збито підрозділами ППО України. Також збито два російських БПЛА оперативно-тактичного рівня, які імовірно здійснювали корекцію польоту крилатих ракет та ставили активні перешкоди засобам протиповітряної оборони Повітряних сил Збройних сил України[5][6]. Однак кілька ракет збити не вдалось і вони уразили один військовий об'єкт та житловий будинок в Одесі. Відомо про щонайменш п'ятеро загиблих[5][6].

5 грудня 2022 року російські військові збирались здійснити черговий масовий обстріл української інфраструктури. Та рано-вранці на авіабази стратегічної авіації «Енгельс» і «Дягілєво» прилетіли й вибухнули невстановлені БПЛА. Внаслідок ударів на землі залишились кілька стратегічних ракетоносців, у випадку Дягілєво — Ту-22М3 споряджений ракетою Х-22[7], а в «Енгельс» лишився стояти на землі один Ту-95МС. На оприлюднених наступного дня супутникових знімках він стояв над розлитою пожежною піною. Таким чином було вперше пошкоджено (або знищено) літак цього типу в бойових умовах[8].

Згодом, того ж дня, орієнтовно вісім Ту-95МС з району Каспійського моря та Волгодонську Ростовської області здійснили пуски 38 крилатих ракет Х-101/Х-555[9].

Ту-95 в Збройних Силах України[ред. | ред. код]

Ту-95МС в Полтавському музеї дальньої авіації.

Коли в 1991 році Радянський Союз розпався, Україна отримала у спадок стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-142. На озброєнні 1006-го ВБАП перебували Ту-95МС. У 1998 році Україна розпочала знищення успадкованих стратегічних бомбардувальників на виділені США за програмою Нанна-Лугара кошти, але після переговорів Україна передала Росії вісім Ту-160 і три Ту-95MC (і партію крилатих ракет) в обмін на списання частини боргу за газ[10]. Три літаки Ту-95МС, один з яких зараз виконує роль музейного експонату у Полтавському музеї дальньої авіації, залишилися в Україні, решту — утилізовано.

Оператори[ред. | ред. код]

Поточні

Росія — 44 Ту-95МС і 20 Ту-95МСМ;

Колишні

Модифікації[ред. | ред. код]

  • «95-1» — дослідний зразок з ТГД 2ТВ-2Ф (1952);
  • «95-2» — дослідний зразок з ТГД ТВ-12 (1955);
  • Ту-95 (видавництво «В»,Bear-A за класифікацією НАТО) — серійна модифікація стратегічного бомбардувальника з бомбовим озброєнням, побудована на базі другого дослідного літака " 95 / 1 "(1955);
  • Ту-95 замовлення 244 — серійний Ту-95М зі збільшеним запасом палива;
  • Ту-95A (Bear-A) — стратегічний бомбардувальник — носій ядерної зброї зі спеціальною забарвленням, системою обігріву та термоізоляцією бомбового відсіку, світлозахисними шторками для екіпажу (1956);
  • Ту-95К (виріб «ВК»,Bear-B) — бомбардувальник-носій надзвукових крилатих ракет Х-20, що входять в комплекс К-20 (1956);
Радянський бомбардувальник Ту-95У на аеродромі Узин.
  • Ту-95У — (виріб «ВУ») навчальна модифікація літака Ту-95 і Ту-95М;
  • Ту-95КУ — (виріб «СКУ») навчальна модифікація літака Ту-95К, що використовувалась для навчання екіпажів застосування комплексу К-20 з крилатими ракетами Х-20 (1956);
  • Ту-96 — дослідний зразок висотного стратегічного бомбардувальника; модифікація Ту-95 з додатковими висотними турбогвинтовими двигунами ТВ-16 і збільшеною площею крила. Заводські випробування літака проводилися з невисотних двигунами ТВ-12 в 1955—1956.
  • Ту-95Н — (замовлення 236) літак-носій стратегічного бомбардувальника підвісної РС розробки КБ П. В. Цибін (1956);
  • Ту-116 — серійний бомбардувальник Ту-95, переобладнаний в дальній пасажирський літак, що використовувався для літерних рейсів (1956);
  • Ту-95М — (виріб «ВМ») серійна модифікація стратегічного бомбардувальника з двигунами НК-12М, побудовано 19 машин (1957);
  • Ту-95М-5 — дослідна машина — носій КР КСР-5
  • Ту-95В — (замовлення 242) переобладнаний серійний Ту-95, призначений для випробувань надпотужної (50-100 Мт) термоядерної бомби (1959);
  • Ту-95КД — (вид. «ВКД») модифікація моделі Ту-95К — бомбардувальника-носія крилатих ракет Х-20 — додатково обладнана системою дозаправки в повітрі (1961);
  • Ту-95РЦ (виріб «ВЦ»,Bear-D) — розвідник-цілевказівник для потреб ВМФ, побудовано 53 машини (1962);
  • Ту-95МР (виріб «ВР»,Bear-E) — стратегічний розвідник, побудовано 4 машини (1964);
  • Ту-95КМ (виріб «ВКМ»,Bear-C)- модернізований і переозброєння на КР Х-20М варіант бомбардувальника Ту-95КД з оновленим БРЕО (1968);
  • Ту-95К-22 (виріб «ВК-22») — модифікація серійних Ту-95КМ в носії КР Х-22, ракетний комплекс К-95-22;
Ту-95МС поблизу B-52H, 1 травня 1992 року, авіабаза Барксдейл, США
  • Ту-95МС (виріб «ВП-021»,Ту-95МС6,Ту-95МС16), за класифікацією НАТО Bear-H- літаки-носії крилатих ракет Х-55 (1979 і пізніше). Створений на базі Ту-142 МК;
  • Ту-95МА — дослідний зразок для випробування перспективних ракет на базі Ту-95МС;
  • Ту-95М-55 — перероблений з Ту-95М-5 в літаюча лабораторію з доведення комплексу Ту-95МС з ракетами Х-55.
  • Ту-95ЛАЛ (замовлення 247) — перероблений з Ту-95М в літаючу лабораторію за програмою створення літака з ядерною силовою установкою. На літаку відпрацьовувалася біологічний захист екіпажу від радіації;
  • Ту-119 (проект) — літаюча лабораторія, літак з двома експериментальними ядерними силовими установками НК-14А і двома штатними НК-12М, в рамках створення протичовнового літака з ЯСУ (1974). Див також: Атомоліт;

Один літак Ту-95КМ був перероблений в носій експериментального прототипу МіГ-105 проекту авіаційно-космічної системи «Спіраль».

В результаті глибокої модернізації бомбардувальника Ту-95 були створені наступні літаки:

Аварії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.) Самолет Ту-95:фото, статьи. Архів оригіналу за 15 грудня 2012. Процитовано 14 вересня 2012. 
  2. [(рос.) Хорошо, что «Медведи» летают!. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 14 вересня 2012.  (рос.) Хорошо, что «Медведи» летают!]
  3. Модернізований ракетоносець Ту-95МСМ зможе нести 18 ракет. // Автор: Бровченко Володимир. 30.06.2023
  4. Ракетні авіаудари по Дніпру, Луцьку та Івано-Франківську були завдані російськими стратегічними бомбардувальниками Ту-95. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022. 
  5. а б Росія вдарила по Одесі ракетами з Каспійського моря: 2 з них збила ППО. Українська Правда. 23 квітня 2022. 
  6. а б Ракетний удар по Одесі: з'явилися фото наслідків та деталі. УНІАН. 23 квітня 2022. 
  7. Вибухи на аеродромах – один з найбільш стратегічно значущих провалів Росії. Тексти. 6 грудня 2022. 
  8. РФ вперше у бойових умовах втратила Ту-95 - супутникові знімки авіабази "Енгельс". Defense Express. 6 грудня 2022. 
  9. ППО у понеділок збила більше 60 російських ракет, летіло понад 70. Українська правда (укр.). Процитовано 5 грудня 2022. 
  10. [(рос.) Украина передала России последние два самолета в счет своего долга. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 14 вересня 2012.  (рос.) Украина передала России последние два самолета в счет своего долга]
  11. Russia Grounds 2nd Fighter Jet Fleet Amid String of Catastrophes. The Moscow Times. 6 July 2015. Архів оригіналу за 28 October 2015. Процитовано 2 August 2015.  {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  12. Two Pilots Killed In Russian Tu-95 Bomber Crash. DefenseNews. 14 July 2015. Архів оригіналу за 12 March 2024. Процитовано 2 August 2015. 
  13. Ту-141 «Стриж»: історія успіху безпілотника, який атакує авіабази в рф (фото, відео). Chas.News. 9 лютого 2023. 
  14. Чим атакували аеродроми «Дягілєво» та «Енгельс» у 2022 році. Пояснення ГУР. Українські новини. 4 вересня 2023. 
  15. У Росії на аеродромі «Енгельс» упав безпілотник, на іншому загорівся бензовоз — ЗМІ. Суспільне. 
  16. РФ вперше у бойових умовах втратила Ту-95 — супутникові знімки авіабази «Енгельс». Defense Express. 6 грудня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]